Поняття та види судових витрат

Судові витрати — це витрати, що несуть сторони, заявники та заінтересовані особи за вчинення в їх інтересах цивільних процесуальних дій, пов'язаних із розглядом справи у по­рядку цивільного судочинства.

Судові витрати складаються з:

• судового збору;

• витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судовий збір є обов'язковим платежем до бюджету при зверненні до суду. Розмір судо­вого збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом. На даний час закон, який би регулював судовий збір ще не прийнятий. Відповідно до п. 5 Прикінце­вих та перехідних положень ЦПК до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до суду сплачується у порядку і розмірах, встановлених законодавством для державного мита. На сьогоднішній день поря­док сплати і розміри державного мита регулює Декрет Кабінету Міністрів України «Про державне мито». Порядок обчислення та справляння державного мита встановлено Інструк­цією «Про порядок обчислення та справляння державного мита». Затв. наказом Головної державної податкової інспекції України № 15 від 22.04.1993 р.

Розміри ставок державного мита наведені у таблиці (ставки вказані на час дії неоподат­ковуваного мінімуму громадян — 17 грн.).

3 позовних заяв 1 % ціни позову, але не менше 51 грн. і не більше 1700 грн.
3 позовних заяв про розірвання шлюбу 8,50 грн.
3 позовних заяв про розірвання повторного галюбу 17 грн.
3 позовних заяв про розірвання шлюбу з особами, визнаними у встановленому порядку безвісно відсутніми чи недієздатними внаслідок душевної хвороби чи недоумства, або з особами, засу­дженими до позбавлення волі па строк не менше трьох років 3,40 грн.

3 позовних заяв про зміну або розірвання договорунайму житло­вих приміщень, про продовження строку прийняття спадщини, про скасування арешту на майно та і інших позовних чаяв немай-нового характеру (або таких, що не підлягають оцінці), в тому числі про відшкодування моральної шкоди 8,50грн.
Із заяв (скарг) у справах окремого провадження 8,50грн.
Із позовних заяв Із переддоговірних спорів 8,50грн.
3 позовних заяв про розгляд питань захисту честі та гідності:
— з позовних заяв немайнового характеру 17 грн.
— з позовних заяв про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з ціною позову до 1700 гри. 1 % ціни позову, але не менше 17 грн.
— з позовних заяв про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з ціною позову від 1700 грн. до 170000 грн. 5% ціни позову
і позовних заяв про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з ціною позову понад 170000 грн. 10%ціни позову
3 апеляційних скарг на рішення судів і скарг на рішення, що на­брали законної сили 50 відсотків ставки, що підля­гає сплаті при поданні позов­ної заяви, іншої заяви й скар­ги, а з майнових спорів — ставки, обчисленої з оспорю­ваної суми
За повторну видачу копії рішення, ухвали 0,51грн. т кожний аркуш
3 позовних заяв щодо захисту прав громадян па земельну частку (пай) і майновий пай 0,1% ціни позову
3 заяв про видачу судовогонаказу 50% ставки, яка визначається з оспорюваної суми у разі зве­рнення до суду з позовом у порядку позовного прова­дження

Для визначення розміру державного мита для позову, що мас матеріальний характер не­обхідно розрахувати ціну позову.

Ціна позову — це вираз в грошовій одиниці (гривні) матеріальної позовної вимоги. Ці­на позову зазначається у позовній заяві для визначення суми судового збору.

Необхідно зазначити, що на відміну від суми позовних вимог ціна позову відрізняється, Так, наприклад, до позовних вимог входить: стягнути завдану шкоду у розмірі 1000 грн.,


моральну шкоду у розмірі 500 грн., витрати на правову допомогу300 грн., державне ми­то51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи —- ЗО грн,, що разом становить 1881 грн., хоча ціна позову буде становити лише1000 грн., тобто у розмірі завданої шкоди. Ціна позову визначається:

1) у позовах про стягнення грошових коштів — сумою, яка стягується;

2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування — вартістю
майна;

3) у позовах про стягнення аліментів — сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за
шість місяців;

