Види диспозицій і санкцій в кримінальному законі

Види диспозицій норм особливої частини КК

ПРОСТА Визначає злочин, не розкриваючи його ознак

ОПИСОВА Визначає, розкриває основні ознаки злочину

БЛАНКЕТНА Для визначення ознак злочинного діяння відсилає до іншого нормативного акта

ВІДСИЛЬНА Н азиває злочин і, не визначаючи його ознак, відсилає для їх усвідомлення до іншої кримінально-правової норми

Санкції кримінально-правової норми поділяються за ступенем визначеності виду та розміру покарання на абсолютно невизначені, абсолютно визначені, відносно визначені, альтернативні та посильні (рис. 3).

Абсолютно невизначені санкції не існують в чинному законодавстві. Вони застосовувались у перші роки Радянської влади за відсутності кримінально-правового регулювання.

Абсолютно визначені - санкції, які вказують лише один конкретний вид та розмір покарання. У чинному законодавстві такі санкції також відсутні хоча ще нещодавно існували в кримінальному законі 1960 р.

ВІДНОСНО ВИЗНАЧЬШ Встановлюють вид та вищу і нижчу межі покарання або лише нижчу або вишу межу

АЛЬТЕРНАТИВНІ Встановлюють два або більше видів покарання

ВІДСИЛОЧНІ не визначають виду та розміру покарання, а відсилають до іншої норми КК - у чинному кримінальному законодавстві України не передбачаються

У чинному кримінальному законодавстві України більшість санкцій - альтернативні, відносно визначені

Відносно визначені санкції встановлюють покарання відповідного виду, вказуючи на його межі (з нижньою межею - не існують в чинному законодавстві; з вищою та нижньою межею - напр., санкція ст. 115 ч. 1 КК «Умисне вбивство», яка передбачає позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років; з вищою межею -напр.. санкція ст. 390 ч. І. КК «Ухилення від відбування покарання у виді обмеження волі та у виді позбавлення волі», яка передбачає позбавлення волі на строк до трьох років).

Альтернативні санкції передбачають можливість застосування кількох видів покарання (напр., санкція ст. 135 ч. 1 КК «Залишення в небезпеці», яка передбачає можливість застосування покарання у виді обмеження волі на строк до двох років або позбавлення волі на той самий строк).

Посильні санкції ( в чинному законодавстві відсутні) - для визначення їх посилались на санкції інших норм кримінального закону.

7. Тлумачення кримінального закону, його види і прийоми.

За своїм змістом певні кримінально-правові норми не завжди сприймаються однозначно. Це обумовлює застосування спеціальних прийомів щодо з'ясування їх змісту. У певних випадках виникає потреба в їх роз'ясненні — тлумаченні.

Тлумачення кримінального закону поділяється на види залежно від суб'єкта, способів та обсягу тлумачення.

За суб'єктом (тобто, хто, який орган чи особа дає тлумачення), а також по обов'язковості його застосування тлумачення поділяють на офіційне та неофіційне.

Офіційне тлумачення, тобто обов'язкове для використання пра-возастосовуючими органами, в свою чергу підрозділяються на:

а) аутентичне;

б) судове;

в) легальне.

Офіційне тлумачення (іноді його називають легальним) — це тлумачення чинних законів або їх окремих положень Конституційним Судом України. Згідно зі ст. І47 Конституції України "Конституцій-ний Суд України вирішує Питання про відповідність законівта інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Кон-ституції України та законів України".

Судове тлумачення підрозділяється казуальне та нормативне.

Судове тлумачення кримінального закону відбувається у процесі судового розгляду кримінальних справ, коли суд будь-якого рівня за-стосовує по кожній справі певні кримінально-правові норми, з'ясува-вши їх зміст та відповідність Конституції України. У разі невідповід-ності кримінального закону Конституції суд повинен застосувати норму Конституції як норму прямої дії.

Легальне (делеговане) тлумачення дає орган, що в силу закону правий давати таке тлумачення.

Судове тлумачення кримінального закону може здійснюватися і Пленумом Верховного Суду України у вигляді його постанов щодо певної категорії кримінальних справ. Таке тлумачення іноді називають нормативним. При цьому таке тлумачення не повинно підміняти собою закон, звужувати або розширювати його зміст.

Неофіційне тлумачення підрозділяється на:

- доктринальне;

- професійне;

- повсякденне (побутове).

