Обмеження складу та структури активів ІСІ

№ п/п	Склад активів	ІСІ
Частка в портфелі диверсифіко- ваного ІСІ не більше	Частка в портфелі недиверси- фікованого ІСІ не більше
	Грошові кошти, банківські депозитні рахунки, ощадні сертифікати та облігації КБ	30%	30%
1.1	Векселі та ощадні сертифікати	10%	30%
	Цінні папери одного емітента	5%	5%
	Державні цінні папери	25%	25%
	Цінні папери органів місцевого самоврядування	10%	10%
	Облігації підприємств України	20%	20%
	Акції українських емітентів	40%	40%
	Цінні папери, доходи за якими гарантовано урядами іноземних держав	20%	20%
	Акції та облігації іноземних емітентів, які допущені до торгів на організованих фондових ринках іноземних держав	20%	20%
	Цінні папери, доходи за якими гарантовано урядом однієї іноземної держави	10%	10%
	Інші активи, дозволені законодавством України	5%	5%

У разі якщо недиверсифікований ІСІ закритого типу здійснює виключно приватне розміщення цінних паперів власного випуску та активи якого більш ніж на 50 відсотків складаються з корпоративних прав та цінних паперів, що не допущені до торгів на фондовій біржі або у торговельно-інформаційній системі, він вважається венчурним фондом. Учасниками венчурного фонду можуть бути тільки юридичні особи.

Виходячи з вимог та положень Закону України „Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)”:

1. Учасниками венчурного фонду можуть бути тільки юридичні особи.

2. До складу активів венчурного фонду можуть входити боргові зобов’язання емітентів, частка у корпоративних правах яких входить до складу активів цього фонду. Такі зобов’язання можуть бути оформлені векселями, облігаціями (у тому числі конвертованими) та договорами позики.

3. Активи венчурного фонду можуть повністю складатися з корпоративних прав та цінних паперів, що не допущені до торгів на фондовій біржі або у торговельно-інформаційній системі.

Згідно прийнятих Верховною Радою України 9 липня 2003 р. законів “Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” і „Про недержавне пенсійне забезпечення” нова пенсійна система складається з трьох рівнів.

Перший рівень пенсійної системи являє собою солідарну систему пенсійних виплат, внески до якої сплачують усі працівники та їх роботодавці (25% фонду зарплати). Другий рівень пенсійної системи передбачає запровадження системи загальнообов’язкового накопичувального пенсійного страхування. Третій рівень створюється у вигляді системи добровільного недержавного пенсійного забезпечення.

Система недержавного пенсійного забезпечення (НПЗ) – це складова частина системи накопичувального пенсійного забезпечення, яка ґрунтується на засадах добровільної участі фізичних та юридичних осіб, крім випадків, передбачених законами, з метою отримання учасниками НПЗ додаткових пенсійних виплат до загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.

Суб’єктами НПЗ є:

– недержавні пенсійні фонди;

– страхові організації, які уклали договори страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті;

– банківські установи, які уклали договори про відкриття пенсійних депозитних рахунків;

– вкладники та учасники пенсійних фондів;

– вкладники пенсійних депозитних рахунків;

– фізичні та юридичні особи, які уклали договори страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті;

– засновники пенсійних фондів;

– роботодавці-платники корпоративних пенсійних фондів;

– саморегулівні організації суб’єктів, які надають послуги у сфері НПЗ;

– органи державного нагляду і контролю у сфері НПЗ;

– адміністратори пенсійних фондів;

– компанії з управління активами;

– зберігачі;

– аудитори;

– особи, які надають консультаційні та агентські послуги.

Недержавний пенсійний фонд (НПФ) – юридична особа, яка має статус неприбуткової організації (непідприємницького товариства), функціонує та провадить діяльність виключно з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду з подальшим управлінням пенсійними активами, а також здійснює пенсійні виплати учасникам зазначеного фонду.

НПФ поділяються на відкриті, корпоративні та професійні.

Управління активами НПФ може здійснюватися такими юридичними особами:

– компанією з управління активами;

– банком щодо активів створеного ним корпоративного фонду;

– професійним адміністратором, який отримав ліцензію на провадження діяльності з управління активами.

Метою регулювання діяльності НПФ має бути мінімізація системних, агентських і, особливо, портфельних ризиків. Окрім того, існують ще моральний та політичний ризики, які також впливають на функціонування НПФ.

Таблиця 4

Загальні обмеження інвестиційної діяльності з пенсійними активами НПФ

№ п/п	Склад активів	Частка у портфелі не більше
	Банківські депозитні рахунки та ощадні сертифікати банків	40%
1*	Зобов’язання в одному банку	10%
	Цінні папери одного емітента (крім цінних паперів, погашення та отримання доходу за якими гарантовано КМУ))	5%
	Цінні папери, доходи за якими гарантовано КМУ	50%
	Цінні папери, доходи за якими гарантовано Радою міністрів АР Крим, та облігації місцевих позик	20%
	Облігації підприємств, емітентами яких є резиденти України	40%
	Акції українських емітентів	40%
	Цінні папери іноземних емітентів	20%
	Іпотечні цінні папери	40%
	Об’єкти нерухомості	10%
	Банківські метали	10%
	Інші активи, не заборонені законодавством України	5%

Інвестиційна політиканедержавних пенсійних фондів полягає у визначенні таких напрямів розміщення пенсійних активів, які в змозі забезпечити НПФ виконання зобов’язань перед учасниками в умовах необхідності дотримання встановлених державою інвестиційних обмежень.

У світовій практиці спостерігається застосування двох основних концептуальних підходів у цій сфері – правила „розсудливої людини” і „кількісні обмеження”.

1. Правило „розсудливої людини” („prudent person” rules) полягає в тому, що професійні інвестори, які управляють коштами інших осіб, несуть фідуціарну (засновану на довірі) відповідальність, що зобов’язує їх інвестувати кошти лише в такі активи, які ухвалив би поміркований (обачний) інвестор.

2. „Кількісне регулювання портфеля” („драконівське регулювання”) передбачає встановлення кількісних обмежень на вкладення в певні види активів, що формують портфель НПФ. Як правило, ті інструменти, вкладення в які обмежено, є інструментами з високою волатильністю (мінливістю) ціни та (або) низькою ліквідністю.

Загальні обмеження інвестиційної діяльності з пенсійними активами НПФ в Україні наведені в табл. 4.