4) у позовах про строкові платежі і видачі — сукупністю всіх платежів або видач, але не
більше ніж за три роки;

5) у позовах про безстрокові або довічні платежі і видачі - сукупністю платежів або
видач за три роки;

6) у позовах про зменшення або збільшення платежів або видач — сумою, на яку змен­
шуються або збільшуються платежі чи видачі, але не більше ніж за один рік;

7) у позовах про припинення платежів або видач — сукупністю платежів або видач, що
залишилися, але не більше ніж за один рік;

8) у позовах про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) жит­
ла — сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом строку, що зали­
шається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки;

9) у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на
праві приватної власності, — дійсною вартістю нерухомої о майна, а на нерухоме майно, що
належить юридичним особам, — не нижче його балансової вартості;

10) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, — загальною сумою всіх
вимог.

Якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з по­верненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

У разі збільшення розміру позовних вимог або пред'явлення нових вимог неспла-чену суму судового збору належить сплатити до звернення в суд з відповідною за­явою. У разі зменшення розміру позовних вимог зайво сплачений судовий збір не по­вертається.

До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать;

1) витрати на інформаційно-технічне забезпечення;

2) витрати на правову допомогу;

3) витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду;

4) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням
судових експертиз;

5) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчинен­
ням інших дій, необхідних для розгляду справи.

До витрат на інформацІйно-технічнс забезпечення розгляду справи відносяться витрати, пов'язані з інформуванням учасників цивільного процесу про хід і результати розгляду справи, а також витрати, пов'язані з виготовленням та видачею копій судових рішень.

Розмір та порядок оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду спра­ви залежно від категорії справ всіановлгоються Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформапіЙно-тсхнічного забезпечення роз­гляду цивільних справ та їх розмірів» № 1258 від 21.12.2005 р.

Розміри витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ наве­дені у таблиці фіксованими сумами, які є незмінними в залежності від розміру неоподатко­вуваного мінімуму доходів громадян.


№ п/п Категорія справи Сума витрат, іривень
  Справа позовного провадження з розгляду спору майнового характеру ЗО
  Справа з розгляду позовної заяви:  
  1) про розірвання шлюбу 7,5
  2) про розірвання шлюбу з особою, визнаного у встановленому порядку без­вісно відсутньою або недієздатною внаслідок душевної хвороби чи недоум­ства, або з особою, засудженою до позбавлення волі на строк не менше ніж три роки  
  3) що випливає з інших сімейних правовідносин 7,5
  4) про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи 1,5
  5) немайнового характеру про захист честі, гідності та ділової репутації  
  6) немайнового характеру (або такої, що не підлягає оцінці), в тому числі про зміїгу або розірвання договору найму житлового приміщення, про про­довження строку прийняття спадщини, про скасування арешту на майно тощо 7,5
  7) про захист права громадянина на земельну частку (пай) і майновий пай 1,5
  8) з переддоговірного спору 7,5
  Справа окремого провадження 7,5
  Справа наказного провадження  
  Справа про визнання та виконання рішення іноземного суду в Україні  

Витрати на правову допомогу — це витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права.

Витрати на правову допомогу несуть сторони, крім випадків надання безоплатної право­вої допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений По­становою Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» № 590 від 27.04.2006 р. Так, якщо компенсація буде сплачуватися іншою стороною, то граничний розмір повинен не перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 % розміру мінімальної заробітної плати за го­дину її роботи.

Якщо компенсація сплачується за рахунок держави, то граничний розмір повинен не пе­ревищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що особі, яка надає правову допомогу виплачується 5 % розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день.

Витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду— це витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їх представників, найманням житла, добові, а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять.

Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачуються Ін­шою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за від­рив від звичайних занять — пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенса­ції витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх ком-

1-4


пенсації за рахунок держави» № 590 від 27.04.2006 р. встановлені наступні граничні розмі­ри компенсації витрат сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду:

Вид компенсації Граничний розмір
За втрачений заробіток обчислюється за кожну годину пропорційно до середньої заробітної плати (розрахованої відповідно до абз. 3 п. 2 По­рядку обчислення середньої заробітної плати, затв. Поста­новою КМУ від 08.02.1995 р. № 100). Загальний розмір ви­плати не може перевищувати суму, розраховану за відповідний час виходячи із трикратного розміру мінімаль­ної заробітної плати
За відрив від звичайних занять обчислюється пропорційно до розміру мінімальної заробіт­ної плати особи і не може перевищувати її розмір, обчисле­ний за фактичні години відриву від звичайних занять
Витрати пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту та за най­мання, житла не можуть перевищувати встановлені законодавством нор­ми відшкодування витрат на відрядження

До витрат, пов'язаних із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та прове­денням судових експертиз відносяться:

• витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту свідків, спеціалістів, пе­
рекладачів, експертів;

• наймання житла;

• проведення судових експертиз;

• добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту);

• компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять.

Витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту свідків, спеціалістів, пе­рекладачів, експертів несе сторона, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучення спеціаліста, перекладача та проведення судової експертизи.

Кошти на оплату судової експертизи вносяться стороною, яка заявила клопотання про проведення експертизи. Якщо клопотання про проведення експертизи заявлено обома сторонами, витрати на її оплату несуть обидві сторони порівну. У разі неоплати судової експертизи у встановлений судом строк суд скасовує ухвалу про призначення судової експертизи.

Добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація ла втраче­ний заробіток чи відрив від звичайних занять свідкам, спеціалістам, перекладачам, експе­ртам сплачуються стороною, не на користь якої ухвалено судове рішення. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять — пропорційно від розміру мінімальної заробі­тної плати. У такому самому порядку компенсуються витрати на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача.

Якщо у справах окремого провадження виклик свідків, призначення експертизи, залу­чення спеціалістів здійснюються за інідіативою суду, а також у випадках звільнення від сплати судових витрат або зменшення їх розміру, відповідні витрати відшкодовуються за рахунок Державного бюджету України.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенса­ції витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх ком­пенсації за рахунок держави» № 590 від 27.04.2006 р. встановлені наступні граничні розмі-


ри компенсації витрат, пов язаних із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та про­веденням судових експертиз:

Вид компенсації Граничний розмір
За втрачений заробіток обчислюється за кожяу годину пропорційно до середньої заробітної плати (розрахованої відповідно до абз. 3 п. 2 По­рядку обчислення середньої заробітної плати, затв. Поста­новою КМУ від 08.02.1995 р. № 100). Загальний розмір ви­плати не може перевищувати суму, розраховану за відповідний час виходячи із трикратного розміру мінімаль­ної заробітної плати
За відрив від звичайних занять обчислюється пропорційно до розміру мінімальної заробіт­ної плати особи і не може перевищувати її розмір, обчисле­ний за фактичні години відриву від звичайних занять
Витрати пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту та за най­мання.-житла не можуть перевищувати встановлені законодавством нор­ми відшкодування витрат на відрядження
На оплату послуг спеціаліста, пере­кладача обчислюється за кожну годину пропорційно до середньої заробітної плати (розрахованої відповідно до абз. 3 п. 2 По­рядку обчислення середньої заробітної плати, затв. Поста­новою КМУ від 08.02.1995 р. № 100). Загальний розмір ви­плати не може перевищувати суми, розрахованої за відповідний час виходячи із трикратного розміру мінімаль­ної заробітної плати
Пов'язані з проведення судової екс­пертизи не можуть перевищувати нормативну вартість проведення відповідних видів судової експертизи у науково-дослідних установах МЮ

Витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням та вчи­ненням інших дій, необхідних для розгляду справи, несе сторона, яка заявила клопотання про вчинення цих дій. Якщо клопотання про вчинення відповідних дій заявлено обома сто­ронами, витрати на них несуть обидві сторони порівну. Граничний розмір не може переви­щувати 50 % розміру мінімальної заробітної плати за сукупність дій, необхідних для роз­гляду справи (Постанова Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації втрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компен­сації за рахунок держави» № 590 від 27.04.2006 p.).