Доктриналъне тлумачення кримінального закону — це наукове тлумачення, яке дають фахівці в галузі права — вчені та практичні працівники — в монографічних роботах, наукових статтях, комента-рях тощо. Доктринальне тлумачення не мае обов'язкової сили, однак, впливає на формування законодавства та кримінально-правової полі-тики в державі, а також і на свідомість правозастосовувачів та ін.

Професійне тлумачення кримінального закону здійснюють посадов! особі правозастосовуючих та інших органів у повсякденній робо-ті по кваліфікації злочинів.

Повсякденне (побутове) тлумачення дають люди без юридичної підготовки.

За способами тлумачення поділяються на:

- філологічне;

- логічне;

- системне;

- історичне.

Філологічне тлумачення полягає у з'ясуванні змісту закону шляхом аналізу самого його тексту (змісту певних термінів і понять) із ви-користанням правил граматики, синтаксису, орфографії і пунктуації.

Логічне тлумачення полягає в застосуванні категорій логіки при з'ясуванні змісту закону та обсягу його правової регламентації, визна-ченні моменту закінчення злочину тощо. Логічне тлумачення закону застосовується у кожному випадку застосування (звичайно, і теоретичного аналізу) як на рівні кваліфікації злочину, так і на рівні інди-відуалізації відповідальності (покарання), оскільки всі склади злочинів у Особливій частині КК побудовані з використанням логічних конс-трукцій, що містить загальне поняття складу злочину.

Системне тлумачення — це з'ясування змісту відповідного положения кримінального закону шляхом співставлення його з іншими положениями даного чи будь-якого іншого закону, визначення юри-дичної природи та місця цього положения всистемі кримінального права, а інколи — і в усій національній правовій системі.

Історичне тлумачення — це з'ясування змісту закону в різних аспектах: з урахуванням ретроспективного та сучасного обсягу кримі-нально-правового регулювання однойменним інститутом.

Тлумачення кримінального закону за обсягом кола суспільне не-безпечних діянь, що охоплюються певною кримінально-правовою нормою, поділяються на:

- буквальне;

- поширювальне;

- обмежене.

Буквалъне тлумачення є основним серед таких видів. Воно поля-гає у з'ясуванні змісту кримінально-правової норми у точній відповід-ності до тексту закону.

Поширювалъне тлумачення полягає у наданні дії закону ширших меж, ніж це безпосередньо випливає з буквального тлумачення кримі-нально-правової норми, оскільки певні аспекти цього діяння розумі-ються контекстуально. До того ж, певні аспекти криміналізованого да-яния можуть виникати реально і після прийняття закону.

Обмежене тлумачення полягає у наданні дії закону вужчих меж, ніж це передбачає буквальний зміст певної кримінально-правової норми.

8. Дія кримінального закону у часі. Час вчинення злочину.

Кримінальний закон діє у відповідній системі просторово-часових координат і поширює свою силу на відповідну сукупність злочинних діянь залежно від їх вчинення відповідними категоріями осіб. У теорії кримінального права це визначається як принципи чинності кримінального закону в просторі, часі, національний принцип та універсальний принцип. Чинність кримінального закону у часі визначається ст.4 КК: «…злочинність і караність діяння визначаються законом, який діяв на час вчинення цього діяння» (ч.2). Питання про набрання чинності законом врегульовано ст.94 ч.5 Конституції Укр., яка встановлю є, що «Закон набирає чинності через 10 днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування». Для конкретного випадку може бути застосований тільки той кримінальний закон, який діяв на момент скоєння особою злочину. Недопустиме застосування закону, який не діяв у момент вчинення злочину. Закон припиняє свою дію у випадках: скасування; заміни новим законом; призупинення дії; припинення дії умови, для яких його було прийнято; закінчення терміну, на який його було прийнято. Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність. Згідно з чинним законодавством (ст.5 КК) закон, «...який скасовує злочинність діяння або пом'якшує кримінальну відповідальність, має зворотну дію в часі, тобто поширюється на осіб, що вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість». І навпаки, закон, який встановлює злочинність або посилює кримінальну відповідальність, не має зворотної сили, тобто не поширюється на діяння, вчинені до його вступу в силу. Закон, який частково пом'якшує кримінальну відповідальність, а частково посилює, має зворотну силу лише в частині пом'якшення відповідальності. При застосуванні правила про зворотну дію кримінального закону у випадках скасування злочинності діяння всі кримінальні справи, які порушені за ознаками вчинення діяння, передбаченого скасованим законом, повинні бути припинені в зв'язку з відсутністю події злочину (КПК Укр.). Відносно осіб, засуджених за діяння, злочинність яких скасована, то вони повинні бути звільнені від покарання. У випадку пом'якшення покарання новим законом його застосування до осіб, які відбувають покарання, здійснюється на підставі ст.74 ч.2,3 КК у порядку, передбаченому КПК.

