Й крок. Визначення ранніх термінів початку і закінчення проектних робіт шляхом «прямого проходження»

Шлях — це послідовність взаємопов'язаних робіт від початку до завершення виконання проекту. У нашому прикладі можна на­звати таких принаймні три:

І. 811 —831 — 832;

II. 821—823 —832;

III.822 — 823 — 832.

Можна аналізувати й обчислювати тривалість кожного з наявних у проекті шляхів, у наведеному прикладі перший три­ватиме 22 тижні (6 + 12 + 4), другий — 15 тижнів (6 + 5 + 4), третій — 13 тижнів (4 + 5 + 4). Але нас цікавить найтривалі­шій шлях, оскільки решта шляхів будуть коротшими за трива­лістю, тому найтриваліший і визначить термін виконання усього проекту. Для цього обчислюють так звані ранні терміни початку і за­вершення робіт прямим проходженням від першої до останньої роботи проекту.

Ранній початок (ES — Early Start) — найбільш ранній мож­ливий термін початку роботи.

Раннє закінчення (EF — Early Finish) — найбільш ранній можливий термін завершення роботи.

Ці параметри обчислюються за такими формулами:

5-й крок. Визначення пізніх термінів початку і завершення робіт «зворотним проходженням».

Цей крок передбачає обчислення зазначених параметрів у зворотному порядку — від останньої роботи проекту до першої.

Пізній початок (LS — Late Start) — найпізніший можливий термін початку роботи, після якого затримка вплине на строк за­вершення виконання усього проекту.

Пізнє закінчення (LF — Late Finish) — найпізніший можли­вий термін завершення роботи.

Ці терміни обчислюються за такими формулами:

Запас часу (F — Float) — це той максимальний час, на який можна відкласти початок некритичної роботи, щоб при цьому не змінилась тривалість реалізації усього проекту. Він обчислюється за формулами:

Ми розглянули сутність і порядок обчислення показників сіткового графіка вручну. Проте на практиці це роблять за до­помогою сучасних програм з управління проектами. Менедже­ру проекту для отримання аналогічного результату (причому не просто тривалості проекту і робіт, а календарних дат поча­тку і завершення їх) треба ввести в програму по кожній роботі таку інформацію:

♦ персональний код або номер у єдиній для усього проекту системі кодування;

♦ назву або стислий опис роботи;

• логічні зв'язки з іншими роботами;

♦ тривалість виконання;

• календар робіт (режим роботи), цільові дати початку і за­вершення, коли такі є;

• ресурси, які потрібні;

• бюджет;

♦ до якого пакету робіт входить (якщо потрібно).

Оскільки стрілчасті графіки почали використовуватися рані-е, у 50-х роках, а передування — у 60-х роках минулого століття, то природно, що свого часу перші набули більш значного поширення, особливо у нашій країні. Проте світова практика вказує і домінування сьогодні графіків передування з ряду причин:

1. Більш природним є зображення роботи у вигляді прямокутника.

2. Графіки передування легше створювати, оскільки спочатку можна зобразити всі прямокутники — роботи, а потім означити річні зв'язки між ними. Це неможливо за використання стріл частих графіків, де роботи позначаються вузлами початку і кінця, які зумовлюються логічними зв'язками.

3. Для графіків передування легше створювати комп'ютерні програми, які сьогодні використовують або тільки графіки пере­дування, або обидва графіки — передування і стрілчастий з алго­ритмом переходу від одного до другого.

4. Від графіків передування простіше перейти до діаграм Гантта, які є формою календарного планування.

5. Побудова графіків передування полегшується створенням WBS, оскільки спочатку визначаються всі роботи, а потім вста­новлюються логічні зв'язки між ними.

6. Ці графіки уможливлюють урахування частково паралель­ного виконання робіт.

Спинімося на цій властивості графіків передування докладніше.

