Папські легати (посли)

Ще з давніх часів папи посилали своїх тимчасових, а згодом постійних представників або [legates] легатів до монархів та церковних органів. За міжнародним законом папа — це особа, уповноважена посилати повноважних представників, яких зараз налічується 130, у різні країни і міжнародні організації та приймати їхніх. Папські представники різняться своїми титулами: нунції [nuncios] та пронунції [pro-nuncios] займають ранг послів, перші є постійними деканами [permanent deans or doyens] дипломатичного корпусу держави. Інтернунції [internuncios] займають ранг повноважних представників та міністрів. Ці нунції теж представляють папу в Церкві країни, як і апостольські делегати [apostolic delegates], котрі не мають дипломатичного статусу щодо уряду тієї країни. їх посилають до Церков країн, де вони представляють для католиків Римського Архієрея, керують там Церквою, доповідають папі про стан справ у Церкві і є посередниками між тією Церквою та Римською курією. Папський делегат [legatus a latere "легатус а латере" — "посол з боку"] посилається в країни, де відбуваються надзвичайні події, наприклад, Євхаристичний конгрес, святкування важливої річниці та ін. Папські нунції та делегати мають право проводити в країні урочистості, як і єпископи, але за попередньою домовленістю з місцевими єпископами. Папа має теж представників у більшості міжнародних органів, так званих урядових, як правило в особі спостерігачів, наприклад, в Організації Об'єднаних Націй.