Порядок обчислення

та справляння Державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ

Порядок обчислення та справляння державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ є важливим етаном у цивільному судочинстві при зверненні до суду, оскільки у разі порушення порядку сплати або невірного обчислення по­зовна заява (заява) не буде прийнята до провадження.

Державне мито справляється за ставками наведеної вище таблиці у розмірах частин не­оподатковуваного мінімуму доходів громадян та в процентному відношенні до відповідної суми документа (суми позову, вартості відчужуваного майна тощо).

Порядок сплати державного мита

Державне мито сплачується готівкою, шляхом перерахувань із рахунку платника в кре­дитній установі.

їв


Сплата готівкою відбувається в банківській установі на розрахунковий рахунок відпові­дного місцевого бюджету, наприклад:

Отримувач: УДК у Печерсъкому р-ні

ЄДРПОУ: 26077922

р/р: 31411631800007

Банк отримувача: ГУ УДК ум. Києві

МФО: 8200/9

Призначення: державне мито за касаційну скаргу

КЕШ 22090100

Розрахункові рахунки на сплату державного мита змінюються на початку кожного кале­ндарного року.

З позовних заяв, що подаються до суду в іноземній валюті, а також за дії та операції в іноземній валюті, державне мито сплачується в іноземній валюті. У разі, коли розмір ставок державного мита передбачено в частинах неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, державне мито сплачується в іноземній валюті з урахуванням курсу грошової одиниці На­ціонального банку України. Фізичні особи та іноземні юридичні особи, що відповідно про­живають або знаходяться за межами України, сплачують вказане в підпункті «у» п. 6 ст. З Декрету «Про державне мито» мито у доларах США, або в іншій валюті та розмірах, якщо це передбачено угодами з Україною.

У всіх органах, які справляють державне мито, крім виконкомів сільських Рад народних депутатів, державне мито сплачується шляхом безготівкового розрахунку або готівкою до кредитної установи. Приймання кредитними установами державного мита від населення здійснюється у всіх випадках з видачею відповідної квитанції.

Державне мито сплачується до подання позовної заяви або апеляційної скарги на рішен­ня суду і скарг на рішення, що набрали законної сили, а також при видачі судами копій до­кументів.

Необхідно мати на увазі, що деякі заяви що подаються до суду, не можуть бути віднесе­ні до позовних заяв та апеляційних і касаційних скарг, у зв'язку з чим не підлягають оплаті державним митом. До них, зокрема, відносяться заяви про скасування ухвали суду про за­кінчення справи або залишення її без розгляду, про відстрочення чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, про забезпечення позову чи про зміну одного виду забезпечення іншим тощо.

Із зустрічних позовних заяв, а також із заяв про вступ у справу третіх осіб з самостійни­ми позовними вимогами мито справляється на загальних підставах.

У випадках вибуття із справи первісного позивача і заміни його правонаступником мито сплачується правонаступником, якщо воно не було сплачено первісним позивачем.

У випадках виділення судом однієї або кількох із з'єднаних позовних вимог в окреме провадження державне мито, сплачене за подання позову, не повертається і перерахунок його розміру не проводиться. По виділеній окремо справі мито повторно не сплачується.

За повторно подані позови, які раніше були залишені без розгляду, мито сплачується знову на загальних підставах. При цьому, коли в зв'язку із залишенням позову без розгляду мито підлягало поверненню, але не було повернуто, до повторно поданого позову може бу­ти доданий первісний документ про сплату мита, якщо не минув рік з дня зарахування його до бюджету.

За подання позову разом кількома позивачами до одного або кількох відповідачів дер­жавне мито обчислюється виходячи з загальної суми позову і сплачується позивачами про­порційно долі поданих кожним вимог.

Виходячи із загальної суми позову, державне мито справляється також у таких випадках:

• поданні позову одним позивачем до кількох відповідачів;

• об'єднанні суддею в одне провадження кількох однорідних справ.
Порядок обчислення державного мита

Розмір державного мита визначається безпосередньо особою, яка звертається до суду відповідно до встановлених ставок. У разі неможливості визначити ціну позову, державне мито сплачується з суми, яка буде визначена суддею. При невірному обчисленні державно-

17


го мита заява залишається без руху з наданням терміну для усунення цього недоліку, а при його не усуненні — повертається. При сплаті державного мита понад встановленої ставки, особа за ухвалою суду може звернутись протягом року до відповідного держаного казна­чейства із заявою про повернення зайво внесеної суми.

