Облік витрат і калькулювання послуг бюджетних установ

Сфера нематеріальноговиробництва народного господарства, покликана сприятиформуванню та підтримціздібностейлюдини до праці, розвиткуфізичних і духовнихздібностейособистості, посідаєчільнемісце в системісуспільноговиробництва. Цепояснюється не лишецільовимифункціями, але й характером діяльності суб’єктанематеріальноговиробництва, специфі­коюїї результату, а також системою відносин, щоскладаютьсястосовно результату — послуги (корисногоефектупрацісуб’єкта).Упродовждоситьтривалогоперіоду потреби у визначенніостанніхвзагалі не було. Бюджетні установи, отримуючифінансування з бюджету, витрачаликоштивідповідно до затвердженогокошторисувидатків на здійсненнявідповідного виду діяльності. Проблема перманентного недофінансування, щореалізувалосьчерез систему штучно заниженихнормативів бюджетного фінансування, а згодом і доситьстійкийдефіцит державного бюджету викликали потребу вирішенняпитаньфінансовогозабезпеченняустанов науки, культури, освіти, охорониздоров’ятощо. Очевид­ним є і запропонованийваріант — наданняплатнихдержавнихпослуг. У системібухгалтерськоготакерішенняспричинило по­становку й вирішенняновихметодологічнихзавдань у зв’язку з необхідністюадаптаціїкатегоріївитрат, затрат, калькулюваннясобівартості та похіднихвід них у межах системибухгалтерськогооблікубюджетнихустанов.Загальний характер категоріївидатків не даєзмоги адресно порівнюватиспожитіпродуктивнісили у процесінаданняконкретноїпослугивідповідномуїїспоживачеві. Отже, постає потреба визначитипоняттявитрат.Так, витратиявляють собою зменшеннягрошовихкоштівчизбільшеннякредиторськихзобов’язань для отримання та поповненняпродуктивних сил суб’єктагосподарювання. Однакпростенаданняформулюваннядаєуявлення про вартісні характеристики послуги, а тому доповнимозазначенікатегоріїпоняттямисобівартість та калькулювання. Під собівартістю послугслідрозуміти суму витрат установи, щобезпосередньопов’язані з наданнямпослуг.Собівартість є основою ціноутворення в цілому та послугбюджетнихустановзокрема. Визначеннячирозрахуноксобівартостіпевного продукту в даномуразіпослуги і являєсобоюкалькуляцію. Калькуляціїрозрізняють за часом складання, а тому виокрем­люютьпопередні та наступнікалькуляції. Першіскладаютьсядо моменту наданняпослуг і даютьуявлення про мінімальнонеобхіднівитрати. До них належать планові, кошторисні (проектні) та нормативнікалькуляції. Плановікалькуляціївизначаютьможливівитрати на послугу на підставісередніхзапланованих норм витрат на матеріальні, трудові та іншіресурси. Кошториснічипроектнікалькуляції, як різновидпланових, складаються на новівиди продукту чи на разовіпослуги. Нормативнікалькуляціїскладаються за поточними нормами витрат на відповідніресурси, щодіють на певну дату. В основу наступнихкалькуляційпокладенофактичніданібухгалтерськогооблікупіслянаданняпослуги. До них належитьзвітнакалькуляція, яка являє собою розрахунокфактичноїсобівартостіпослуг.

Вірогідністькалькуляції в багатьохвипадкахзалежитьвідвибору статей витрат, об’єктівобліку затрат і калькуляції, калькуляційниходиниць, методіврозподілунепрямихзатратНоменклатуракалькуляції — цеперелік статей, за якимискладаєтьсякалькуляціявитрат. Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерськогообліку № 16 «Витрати», затвердженого Наказом МіністерствафінансівУкраїни