Час вчинення злочину - певний проміжок часу (та чи ін. частина року, місяця, тижня, доби), протягом якого особа вчиняє передбачену крим. законом дію або бездіяльність (незалежно від моменту настання суспільно небезпечних наслідків). Є факультатив, ознакою об'єктивної сторони злочину. Крим.-прав, значення Ч. в. з. має лише у випадках, коли він передбачений у диспозиції статті Особливої частини КК України. в деяких випадках цей час виступає як необхідна ознака осн. складу злочину (напр., умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини під час пологів або відразу після пологів — ст. 117 КК; час виконання робіт з підвищеною небезпекою — ст. 272), в інших — як кваліфікуюча ознака (напр., самовільне залишення військ, частини або місця служби карається більш суворо залежно від тривалості відсутності військовослужбовця строк, служби — ч. 2 і З ст. 407).

Ч. в. з. може впливати на ступінь сусп. небезпеки посягання. Так, учинення хуліган, дій (ст. 296) під час проведення масових заходів підвищує ступінь сусп. небезпеки вчиненого, і ця обставина повинна враховуватися при індивідуалізації покарання. Поряд з такими обставинами, як місце і раптовість нападу, неготовність до його відбиття, кількість нападників і тих, хто захищався, їхні фіз. дані тощо, Ч. в. з. має значення для: встановлення наявності або відсутності ознак перевищення меж необхідної оборони (пост. Пленуму ВС України «Про судову практику у справах про необхідну оборону» від 26. IV 2002); оцінки факту сприйняття потерпілим погрози як реальної (пост. Пленуму ВС України «Про судову практику у справах про зґвалтування та інші статеві злочини» від 27.III 1992); оцінки хуліган, дій як особливо зухвалих чи винятково цинічних (пост. Пленуму ВС України «Про судову практику у справах про хуліганство» від 28.VI 1991). У статтях Особливої частини КК Ч. в. з. згадується рідко. Проте встановлення його у кожній справі має важливе значення для вирішення питання про чинність крим. закону в часі (ст. 4, 5).

Ч. в. з. визначається незалежно від часу настання суспільно небезпеч. наслідків злочину. Якщо, напр., убивство було вчинено шляхом отруєння, то Ч. в. з. буде конкр. час доби, коли винним введена отрута в організм потерпілого, а не момент смерті потерпілого, що настала кілька діб потому. У випадках, коли закон описує злочин як ряд взаємопов'язаних дій, Ч. в. з. буде день вчинення останньої з необхідних дій. Якщо злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від волі винного (напр., його затримав гр-нин під час замаху на злочин), момент невдалого злочин, посягання і буде Ч. в. з. Для співучасників злочину (виконавця, організатора, підбурювача, пособника), котрі діяли в різний час, Ч. в. з. визначається окремо з урахуванням часу виконання ними своїх ролей у спільно вчиненому злочин, діянні. У крим. процесі України Ч. в. з. є обставиною, яка поряд з ін. обставинами вчинення злочину підлягає доказуванню в крим. справі (ст. 64 КПК). Він має бути зазначений у постанові про притягнення особи як обвинуваченого (ст. 132), а також в описовій та резолют. частинах обвинувального висновку, мотивувальній частині вироку (ст. 223, 334).

9. Зворотна сила кримінального закону.

Згідно зі ч. 2 ст. 4 КК України злочинність і караність діяння ви-значаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв підчас вчинення цього діяння. Ч. 3 ст. 4 КК зазначає: "Часом вчиненнязлочину визнається час вчинення особою передбаченої законом прокримінальну відповідальність дії або бездіяльності".

Закон, що скасовує злочинність діяння або пом'якшує криміналь-ну відповідальність, має зворотну дію у часі, тобто поширюється наосіб, що вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинно-сті, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули пока-рання, але мають судимість (ч. 1 ст. 5 КК). Закон, що встановлює зло-чинність діяння або посилює кримінальну відповідальність не маєзворотної дії в часі (ч. 2 ст. 5 КК).

Чинним визнається закон, що набув законної сили до його скасу-вання чи заміни новим законом, а якщо закон було прийнято на пев-ний строк — до закінчення такого строку.

Питання набрання законної сили законом врегульовані ч. 5 ст. 94Конституції України так: "Закон набирає чинності через десять днів здня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування". Офіційними джере-лами, в яких публікуються закони, є:

Відомості Верховної Ради України;

газета "Голос України";

Офіційний вісник України;

Відомості Верховної Ради України;

газета "Урядовий кур'єр".

Як правило, розглядаються три моменти набрання чинності зако-ну про кримінальну відповідальфність у часі:

з моменту опублікування, якщо це прямо вказано в законі;

з дня, прямо вказаного у законі, але не раніше ніж закон буде опублікований;

після 10-тиденного терміну з моменту опублікування в офі-ційному виданні (з 0 годин 00 хвилин наступної доби).

Припинення дії кримінального закону означає, що його норми незастосовуються у відношенні дій, скоєних після втрати чинності зако-ну. Припинення дії кримінального закону може бути здійснено:

шляхом відміни цього закону;

шляхом заміни кримінального закону іншим законом по тому жпитанню;

при закінченні строку, на який було видано певний закон, або іззакінченням умов, на які він розрахований.

Усунення або встановлення караності діяння, а також пом'як-шення або посилення покарання здійснюються шляхом законодавчоговиключення чи введення нового складу злочину, шляхом зміни диспо-зиції або санкції, а також шляхом введення або виключення обставин,що зменшують або збільшують ступінь суспільної небезпеки певногозлочину.

Зворотну силу має і закон, який пом'якшує покарання. Пом'як-шення покарання визначається шляхом порівняння санкцій поперед-нього та нового закону, який набув чинності, як щодо основних, так іщодо додаткових покарань, а також і поєднання цих покарань. Якщоновий закон пом'якшує покарання, то застосовується саме він щодо ді-янь, вчинених до набрання ним чинності. Особам, засудженим за да-ний злочин на підставі раніше чинного закону, міра покарання, що пе-ревищує санкцію нововиданого закону, знижується до максимальноїмежі покарання, встановленого новим законом, на підставі ч. З ст. 74КК у порядку ст. 405' КПК.Закон, що встановлює караність діяння або посилює покарання,зворотної сили не має. Особа, яка вчинила злочин до набрання чинно-сті цим законом, відповідає за законом, який діяв під час вчинення да-ного злочину.

10. Дія кримінального закону у просторі і за колом осіб.

Просторова юрисдикція закону про кримінальну відповідальність - це поширення його дії на відповідну територію країни. Згідно із КК: «Особи, які вчинили злочини на території Укр., підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом».
Територією держави розуміється її:
• суходольний простір — земна територія;
• водний простір — внутрішні води і територіальні в межах 12 морських миль;
• повітряний простір над державними межами — на висоті до 35 км.;
• надра;
• військові і торговельні судна у відкритому морі;
• повітряні кораблі, що знаходяться в польоті за межами України;

• космічні об'єкти під прапором і гербом держави;
• трубопроводи;
• підводні кабелі і нафтові морські вишки;
• території дипломатичних представництв і консульств за кордоном.
Екстериторіальна дія нормативно-правового акта регулюється міжнародними договорами і передбачає поширення законодавства даної держави за межами її території.
Особи:
громадяни держави, іноземці;особи без громадянства (апатриди);
особи з подвійним громадянством (біпатриди);
усі внутрішньодержавні, спільні, іноземні, міжнародні організації, які не користуються правом екстериторіальності.
Злочин вважається вчиненим на території Укр., коли:
¦ він початий, продовжений, закінчений або припинений на території Укр.;
¦ він початий за межами Укр., а дії, що утворюють його об'єктивну сторону, здійснені на території Укр.;
¦ дії, що характеризують об'єктивну сторону злочину, вчинені за межами України, а суспільно небезпечний наслідок настав на території Укр.;
¦ коли виконавець злочину або хоча б один з його співучасників діяв на території Укр.