З позовних заяв, що носять одночасно майновий і немайновий характер, державне мито сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового характеру, і за став­ками, встановленими для позовних заяв немайнового характеру. Причому, якщо буде декі­лька немайнових вимог, то сплачується за однією ставкою.

З позовних заяв про розірвання шлюбу з одночасним поділом майна державне мито справляється одночасно як за розірвання шлюбу, так і за поділ майна.

Повернення державного мита

Сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у таких випадках:

1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору у більшому розмірі,
ніж це встановлено законом;

2) повернення заяви або скарги;

3) відмови у відкритті провадження у справі;

4) залишення заяви або скарги без розгляду;

5) закриття провадження у справі.

На підставі заяви платника про повернення державного мита з доданою ухвалою суду відповідний орган подає до фінансового відділу району чи міста, до бюджету якого надійш­ло державне мито і де знаходиться другий примірник документа про його сплату, разом з заявою платника свій висновок про обставини, що є підставою для повного або часткового повернення державного мита, а також оригінали документів, що підтверджують сплату державного мита, якщо воно підлягає поверненню в повному розмірі, із зазначенням номера квитанції, суми державного мита та дати його сплати.

Заяву платника про повернення державного мита, сплаченого в іноземній валюті, та свій висновок з цього питання орган, до якого було сплачено це мито, подає до Експор­тно-імпортного банку України, який вирішує питання повернення мита платнику в іно­земній валюті.

Для повернення мита по справах, що залишаються в установах, які справляють мито, в довідці цієї установи вказується, що відповідні документи (позовні заяви, платіжні дору­чення, квитанції) знаходяться в справі даної установи.

Повернення державного мита проводиться за умови, якщо заяву подано до відповідного органу, що справляє мито, протягом року з дня зарахування його до бюджету.

Державне мито, що надходить з інших держав і, зокрема, держав СНД та зараховується до державного бюджету України на рахунок Міністерства фінансів України, в разі необхід­ності повертається Міністерством фінансів України.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ оплачують фізичні та юридичні особи, що звертаються до суду з позовними заявами, заявами про відкриття справ окремого провадження, клопотаннями про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусо­вому виконанню, та скаргами.

Якщо позовна заява містить одночасно вимоги, які належать до різних категорій справ і для яких передбачено різний розмір витрат, їх оплата здійснюється за справою з найбіль­шим розміром.

У разі об'єднання в одне провадження кількох однорідних позовних вимог або їх роз'єднання перерахунок витрат не проводиться. За виділену в самостійне провадження справу витрати оплачуються в розмірі, передбаченому для подання заяви до суду пер­шої інстанції.

За повторно подану позовну заяву, заяву, клопотання, скаргу яка раніше була повернена, залишена без розгляду або провадження у справах за якою було закрито, витрати оплачу­ються повторно в розмірі, передбаченому для подання позовної заяви, заяви, клопотання, скарги. У разі коли оплачені витрати підлягали поверненню у зв'язку з поверненням, зали­шенням позовної заяви, заяви, клопотання, скарги без розгляду або закриття провадження у


справі, але не були повернені, до повторно поданої позовної заяви, заяви, клопотання, скар­ги додається оригінал документа про оплату витрат.

За зустрічну позовну заяву, а також за заяву про вступ у справу третіх осіб, що заявля­ють самостійні вимоги стосовно предмета спору, витрати оплачуються у розмірі, передба­ченому для подання позовної заяви до суду першої інстанції.

За позов кількох осіб до одного або кількох відповідачів витрати оплачуються всіма по­зивачами або одним з них.

За апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, касаційну скаргу на рішення су­ду першої інстанції після перегляду його в апеляційному порядку, касаційну скаргу на рі­шення апеляційного суду, скаргу у зв'язку з винятковими обставинами та заяву про пере­гляд у зв'язку з нововиявленими обставинами витрати оплачуються в розмірі, передба­ченому за позовну заяву, заяву, клопотання до суду першої інстанції.

