Розділ I Стаття 7

КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ

(проект-основа)

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Україна є безпосередньо-демократичною, правовою, соціальною, суверенною і незалежною державою.

Закони і рішення, прийняті шляхом реалізації прямого права голосу її громадян і відповідають цій Конституції, мають найвищу юридичну силу на всій території України і не можуть бути обмежені міжнародними угодами і правовими актами жодних міжнародних утворень.

Стаття 2. Україна є правонаступницею Київської Русі з її тисячолітніми безпосередньо-демократичними традиціями, що виражалися в правах народних зборів – віче. Збереження та удосконалення правових механізмів традиційного народовладдя є пріоритетним напрямком діяльності державних органів влади та органів місцевого самоврядування.

Стаття 3. Україна є унітарною безпосередньо-демократичною республікою.

Найвищою адміністративною владою на території адміністративних округів, що складають національну адміністративно – територіальну систему, є органи місцевого самоврядування, але законодавство, котрим вони керуються, є єдиним для всієї території України і приймається відповідно до розділу ІІІ цієї Конституції.

Всі державні органи, що об’єднують адміністративні округи, є координаційними. Вони створюються і обираються громадами округів, виходячи з потреб громадян.

Стаття 4. Права і свободи людини і громадянина є найвищою цінністю держави.

Всі громадяни України рівні, тому права і свободи громадянина не можуть обмежувати прав і свобод інших громадян.

Стаття 5. Пріоритетом діяльності окружних громад їх виконавчих органів управління та координації є захист усіх форм власності без надання пріоритету жодній.

Стаття 6. На території України діє єдине громадянство. Підстави для його набуття та припинення визначаються законом.

Стаття 7. Державною мовою України є українська.

На рівні з Українською статус другої державної мови в окремих округах можуть мати інші історичні мови, якщо таке рішення буде прийнято громадою округу.

Стаття 8. Адміністративно-процесуальне законодавство дотримується принципів матеріальної пропорційності.

Розміри штрафних санкцій та стягнень не можуть визначатися у твердих цифрах, що не відображають фінансових можливостей громадян чи організацій, по відношенню до яких вони застосовуються.

Суми стягнень визначаються у відсотках від доходу або від мінімального прожиткового мінімуму, якщо дохід визначити неможливо.

Стаття 9. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності народу України.

Право приватної власності на землю на території України може набуватися виключно її громадянами або юридичними особами, дольова частка участі громадян України в котрих більша за 50 відсотків, окрім випадків, коли право власності набуте до прийняття цієї Конституції.

Земля, надра, водні та інші ресурси, що знаходяться в межах приватних ділянок, належать їх власникам і використовуються на їх розсуд. Державні органи не можуть регулювати чи регламентувати їх використання чи цільове призначення.

За безпечність використання ресурсів власники несуть відповідальність відповідно до закону. Власність не може використовуватись на шкоду людині і суспільству.

Право продажу та надання в оренду земель, що знаходяться у приватній власності, гарантується Конституцією України. Державні органи чи будь-хто інший не може обмежувати можливості власників у реалізації їх прав.

Управління земельними ресурсами, що знаходяться у громадській власності, належить громадам.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та громадами виключно відповідно до закону.

Стаття 10. Суспільне життя в Україні грунтується на різноманітності політичних поглядів та ідеологій і спрямоване на вдосконалення прав і свобод її громадян.

Жодна політична ідеологія не може бути визнана державою як обов’язкова.

Політична цензура заборонена.

Держава гарантує свободу політичної діяльності в межах пропаганди і законотворення, якщо вона не пов’язана з організацією масових заворушень, пропагандою насилля, терористичною та іншою діяльністю, що суперечить законодавству та Конституції.

Стаття 11. Виконавчі органи адміністративних округів складаються з незалежних одне від одного управлінь, що в сукупності складають окружний виконавчий комітет, а кожне окремо у своїй галузі входить до національної галузевої системи.

Керівники управлінь обираються громадою округу.

Перелік галузевих систем та відповідних управлінь визначається Конституцією України.

Обрані керівники управлінь стають членами галузевих координаційних рад, що є координаційними органами національних галузевих систем. Координаційна рада національної галузевої системи може створювати внутрішні органи координації.

Стаття 12. Право законодавчої ініціативи, прийняття та зміни законів належить виключно народу і не може бути узурповано будь-якими державними органами управління. Своє право голосу громадяни України реалізують як безпосередньо, так і шляхом тимчасового делегування його іншим громадянам.

Стаття 13. Право законодавчої ініціативи мають усі громадяни, що досягли 18-річного віку, в разі коли їх ініціативу підтримують більш ніж 0,1% виборців. Також право законодавчої ініціативи надається Членам Зборів Громадської Ради, де вони діють від імені виборців, що делегували їм своє право голосу, окружним органам місцевого самоуправління та громадським організаціям і політичним партіям, чисельність яких перевищує 0,2% виборців, за умови висунення ініціативи засіданням ради, рішенням з’їзду, зборів чи конференції.

Стаття 14. В разі прийняття рішення про обов’язковість виконання міжнародних угод згідно процедури, що викладена в статті 74 цієї Конституції, умови цих угод набувають статус закону, а в разі виникнення протиріч із законами, що прийняті раніше, призупиняють дію цих законів.

Стаття 15. В Україні діє принцип верховенства права.

Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до комітету справедливості для захисту конституційних прав і свобод людини безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Стаття 16. Держава сприяє консолідації та розвиткові нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.

Стаття 17. Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Національну службу безпеки України, що діє на підставах законодавства.

Військові формування, що входять до складу Системи безпеки, ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.

Збройні сили України та інші воєнізовані формування, що утворюються в межах закону та Конституції держави, є професійними.

Стаття 18. На території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.

Стаття 19. Україна є без’ядерною державою. Одним з пріоритетів зовнішньої політики є всебічне пропагування та сприяння ядерному роззброєнню в світі та забезпечення миру і злагоди.

Стаття 20. Зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права.

Стаття 21. Державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України, Державний Гімн України.

Державний Прапор України – стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів.

Державний Герб України – знак княжої держави Володимира Великого (геральдичне зображення стрімкого сокола на щиті).

Державний Гімн України – національний гімн на музику М. Вербицького із словами, затвердженими законом, що приймається Громадською Радою.

Опис державних символів України та порядок їх використання встановлюються законом, що приймається Громадською Радою.

Столицею України є місто Київ.