Санітарно побутове забезпечення працівників

Для санітарно-побутового забезпечення працівників потрібно обладнувати спеціальні приміщення згідно з чинними будівельними та санітарними нормами й правилами і нормами технологічного проектування. Не дозволяється використовувати санітарно-побутові приміщення не за призначенням. Санітарно-побутові приміщення для працівників, зайнятих на виробництві, повинні відповідати вимогам СНиП 2.09.04-87 залежно від групи виробничих процесів. Побутові приміщення можна розміщувати у прибудовах до виробничих будівель або в окремих будівлях. В окремих випадках, якщо це не суперечить санітарно-технічним, технологічним та протипожежним вимогам, допускається розміщення побутових приміщень у виробничих будівлях з урахуванням вимог СНиП 2.09.02-85. Побутові приміщення вибухопожежонебезпечних виробництв повинні розташовуватися в окремо розміщених будівлях чи на першому поверсі виробничого приміщення, але не ближче 20 м від приміщення вибухопожежонебезпечних виробництв або робіт. Під побутовими приміщеннями і над ними не дозволяється розташовувати вибухопожежонебезпечні виробництва та склади легкозаймистих речовин.

На підприємствах повинні бути створені умови для дезінфекції, знепилення, знешкодження та прання спецодягу. Доставляти забруднений спецодяг потрібно в закритій тарі. Приміщення для сушіння, знесилення й знешкодження спецодягу повинні відповідати вимогам СНиП 2.09.04-87.

Туалетні, душові та умивальні не можна розміщувати над приміщеннями управлінь, конструкторських бюро, приміщеннями для навчальних занять, громадського харчування, медпунктів, культурного обслуговування, громадських організацій, над приміщеннями для годування грудних дітей. Душові повинні розміщуватися поруч із гардеробними. При душових слід передбачати переддушові приміщення й приміщення для переодягання, обладнані лавками з розрахунку З місця на кожну душову сітку. Розміщення душових і переддушових біля зовнішніх стін не дозволяється. Душові кабіни мають бути обладнані індивідуальними змішувачами холодної й гарячої води з арматурою управління, розміщеною при вході в кабіну, а також полицями для банних засобів, ослінчиками для миття ніг і дерев'яними настилами. Кількість душових повинна визначатися, виходячи з кількості людей у найбільш чисельній зміні, від 3 до 15 осіб на одну сітку, залежно від групи виробничих процесів, відповідно до СНиП 2.09.04-87. Умивальні повинні розміщуватися поруч із гардеробними робочого одягу. В них повинні бути гачки для рушників і одягу; посуд для рідкого або полиці — для кускового мила. Кожний умивальник повинен бути обладнаний змішувачем із безперервною подачею гарячої і холодної води. Біля умивальника завжди мають бути мило, рушник (електрична сушарка). Кількість кранів в умивальних повинна визначатися, виходячи з кількості людей у найбільш чисельній зміні, від 7 до 20 чоловік на один кран, залежно від групи виробничих процесів (табл. 6 СНиП 2.09.04-87). Відстань від робочих місць, розміщених в приміщеннях, до убиралень, не повинна перевищувати 75 м, а від робочих місць на території підприємства - 150 м. При відсутності убиралень у приміщенні необхідно обладнати дворові убиральні з вигрібними ямами на відстані не ближче 25 м і не далі 200 м від приміщення.

Курити на території й в виробничих приміщеннях підприємств дозволяється тільки у спеціально відведених місцях, обладнаний урнами та ємкостями з водою і позначених відповідними знаками або написами. На кожному підприємстві повинні бути виділені кімнати для куріння, які розміщають суміжно з убиральнями чи приміщеннями для зігрівання працівників, але не ближче 20 м від приміщення з вибухопожежонебезпечними речовинами. Кімнати для куріння повинні бути обладнані витяжною вентиляцією, а також урнами чи бачками з водою для недокурків.

Для працівників, які виконують роботу на відкритому повітрі чи в неопалюваних приміщеннях із температурою повітря на робочих місцях нижче +10 °С, необхідно передбачати спеціальні приміщення для обігріву. Площа приміщень для обігріву працівників визначається з розрахунку 0,1 м² на одного працівника в найбільш чисельну зміну, але при цьому повинна бути не менше 18 м² і не більше 40 м². Приміщення забезпечуються лавками, столами, умивальниками та баками для гарячої й холодної кип'яченої води. Працівники забезпечуються доброякісною питною водою. Температура води має бути не вище 20 °С і не нижче 8 °С. Автомати з газованою водою, фонтанчики, закриті бачки з фонтануючими насадками розміщуються у проходах виробничих приміщень, у приміщеннях для відпочинку, у вестибюлях та на робочих майданчиках поза будівлями. Відстань від робочих місць до місць знаходження питної води не повинна перевищувати 75 м. Бачки для питної води повинні щільно закриватися. Щоденно бачки промивають і дезінфікують. Споживання сирої води як питної допускається тільки з дозволу органів санепідемнагляду.

Працівники ковальської та інших гарячих дільниць, окрім прісної води для пиття, забезпечуються газованою підсоленою водою (з умістом до 5 г кухонної солі на 1 л води) із розрахунку З-5 л води на одного працівника у зміну. На підприємствах із кількістю працівників понад 300 осіб повинні передбачатися фельдшерські медпункти. Медпункти, як правило, розміщуються на першому поверсі. Вони повинні мати зручні під'їзди для санітарних автомобілів. У побутових та інших приміщеннях природне й штучне освітлення повинно відповідати СНиП ІІ-4-79. З метою створення належних побутових умов для механізаторів, тваринників і обслуговуючого персоналу у тракторних, овочевих бригадах і літніх таборах для тварин необхідно організовувати польові стани.

Усі санітарно-побутові приміщення та інвентар, що в них знаходиться, повинні бути справними й утримуватися у належному санітарному стані.