Оригінал документу про оплату витрат додається до позовної заяви, заяви, клопотання, скарги, яку особа подає до суду.

Документом про оплату витрат є квитанція установи банку або відділення поштового зв'язку, які прийняли платіж, платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення. У разі коли оплата витрат здійснюється шляхом перерахування коштів з рахунка вкладника, відкритого в установі банку, додається довідка, засвідчена підписом контролера, скріпленим печаткою фінансової установи.

Повернення коштів, внесених для оплати витрат, здійснюється у випадках:

1) внесення коштів у більшому розмірі, ніж це встановлено законодавством;

2) повернення заяви або скарги;

3) відмови у відкритті провадження у справі;

4) закриття провадження у справі з підстави, визначеної п. 1 ст. 205 ЦПК;

5) залишення заяви без розгляду з підстав, визначених п. 1, 2 і 8 ст. 207 ЦПК.

Повернення здійснюється шляхом перерахування коштів на рахунок платника, відкри­тий в установі банку, грошового переказу через іншу фінансову установу або відділення поштового зв'язку в тримісячний строк після звернення особи.

Для повернення зазначених коштів платник подає до суду заяву, в якій зазначається підстава повернення, рахунок платника в установі банку, реквізити Іншої фінансової установи чи адреса відділення поштового зв'язку, через які здійснюватиметься повер­нення коштів.

До заяви додаються: оригінал або засвідчена в установленому порядку копія документа про оплату витрат; засвідчена відповідним судом копія ухвали суду про повернення коштів, внесених для оплати витрат.

У разі коли оплачена сума витрат перевищує встановлений розмір, її надлишок поверта­ється в порядку, встановленому цим пунктом.

Звільнення від сплати державного мита,

зменшення, відстрочення та розстрочення

судового збору та витрат на Інформаціино-технічне

забезпечення розгляду справи

Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або роз­строчити сплату судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення роз­гляду справи на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Якщо у встановлений судом строк судові витрати не будуть оплачені, заява залишається без розгляду, або витрати стягуються за судовим рішенням у справі, коли оплата судових витрат була відстрочена або розстрочена до ухвалення цього рішення.


Суд може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати. У разі подання позовної заяви після подання заяви про забезпечення доказів або позову розмір судового збору зменшується на розмір судового збору, сплаченого за відповідну заяву про забезпечення доказів або позову.

Від сплати державного мита звільняються:

1) позивачі — робітники та службовці — за позовами про стягнення заробітної пла­
ти й за іншими вимогами, що випливають з трудових правовідносин; члени колективних
сільськогосподарських підприємств, працівники селянських (фермерських) госпо­
дарств —- за позовами до колективних сільськогосподарських підприємств, селянських
(фермерських) господарств про оплату праці та за Іншими вимогами, пов'язаними з
трудовою діяльністю;

2) позивачі — за позовами, що випливають з авторського права, а також з права на від­
криття, винахід, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, топографії інтегральних мік­
росхем, сорти рослин та раціоналізаторські пропозиції;

3) громадяни—- із апеляційних скарг і скарг на рішення, що набрали законної сили, у
справах про розірвання шлюбу;

4) позивачі — за позовами про відшкодування збитків, заподіяних каліцтвом або іншим
ушкодженням здоров'я, а також смертю годувальника;

5) позивачі — за позовами про стягнення аліментів;

6) сторони— із спорів, пов'язаних з відшкодуванням збитків, заподіяних громадянинові
незаконним засудженням, незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, не­
законним застосуванням такого заходу, як взяття під варту, або незаконним накладенням
адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, а також пов'язаних з ви­
платою грошової компенсації, повернення майна або відшкодування його вартості громадя­
нам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв політичних ре­
пресій на Україні;

7) органи соціального страхування та органи соціального забезпечення — за регресними
позовами про стягнення з особи, яка заподіяла шкоду, сум допомоги й пенсій, виплачених
потерпілому або членам його сім'ї, а органи соціального забезпечення -— також за позовами
про стягнення неправильно виплачених допомоги та пенсій;

