Позовна заява

про читання нечинними актів

Позивачі є мешканцями гуртожитку у 6. № 85 по вул. Сурикова у м. Києві. Так, позивач Чиж­няк Анатолій Миколайович проживає r гуртожитку з 1986 р. (на даний час він мешкає разом зі своєю сім'єю: дружиною Чижняк Любов Петрівною та неповнолітньою донькою), позивач РазмІ-рук Ніна Петрівна, працюючий пенсіонер ветеран праці (працювала тільки на «Заводі «Кузня») проживає в гуртожитку з квітня 1978 р. (на даний час вона мешкає разом зі своїм неповнолітнім сином), позивач Пелегуз Віктор Іванович проживає в гуртожитку і 1983 р. В зв'язку з порушен­нями прав та законних інтересів позивачів та інших мешканців гуртожитку, в тому числі прове­дення дій щодо продажу гуртожитку (що підтверджується копією об'яви з газети) та дій щодо виселення всіх мешканців гуртожитку без надання іншого жилого приміщення, був надісланий адвокатський запит від 13.12.2005 р. №03-31 до відповідача про отримання документів, які під-

тверджують приватизацію гуртожитку по вуп. Сурикова, 85. З триманих документів було з'ясовано, що частини певних актів відповідача підлягають визнання їх неправомірними та не­чинними з наступних підстав.

Наказом відповідача від 16.12.93 № 48-ДП прийнято рішення з приватизації цілісного майнового комплексу державного підприємства «Кузня». На виконання цього наказу відповідачем наказом від 31.01.94 № 18-1К було створено комісію з інвентаризації державного майна, шо входило до складу ці­лісного майнового комплексу зазначеного державного підприємства та наказом від 31.01.94 № 9-ГТК створено комісію з приватизації державного майна.

Комісією з інвентаризації було проведено інвентаризацію цілісного майнового комплексу держав­ного підприємства «Кузня», за результатами складено Протокол засідання інвентаризаційної комісії № 1 від 10.03.94, на підставі якого складено Акт оцінки вартості майна заводу «Кузня», який затвер­джено Розпорядженням відповідача від 27.04.94 № 32-РОМ. Рядок 16 цього Акту оцінки визначав су­му Індексації гуртожитків (залишкову вартість) у сумі 721 млн. крб.

Таким чином, відповідно до вкачаного Акту оцінки відповідачем внесено до статутного фонду ва­ртість гуртожитку по вул. Сурикова 85, м. Київ.

Факт включення вартості гуртожитку по вул. Сурикова, 85 м. Київ, вартістю 8 850,00 тис. крб., ін­вентарний номер 480025 підтверджується пунктом 263 Переліку нерухомого майна, переданого у вла­сність ВАТ «Завод» Кузня».

Наказом відповідача від 04.05.94 № 29-АТ «Про перетворення Київського державного підприємс­тва «Кузня» у ВАТ в процесі приватизації» Київське державне підприємство «Кузня» було перетворе­не у ВАТ в процесі приватизації.

Відповідно до пункту 228 Переліку об'єктів нерухомості за станом на 01.02.1994 p., які увійшли до статутного фонду ВАТ «Завод «Кузня» житловий будинок гуртожиток по вул. Сурикова, 5 м. Київ, вартістю 8 850,00 тис. крб., Інвентарний помер 480025, який був введений в експлуатацію 01.01.1960 р. увійшов до статутного фонду третьої особи.

Відповідно до пункту 232 «Перечня объектов недвижимости по состоянию на 01.11.2002 г. с уче­том индексации (1995— 1996 г.)» вартість гуртожитку по вул. Сурикова, 85 в м. Києві, інвентарний помер 480025 була проіндексована з урахуванням індексу інфляції (1995— 1996 p.).

Отже, на підставі зазначених актів та відповідно до ст. 12 Закону України «Про господарські това­риства» ВАТ «Завод «Кузня» набуло права власності на зазначений гуртожиток.

Вважаємо, Акт оцінки цілісного майнового комплексу ВАТ «Завод Кузня» в частині включення вартості гуртожитку, по вул. Сурикова, 85 до вартості цілісного майнового комплексу, що передається до статутного фонду ВАТ «Завод «Кузня» таким, що суперечить законодавству України. А саме, під час включення вартості гуртожитків до вартості цілісного майнового комплексу, відповідач застосо­вував Закон України «Про приватизацію державного майна», та інше законодавство, прийняте на ви­конання цього Закону.

Так, частиною 2 ст. З Закону України «Про приватизацію державного майна» в редакції, яка діяла на момент приватизації гуртожитку, чітко було визначено, що дія цього Закону не поширюється на приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів.

Виходячи з положень ст. 4 Житлового кодексу Української РСР до складу житлового фонду входять жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях. Жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі становить державний житловий фонд.

Статтями 127—131 Житлового кодексу УРСР та пунктом 3 Примірного положення про гур­тожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.86 № 208, передбачено, що гур­тожитки це спеціально споруджені або переобладнанні для цієї мети жилі будинки. Враховуючи, що такі жилі будинки належали підприємствам на праві повного господарського відання, то їх, тобто гу­ртожитки слід відносити до об'єктів державного житлового фонду.

Спеціальним законодавством, яке регулює приватизацію державного житлового фонду є Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду», Відповідно до ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» державний житловий фонд — цс житловий фонд місце­вих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському відан­ні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Згідно ч. 2 ст. 2 Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» кімнати в гур­тожитках не підлягають приватизації.