Дослідження функцій кори великого мозку

Для діагностики захворювань нервової системи велике значен­ня мають дослідження мови і пов'язаних з нею читання, письма, лічби, а також гнозису і праксису.

Дослідження мови має на увазі одержання кількох її характе­ристик. Передусім вивчають розуміння хворим мови. Для цього йому пропонують виконати кілька нескладних завдань, не супро­воджуючи пояснення їх мімікою («заплющіть очі», «покажіть ніс», «візьміть ложку» і т. ін.), а потім поступово ускладнюють завдан­ня. Про порушення розуміння слів свідчить мова хворого, яка не має ніякого смислу при збереженні вимови окремих слів.

Не менш важливим є визначення пам'яті на слова. Хворому показують різні знайомі предмети, пропонуючи назвати їх. При порушенні мови хворий у цьому випадку відчуває утруднення і за­міняє назву предмета описом його властивостей. Нерідко досить підказати перший склад, і хворий згадує забуту назву.

З'ясовуючи розуміння хворим мови, слід перевірити, чи розуміє він складні граматичні будови, оскільки у ряді випадків порушення мови зводиться саме до такого дефекту. З цією метою просять пояснити, чим відрізняється, наприклад, будинок у темряві від темряви у будинку тощо.

Разом з розумінням слів з'ясовують характер власної мови хворого. У тяжких випадках вона може повністю бути відсутньою, і хворий намагається розмовляти жестами або мімікою. Вдаються лише окремі звуки, вигуки. При менш виражених порушеннях мо­ви зберігається здатність вимовляти окремі слова. Часто хворі ви­мовляють їх неправильно, замінюючи один склад або все слово іншим. Може порушуватися граматична будова мови.

Від порушення мови при порушеннях функції кори великого мозку слід відрізняти дизартрію, яка виникає при бульбарному і псевдобульбарному синдромах, скандовану мову при ураженні мо­зочка, затухаючу, монотонну мову при ураженні екстапірамідної системи, істеричний мутизм. Усі ці види розладів мови не супро­воджуються порушенням розуміння слів і характеризуються умін­ням будувати слова і фрази. Разом з усним мовленням переві­ряють читання, письмо, лічбу.

При дослідженні гнозису хворому показують знайомі предмети, пропонуючи називати їх. Такий гнозис, оснований на зоровій ін­формації, називають зоровим. При дослідженні слухового гнозису хворий, не бачачи джерела звуків, має визначити їх належність, наприклад бій чи цокання годинника, гудок автомобіля тощо. Так­тильний гнозис (стереогноз) полягає у впізнаванні предметів на дотик.

Для визначення праксису хворому пропонують виконати якісь дії і певним чином перемістити руки чи ноги, встати, присісти, піти у певному напрямі тощо. Потім пропонують виконати дії з уявни­ми предметами, наприклад показати, як запалюють сірника, па­лять цигарки, пишуть, користуються виделкою і т. ін.