8) позивачі— за позовами про відшкодування матеріальних збитків, завданих зло­
чином;

9) державні Й громадські органи, підприємства, установи, організації та громадяни, які
звернулися у випадках, передбачених чинним законодавством, із заявами по суду щодо за­
хисту прав та інтересів інших осіб, а також споживачі — за позовами, що пов'язані з пору­
шенням їх прав;

10) органи місцевого та регіонального самоврядування—- за позовами до суду про при­
пинення права власності на земельну ділянку;

11) фінансові органи та державні податкові інспекції — позивачі Й відповідачі - - за по­
зовами до суду;

органи державного контролю за цінами— позивачі й відповідачі— за позовами до

суду;

12) громадяни, віднесені до першої та другої категорій постраждалих внаслідок Чорно­
бильської катастрофи;

громадяни, віднесені до третьої категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської ката­строфи,-- які постійно проживають до відселення чи самостійного переселення або по­стійно працюють на території зон відчуження, безумовного (обов'язкового) і гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років;

іромадяни, віднесені до категорії 4 потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які постійно працюють і проживають або постійно проживають на території зони посилено­го радіоекологічного контролю, за умови, що за станом на 1 січня 1993 року вони прожили або відпрацювали в цій зоні не менше чотирьох років;

20


інваліди Великої Вітчизняної війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи; інваліди І та II групи;

13) позивачі — Міністерство охорони навколишнього природного середовища України,
Міністерство лісового господарства України та їхні органи на місцях, підприємства Укрза­
лізниці, що здійснюють захист лісонасаджень, органи рибоохорони — у справах стягнення
коштів на покриття шкоди, заподіяної державі забрудненням навколишнього середовища,
порушенням лісового законодавства та нераціональним використанням природних ресурсів
і рибних запасів;

14) всеукраїнські та міжнародні об'єднання громадян, які постраждали внаслідок Чор­
нобильської катастрофи, що мають місцеві осередки у більшості областей України,
Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів), громадські органі­
зації інвалідів, їхні підприємства та установи, республіканське добровільне громадське
об'єднання «Організація солдатських матерів України» — за позовами, з якими вони зве­
ртаються до суду;

15) Національний банк України та його установи, за винятком госпрозрахункових;

16) Генеральна прокуратура України та її органи — за позовами, з якими вони зверта­
ються до суду в інтересах громадян і держави;

17) Українська державна страхова комерційна організація та її установи — за позовами,
з якими вони звертаються до суду, в усіх справах, пов'язаних з операціями обов'язкового
страхування;

18) Пенсійний фонд України, його підприємства, установи й організації; Фонд України
соціального захисту інвалідів і його відділення; органи Фонду загальнообов'язкового дер­
жавного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального стра­
хування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Фо­
нду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;

19) державні органи приватизації— за позовами, з якими вони звертаються до суду, в
усіх справах, пов'язаних із захистом майнових інтересів держави;

20) Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення— позивачі й
відповідачі — за позовами до суду;

21) громадяни — за позовами про відшкодування збитків, завданих неповерненням у те­
рміни, передбачені договорами або установчими документами, грошових та майнових внес­
ків, які були залучені до акціонерних товариств, банків, кредитних установ, довірчих това­
риств та Інших юридичних осіб, які залучають кошти та майно громадян;

22) громадяни — за позовами, з якими вони звертаються до суду в справах, пов'язаних
із захистом прав і законних інтересів при наданні психіатричної допомоги;

23) відділи державної виконавчої служби — за позовами, з якими вони звертаються до
суду, в усіх справах, пов'язаних із захистом майнових інтересів фізичних і юридичних осіб,
держави, а також з проведення аукціонів;

Не підлягають оплаті при зверненні до суду і покладаються на сторони після розгляду справи судом витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про:

1) поновлення на роботі;

2) стягнення заробітної плати, компенсацій працівникам, вихідної допомоги, відшкоду­
вання за затримку їх виплати;

3) відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю
фізичної особи;

4) стягнення аліментів;

5) визнання батьківства або материнства.

