double arrow

Розділ II


ПРАВА, СВОБОДИ ТА ОБОВ’ЯЗКИ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА

Стаття 22. Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Стаття 23. Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів недопустиме звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Стаття 24. Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов’язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості.

Стаття 25. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров’я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства.

Стаття 26. Громадянин України не може бути позбавлений громадянства, якщо не доведено, що він має громадянство іншої країни, і не може бути позбавлений права змінити громадянство.

Громадянин України не може бути вигнаний за межі країни або виданий іншій державі.

Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.

Стаття 27. Іноземці та особи без громадянства, що перебувають на території України на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов’язки, як і громадяни України, – за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Іноземцям та особам без громадянства може бути надано притулок у порядку, встановленому законом.

Стаття 28. Кожна людина має невід’ємне право на життя.

Ніхто не може бути позбавлений життя. Обов’язок держави – захищати життя людини.

Кожен має право захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань.

Стаття 29. Кожен має право на повагу до його гідності.

Ні до кого не може застосовуватись катування, жорстоке або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання.

Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам.

Стаття 30. Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.

Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою без вмотивованого рішення комісії з встановлення справедливості і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його припинити, уповноважені на те законом органи можуть застосувати утримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обгрунтованість якого протягом семидесяти двох годин має бути підтверджена комісією з встановлення справедливості. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом семидесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення комісії з встановлення справедливості про утримання під вартою.

Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз’яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника.

Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити своє затримання в Комітеті справедливості та захисту прав людини.

Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого. Прізвище, ім’я, по-батькові та контактний телефон особи, котрій повідомлено про затримання, та час повідомлення фіксуються в протоколі затримання

Стаття 31. Кожному гарантується недоторканність житла.

Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням комісії з встановлення справедливості.

У невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку.

Стаття 32. Кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише комісією з встановлення справедливості у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з’ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

Стаття 33. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, коли комусь із членів його родини загрожує небезпека.

Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної особистої інформації про особу без її згоди чи заяви одного з членів сім’ї.

Кожний громадянин має право знайомитися в органах державної та громадської влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею.

Кожному гарантується право спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім’ї та право вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

В разі публікації матеріалів, в котрих йдеться про порушення Конституції чи норм закону конкретними особами, або вказується на їх причетність до скоєння злочину, засоби масової інформації мають отримати від автора опис доказів та копію поданої заяви до правоохоронних органів. Лише за таких умов, або за умов прямої трансляції, відповідальність за розповсюдження матеріалів несе сам автор, в інших умовах засоби масової інформації відповідальні на рівні з авторами матеріалів.

Стаття 34. Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.

Стаття 35. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб, дотримуючись умов статті 33 Конституції України, за виключенням інформації, що стосується приватного життя інших осіб без їхньої письмової згоди, та інформації про будь-яку діяльність національної служби безпеки та її підрозділів, якщо вона не надана офіційними джерелами, до яких відносяться, окрім керівних органів національної служби безпеки різних рівнів, комітет справедливості та захисту прав людини та національна система охорони правопорядку і її підрозділи.

Стаття 36. Кожен має право на свободу совісті. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати жодної, безперешкодно відправляти одноосібно чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.

Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров’я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.

Жодна церква чи релігія не може бути визнана обов’язковою.

Стаття 37. Громадяни України мають право на свободу об’єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров’я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Політичні партії України сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян. Членами політичних партій можуть бути лише громадяни України.

Обмеження щодо членства у політичних партіях встановлюються виключно цією Конституцією і законами України.

Громадяни мають право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів. Професійні спілки є громадськими організаціями, що об’єднують громадян, пов’язаних спільними інтересами за родом їх професійної діяльності. Професійні спілки утворюються без попереднього дозволу на основі вільного вибору їх членів. Усі професійні спілки мають рівні права. Обмеження щодо членства у професійних спілках встановлюються виключно цією Конституцією і законами України.

Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об’єднання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій.

Усі об’єднання громадян рівні перед законом.

Стаття 38. Утворення і діяльність політичних партій та громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, безпеку населення України, забороняються.

Політичні партії та громадські організації не можуть мати воєнізованих формувань.

Не допускається створення і діяльність організаційних структур політичних партій в структурах виконавчих органів місцевого самоврядування, військових формуваннях, а також на державних підприємствах, у навчальних закладах та інших державних установах і організаціях.

Заборона діяльності об’єднань громадян можлива лише в за рішенням вищої комісії по встановленню справедливості.

Стаття 39. Громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, контролюючи представників, котрим делеговане право управління, та в законодавчому процесі, делегуючи або використовуючи своє безпосереднє право голосу, вільно обирати і бути обраними до органів державної виконавчої влади та виконавчих органів громадського самоврядування.

Громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби.

Стаття 40. Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, не створюючи при цьому незручностей іншим громадянам.

Про проведення заходів завчасно сповіщаються органи виконавчої влади громад, на території яких проводяться заходи.

Стаття 41. Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до виконавчих та законодавчих органів влади та її структур, посадових і службових осіб цих структур, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь упродовж чотирнадцяти днів з моменту отримання.

Стаття 42. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Право приватної власності не може набуватися на об’єкти громадського призначення, що створені природою, або за кошти громад: річки, природні озера, моря та їх береги, дороги, мости, ліси, парки, церкви, лікарні, школи та інші, визначені законом. Ці об’єкти незмінно являються власністю громади.

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об’єктами права громадської та комунальної власності відповідно до закону.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Примусове відчуження об’єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об’єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням комісії по встановленню справедливості у випадках коли:

1. власність являється знаряддям або засобом злочину, скоєного її власником;

2. власність придбана незаконно;

3. власність придбана законно але за кошти чи в обмін на майно що присвоєне незаконно і підлягає відшкодуванню

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Стаття 43. Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємницька діяльність посадових і службових осіб органів виконавчої влади обмежується законом.

Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Державні монополії забороняються. Природні монополії, та монополії, що виникають в наслідок реалізації права інтелектуальної власності здійснюють діяльність та ціноутворення на основі закону про монополії.

Не допускається ліцензування та впровадження дозволів на будь-який вид підприємницької діяльності, окрім виробництва товарів, заборонених для вільної реалізації населенню на території України, таких як зброя, наркотичні речовини та інші, що визначаються законом. Провадження небезпечних видів діяльності проводиться на основі закону про небезпечні види діяльності та виробництво і реалізацію підакцизних товарів, що визначає умови, котрі має створити підприємець чи підприємство для їх провадження.

Створивши умови відповідно до закону, підприємство повідомляє окружні виконавчі органи, відповідальні за цей вид діяльності, про початок роботи. Виконавчий орган бере на себе контроль ведення діяльності у відповідності до закону та реалізує акцизи виробникам підакцизних товарів.

Громада захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Стаття 44. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Громада створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням Комісії з встановлення справедливості або відповідно до законів про воєнний та надзвичайний стан.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров’я роботах забороняється.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Стаття 45. Ті, хто працює, мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів.

Порядок здійснення права на страйк встановлюється законом з урахуванням необхідності забезпечення національної безпеки, охорони здоров’я, прав і свобод інших людей.

Ніхто не може бути примушений до участі або до неучасті у страйку.

Заборона страйку можлива лише на підставі закону.

Стаття 46. Кожен, хто працює, має право на відпочинок.

Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.

Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Стаття 47. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Стаття 48. Кожен має право на житло. Громада створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Громадянам надається право на створення неприбуткових громадських організацій і об’єднань з ціллю спільного вирішення житлових питань та побудови житла на основі членських внесків або спільного виконання робіт. Виконавчі органи влади мають всебічно сприяти діяльності таких організацій, максимально спрощувати для них вирішення земельних питань та питань підключення до житлово-комунальних мереж.

Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням комісії з відновлення справедливості.

Стаття 49. Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло. Мінімальний розмір соціального та пенсійного забезпечення не може бути меншим за прожитковий рівень, визначений законом.

Стаття 50. Кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування.

Охорона здоров’я забезпечується системою охорони здоров’я та демографічного контролю, котра створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У громадських закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена.

Система охорони здоров’я та демографічного контролю спрямовує свою роботу на забезпечення громадян, що обслуговуються в громадських закладах охорони здоров’я, доступними медикаментами. Це досягається за рахунок оптимізації роботи громадських аптечних підприємств та дотаційної політики в залежності від фінансових можливостей системи.

Медична система є загальнодержавною і громадяни можуть отримувати медичну допомогу безоплатно в любій точці України. Фінансування державної системи охорони здоров’я та демографічного контролю проводиться за рахунок акцизного збору з продажу тютюнових та алкогольних виробів та дохідної частини бюджету громад, частка якого призначається на утримання системи охорони здоров’я та демографічного контролю згідно закону.

Дозволяється отримання додаткових надходжень за рахунок надання платних послуг що не являються медичною допомогою: реєстрація актів громадського стану, надання послуг санітарно-епідеміологічних лабораторій, прибутки комунальних аптечних підприємств тощо.

Система охорони здоров’я та демографічного контролю дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітарно-епідемічне та екологічне благополуччя.

Стаття 51. Кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена.

Стаття 52. Шлюб опирається на вільну згоду жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов’язки у шлюбі та сім’ї.

Батьки зобов’язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов’язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 53. Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом.

Утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу. Держава заохочує і підтримує благодійницьку діяльність щодо дітей.

Стаття 54. Кожен має право на освіту.

Повна загальна середня освіта є обов’язковою і безоплатною.

Громади забезпечують доступність дошкільної, професійно-технічної, вищої освіти в державних і громадських навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загально-середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг талановитим учням і студентам.

Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і громадських навчальних закладах на конкурсній основі, в залежності від кількості виділених місць громадського замовлення.

Громадяни мають право здобути вищу освіту на позаконкурсній основі, оплачуючи навчання у повному обсязі.

Вищі учбові заклади, крім медичних та військових, зобов’язані розробити та підтримувати дистанційні курси, забезпечити можливість здобуття доступної вищої освіти дистанційно.

Громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства.

Стаття 55. Громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв’язку з різними видами інтелектуальної діяльності.

Кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом.

Громади сприяють розвиткові науки, встановленню наукових зв’язків України зі світовим співтовариством.

Культурна спадщина охороняється законом.

Громади забезпечують збереження історичних пам’яток та інших об’єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Стаття 56. Права та свободи людини і громадянина в України захищаються комітетом справедливості та захисту прав людини.

Кожному гарантується право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності громадських виконавчих органів, громадських рад усіх рівнів, посадових і службових осіб, в разі порушення ними його конституційних прав та свобод або утиску прав інших громадян, у комітеті справедливості та захисту прав людини України.

В разі неефективності національних засобів правового захисту, кожен громадянин має право звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.

Кожен має право будь-якими, не забороненими законом, засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Стаття 57. Кожен має право на відшкодування за рахунок державного або місцевого бюджету матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів виконавчої влади, органів громадської влади, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Стаття 58. Кожен громадянин України є співвласником громадського майна та органів управління ним.

Кожен громадянин має право контролю діяльності громадського виконавчого апарату та використання громадського майна і ресурсів, має право безперешкодно слідкувати за діяльністю виконавчих служб та організацій, що використовують громадське майно чи ресурси, за умови дотримання техніки безпеки і не заважаючи роботі вищезгаданих організацій.

Кожен громадянин має право складення протоколів порушень з наступним розглядом їх комісією з відновлення справедливості.

Дані норми не стосуються приватної власності інших осіб, військових та інших секретних об’єктів, згідно переліку, затвердженого Громадською Радою України.

Стаття 59. Кожному гарантується право знати свої права і обов’язки.

Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом.

Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

Стаття 60. Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, окрім випадків, коли це полегшує правове становище громадян.

Правопорушенням можуть вважатися лише ті дії, котрі порушували законодавство, що діяло на момент їх вчинення.

Дії, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення, не можуть бути визнані правопорушенням після зміни цього законодавства.

Стаття 61. Кожен має право на правову допомогу.

В разі обрання арешту в якості запобіжного заходу, слідчі органи мають повідомити Комітет справедливості та захисту прав людини про арешт негайно. Якщо заарештований або його родичі не залучають правозахисника на платній основі, протягом 12 годин комітет має призначити заарештованому уповноваженого комітетом захисту прав людини України. Всі слідчі дії мають проводитися у присутності або за згодою правозахисника або уповноваженого, з обов’язковим відео документуванням.

Кімната попереднього затримання має бути забезпечена відео спостереженням з хронометрією, запис котрого має передаватися правозахиснику, або родичам затриманого за вимогою, та примірниками Конституції України та Карного Кодексу для ознайомлення.

Стаття 62. Ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази.

За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність.

Стаття 63. Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Стаття 64. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком Комісії з встановлення справедливості.

Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, тільки за умови, якщо особи, що порушили закон при їх отриманні, понесли покарання згідно з законом.

Обвинувачення не може грунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Презумція невинуватості гарантується Конституцією і розповсюджується, в тому числі, на тих підозрюваних, котрі зізналися у скоєнні злочину. Щиросердне зізнання являється жестом допомоги слідству, що може пом’якшувати покарання, але не може використовуватись як доказ на розгляді справи комісією по встановленню справедливості.

У разі скасування вироку Комісії з встановлення справедливості як неправосудного держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням.

Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів, або інших осіб, коло яких визначається законом.

Засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком комісії з встановлення справедливості.

Стаття 65. Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод, якщо ціллю обмеження є збереження життя та здоров’я громадян, щодо яких застосовується обмеження, із зазначенням строку дії цих обмежень.

Стаття 66. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов’язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Стаття 67. Кожен зобов’язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Стаття 68. Кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Стаття 69. Кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, н е посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.


Понравилась статья? Добавь ее в закладку (CTRL+D) и не забудь поделиться с друзьями:  



Сейчас читают про: