І Сході

Відомо: щоб надрукувати якийсь текст на

будь-якому матеріалі, потрібно мати під

руками кілька складних за конструкцією

і рецептурою виготовлення засобів:

• шрифт (вирізаний з дерева чи вилитий

з металу);

• кольорову суміш (чорнило, фарбу), здатну

змащувати літери, а відтак залишати їх відбиток на

папері, пергаменті, папірусі, тканині;

самі ці матеріали;

прилад для нанесення фарби;

форму для впорядкованого розміщення шрифтового

матеріалу;

прилад для притискування паперу до форми.

О ворджсн іїя /ірукарсгіш к Свропі і сиіті 119

Ручний друкарський нсрстат

Маючи такі засоби, можна

розробляти і вдосконалювати

свою технологію. Та, яка була

запропонована Йоганом Гутен-

бергом, дещо відрізнялася від

технології друкарів Близького

і Далекого Сходу.

Які ці відмінності?

По-перше, у способі закріплення

перевернутих літер, у

Китаї їх утримували шнурками,

перепущеними через спеціальні

отвори кожної літери, або ж

глиною. Європейці досягнули

такої техніки лиття літер, що

вони стискувалися по боках за

допомогою пресів у межах металевого

лотка формату заданої сторінки. Така технологія

вимагала особливої філігранності передусім у виготовленні

шрифтів. Якщо якась буква була більшою, або меншою від

сусідніх бодай на частку міліметра, така матриця могла розсипатися

у процесі її наповнення і фіксації. Коли ж Гї вдавалося

все ж утримати під час виготовлення відбитків, ширина

текстових щпальт виходила нерівною.

По-друге, у способі одержання відбитків. На Сході папір

притискували до форми вручну за допомогою плоских дерев’

яних заготовок, у Європі для цього вже використовували

прес на зразок такого, який поширювався у виноробстві.

По-третє, у рецептурі виготовлення фарб. Східні друкарі

барвники розчиняли у воді, тоді як у Західній Європі

від самого початку для розведення фарби брали олійну основу.

За такої умови текстові відбитки не “ вигорали” від часу, а

виявляли здатність протягом століть не змінювати відтінків

свого кольору.

ІІротивіїики Незважаючи на те, що після винаходу Гу-

друкарства тенберга Західна Європа швидко вкрилася

цілою мережею досі небачених специфічних

цехів і підприємств, продукт, який

виходив звідти, — друковану книгу — не скрізь і не завжди

зустрічали прихильно. Наведемо кілька промовистих історичних

прикладів.

1485рік. Яшеччмна. Архиєпископ-курфюстміста Майнца,

де зародилося друкарство, звернувся до магістрату Франк-

фурта-на-Майні з вимогою суворого контролю всіх книжок,

привезених до цього міста на ярмарок, і негайного вилучення

та знищення тих, які, на думку архієпископа, мали підозрілий

зміст. Як результат, незабаром у цих містах були створені

спеціальні органи, які піддавали суворій перевірці усі книги,

що друкувалися там чи завозилися для продажу. Це були

прототипи перщих у Європі цензурних комітетів, які згодом

почали виникати й в інших містах Європи. А першим цензурним

циркуляром майнцького архієпископа стала заборона

друкувати Біблії народною, так званою живою, мовою.

Кінець XVстоліття. Франція. У Парижі серед міщан поширюються

друковані листівки, в яких критикуються дії матері

майбутнього короля Франції Людовіка XIV Антуанети

Австрійської та ї"ї радника кардинала Мазаріні. Зокрема,

найбільші заворушення викликали дві брошури, випущені

майже одночасно в двох різних друкарнях столиці Франції.

Архівні матеріали зберегли ім’я одного з цих друкарів — Мар-

ло — та назву його брошури — “Охоронець постелі королеви”.

Начальникові таємної поліції Ла Турнелю швидко вдалося

розшукати двох друкарів і арештувати. Другого дня вони

були засуджені до страти через повішення. Вирок мав виконуватися

неподалік тодішньої королівської резиденції —

Дувру — публічно, на очах тисяч парижан. На одного з друкарів

уже було накинено зашморг, як раптом він голосно звернувся

до натовпу: надруковані в брошурі вірші стосуються не королеви,

а ненависного парижанам Мазаріні. Повіривши словам

друкаря, розлючений натовп враз змів охорону, кинувся

до шибениці й звільнив з-під рук катів сміливих друкарів.

1566 рік. Росія. Перша друкована книга в цій країні —

“Апостол”, випущений у світ 1564 року російським першодрукарем

Іваном Федоровим, розлючує не лише тамтешніх релі-

гійників, а й боярську верхівку. Друкар звинувачується в

єретицтві. Однієї ночі сп’янілий натовп спалює друкарню

Федорова, а його самого разом з помічником Петром Мсти-

славцем назавжди вигонить з Москви. Пізніше, через десять

120__________________________________________ ііо ч.л т іг и ЛР.Уі,-лі>(:ті}.л и с т т і

(’.тіиц)джеіііія друиарстна и (’,і)|и)гіі і сіііті 121

років, сам Іван Федоров у післямові

до львівського “Апостола”

назве причину свого вигнання

з Москви; “Зависть и

ненависть (оть многіхь началь-

никъ и священноначальникъ,

и учитель), сія убо нась от

земля и отечества, и от рода

нашего изгна, и в ины страны

незнаемы пресели”.

Кінець XVстоліття. Близький

Схід. Духовні провідники

ісламської релігії забороняють

будь-де і будь-кому в мусульманському

світі друкувати

книги. Ця заборона, як відомо,

діяла аж до XIX століття.

1671 рік. США. Історією

збережений один цікавий документ,

в якому зафіксовано “філософські” міркування губернатора

американського штату Вірджинія Томаса Берклея

з приводу “шкоди” друкарень. Це — фрагмент офіційного

листа губернатора, надісланого ним до Лондона 1671 року';

“Дякуючи Богові, у нас тут немає ані вільних шкіл, ані друкарень

і, сподіваюся, що так буде ще довго. Наука породила

на світ лише непослух, єретицтво та сектанство, а друкарство

було слугою всіх цих страхіть. (Виділення авт. — М. Т.)

Нехай береже нас Бог від того й другого!”

Кінець XV!!І століття. Бельгія. Молодий підприємець Бреполс

засновує в маленькому бельгійському містечку Турнаут

друкарню, основним видом діяльності якої є випуск у світ

гральних карт. Одначе під час чергової спроби французів

підкорити його країну молодий друкар зупиняє картярське

виробництво й організовує випуск листівок із закликом до

1>с.!гьі’ііісі>і{иіі друкар Іірсіїолг,

(•трачений.'іаііойоїіпиками:>а ііи-

пуск лмгтіцок і:і:іаклііком до

народу аахип ’ити Иітчм;іііу

Друкарство в Америці виникло значно пізніше від Європи. 1628

року слюсар за фахом Стівен Бей, прибувши до Массачусетса,

виготовив так званий Кембриджський прес, яким і започатковано

було тамтешнє друкарство. Через десять літ на цьому обладнанні

було віддруковано значним накладом “Клятву вільної

людини”, а згодом — повну “Книгу Псалмів”.

народу захистити Вітчизну. Саме це викликало ентузіазм у

бельгійців, що дало змогу не допустити на свої землі завойовників.

І саме це стало причиною страти молодого друкаря

під час чергового переможного наступу французів, що

стався через деякий час.

Отож, противниками пощирення друкарської справи на

зорі його виникнення були;