У попередніх прикладах побудови сіткових графіків розглядався тільки один тип зв'язку між роботами, а саме тип «кінець — початою). Він передбачає, що наступна робота розпочинається після повного за­вершення попередньої. У реальному житті навіть послідовні роботи можуть виконуватися частково паралельно, що дозволяє скорочувати терміни виконання проекту. Якщо проілюструвати це на прикладі проекту організації комп'ютерного центру, то стає очевидним, що ро­боту з доставки і монтажу устаткування можна виконувати частково паралельно з підготовкою приміщення під це устаткування.

Залежно від сутності проектів діаграми передування дають змогу використовувати такі типи зв'язку між роботами:

1) кінець — початок (finish to start — F — S);

2) початок — початок (start to start — S — S);

3) кінець — кінець (finish to finish — F— F);

4) початок — кінець (start to finish — S —F);

5) гамак (Hammock — H).

1) кінець — початок (F—S)

Це найпоширеніший тип зв'язку: робота В (наприклад, проб­ний запуск устаткування) не може розпочатися, поки не закінчи­ться робота А (монтаж устаткування). Якщо між роботами має бути перерва, то це вказується на графіку як лаг.

2) початок — початок ( S — S )

Ця схема демонструє зв'язок між датами початку двох робіт. Та­кий зв'язок використовується для скорочення термінів робіт пере­криттям їх у часі. Вони пов'язані у випадку відстрочки початку ро­боти В. Наприклад, якщо робота А полягає у пофарбуванні підлоги у всіх кімнатах, а робота В — у монтажу меблів в одній із кімнат, то між початком першої і другої робіт повинно пройти чотири дні (з урахуванням часу на висихання підлоги у першій кімнаті).

3) кінець — кінець (F—F)

Ця схема демонструє зв'язок між завершенням двох робіт. Ро­бота В має завершитися через три дні після закінчення роботи А (наприклад, виготовлення і фарбування конструкції: не можна фар­бувати, поки не виготовлено, а на пофарбування треба чотири дні).

4) початок — кінець (S — F)

На цій схемі відображено зв'язок між початком А і кінцем В (щоб визначити сумарний термін виконання двох робіт). Наприк­лад, якщо автомобіль взяли напрокат на шість днів, то роботи з доставки у певний пункт і повернення мають бути закінчені у ці строки. Така залежність трапляється рідко.

5) гамак (Н)

Цей тип зв'язку (рис. 6.15) використовується, аби поєднати кілька видів діяльності в одну, і застосовується для контролю по ключових точках (кінець етапу, а не окремі роботи). Наприклад, якщо в рамках виконання консультаційного проекту є етап виїзду на підприємство, який складається з робочої наради (робота */4), зустрічей із фахівцями (робота В) і підсумкової для цього етапу зустрічі з керівництвом (робота Q, то керівник проекту може розглядати його як одну роботу.

3. Особливості стрілчастих графіків

У стрілчастих сіткових графіках кожна робота (діяльність) позначається стрілкою, а її початок і кінець — поді­ями, які мають порядкові номери.

Параметри сіткового графіка розміщуються на схемі таким чином:

Фіктивна робота — це робота, яка не існує і не має тривалос­ті. Вона використовується для спрощення графічної побудови графіка, щоб не було двох робіт з однаковими подіями початку і завершення. У наведеному проекті, наприклад, три роботи — 811, 812 і 813 — повинні були б мати однакові події початку і за­вершення, оскільки всі вони виконуються паралельно і для всіх них є спільною наступна робота 831. Тому вводяться додаткові фіктивні роботи (які не мають ані коду, ані тривалості, бо їх не існує), щоб уникнути цієї ситуації.

Параметри стрілчастого графіка обчислюються за тими ж кро­ками, що й у графіках передування, проте методика обчислення може бути дещо іншою, що, втім, не позначиться на підсумку.

Якщо вважати, що виконання проекту починається з нульової позначки у часі, то параметри визначатимуться за формулами:

4. Сіткове планування в умовах невизначеності

Оскільки характерною рисою проектів є їхня унікальність, то дуже часто буває складно визначити точно тривалість виконання окремих робіт, тому потрібно брати до уваги невизначеність тер­мінів виконання окремих робіт проекту. Розгляньмо на прикладі, як це здійснюється.