Звільняються від оплати витрати на інформаційно-технічне забезпечення без покладення на сторін після розгляду справи судом у справах про:

1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздат­
ною та поновлення цивільної діездатності фізичної особи;

2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності;

3) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку;

21


4) обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу;

5) відшкодування шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, діями або бездіяльніс­
тю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду.

Розподіл судових витрат між сторонами

Розподіл судових витрат є запорукою справедливого захисту прав та законних інтересів осіб, які звертаються до суду та матеріальний захист інтересів свідків, експертів, спеціаліс­тів, перекладачів та тих, хто надає правову допомогу- Так, якщо б не регулювалось питання розподілу судових витрат, то більшу б половину справ (особливо що мають матеріальним характер) не доречно було б, взагалі, розглядати у суді. Наприклад, особа, має намір звер­нутись до суду про стягнення з іншої особи 50 грн., при цьому їй необхідно сплатити дер­жавне мито у розмірі 51 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпеченняЗО грн. а можливо ще і за правові послуги. В такому випадку, якщо б не був би передбачений роз поділ судових витрат, то за наведеним прикладом звертатись до суду було б недоцільним.

Таким чином, можна сказати, що основним принципом розподілу судових витрат < справедливе присудження сплати судових витрат між сторонами в залежності від задово лення позову.

Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесен нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судов витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, відповідачеві — пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позиваче ві відмовлено.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно д задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати суде вих витрат, вони компенсуються за рахунок держави.

Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збе ру, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхилене частини вимог.

У разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишенн без розгляду позову позивача, звільненого від оплати судових витрат, судові витрати, поні сені відповідачем, компенсуються за рахунок держави.

Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгля, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуют ся, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не пі тримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд заявою позивача присуджує стягнення всіх понесених ним у справі витрат з відповідача.

Якщо сторони під час укладення мирової угоди не передбачили порядку розподілу с дових витрат, кожна сторона у справі несе половину судових витрат.

У випадках закриття провадження у справі, а також у разі залишення заяви без розгляд відповідач мас право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних розглядом справи, внаслідок необгрунтованих дій позивача.

При повному або частковому задоволенні позову, поданого до кількох відповідачів о ним або кількома позивачами, звільненими від сплати державного мита, стягнення йо провадиться за рішенням суду окремо з кожного відповідача виходячи з присудженої йог суми позову. Якщо такий позов подано кількома позивачами до одного відповідача, дер» вне мито стягується з відповідача виходячи із загальної суми позову.

У випадках притягнення судом іншої особи як другого відповідача, якщо при цьому г зивач звільнений від сплати державного мита, мито обчислюється із загальної задоволеї суми позову і стягується з кожного відповідача пропорційно розміру присудженої з ньс суми позову.

22


У випадку, коли позивач, звільнений від сплати державного мита, не наполягає на своїх вимогах внаслідок добровільного повного або часткового задоволення їх відпові­дачем після поданого позову, сума мита підлягає стягненню з відповідача за ухвалою суду.

При прийнятті судом рішення про право спадкоємців на майно державне мито обчислю­ється судом виходячи із загальної вартості майна і стягується судом з кожного спадкоємця пропорційно виділеній йому частці у спадковому майні. У випадках, коли спадкове майно одночасно оформляють різні категорії спадкоємців, мито обчислюється з частки спадкового майна, що належить кожному спадкоємцю. При цьому для обчислення мита не беруться до уваги:

• суми заробітної плати та інші суми, які випливають з трудових правовідносин;

• суми, які випливають з авторського права, в тому числі суми винагород авторам від­
криттів, винаходів, раціоналізаторських пропозицій та промислових зразків.

У разі, коли позивач звільняється від сплати державного мита, при задоволенні позову воно стягується з відповідача (якщо відповідач також не звільнений від сплати мита) відпо­відно до задоволених вимог. Якщо позов залишено без задоволення, державне мито не сплачується.


Понравилась статья? Добавь ее в закладку (CTRL+D) и не забудь поделиться с друзьями:  



double arrow
Сейчас читают про: