Еволюція світової валютної системи. Характеристика сучасної валютної системи

Світова валютна система перебуває в постійному розвитку. Тривалий час (ХХ1І1, XIX сторіччя, аж до II половини XX) існував золотий стандарт. Він характеризувався наступними рисами:

роль міжнародних платіжних коштів монопольно виконувало золото, кредитні платіжні кошти (чеки, векселя й ін.) застосовувалися в обмежених масштабах;

забезпечувався вільний обмін кредитних платіжних коштів на золото; валютні курси встановлювалися на базі золотих паритетів національних налог і були досить стійкими При такій системі держава практично не брала участь у регулюванні міжнародних розрахунків.

Офіційне закріплення золотодевизного стандарту відбулося на
міжнародій угоді в Бреттон-Вудсе (СЩА) в 1944 р.,що й дало назву
Бреттон-Вудской валютній систем. Вона будувалася на наступних принципах.

1.У якості міжнародних платіжних коштів використалося золото й т.зв. резервні валюти: американський долар і фунт стерлінгів. При цьому будь-яка країна могла вільно обміняти наявні в неї резервні валюти на золото.

2. Установлювався фіксований валютний курсна основі золотого паритету. для цього була визначена офіційна світова ціна на золото в доларах: 1 троиская унція. 31,1035 грам золота прирівнювалася до 35 дол Звідои і дол. Звідси 1 дол. Містив, 0,888671 грам чистого золота. Всі країни встановлювали курс своєї національної валюти до долара на основі золотого паритету. При цьому ринковим курс міг відхилятися від фіксованого тільки в межах 1%.

Центральні банки повинні були підтримувати курс своєї, національної, валюти методам, валютної інтервенції (тобто продажі або покупки своєї національної валюти на долари)підтримка рівноваги платіжного балансу (за допомогою митних і не митних коштів) зміна паритету національної валюти девальвації або ревальвації.

Девальвація - офіційне зниження достоїнства золотого втримання
національної грошової одиниці. Ревальвація відображає зворотній процес, тобто підвищення золотого втримування грошової одиниці.

3. Для регулювання валютних відносин був створений міжнародний валютний фонд (МВФ) - наднаціональна організація, метою якої було впорядкування валютних відносин між її членами, усунення національних валютних обмежень і створення міжнародної системи платежів по поточних

операціях. Бреттон-Вудская валютна система успішно функціонувала в 50-60-і роки й завдяки їй світове співтовариство змогло підтримувати низькі темпи інфляції, забезпечити економічний ріст. Одержала бурхливий розвиток міжнародна торгівля.

Однак в 70-і роки почали наростати кризові явища в Бреттон-Вудской ВР. Порушилося оптимальне співвідношення між золотими й доларовими резервами, питома вага долара сильно збільшилася (з 9% в 1950р. до 75% в 1970 р.). Фактично долар знецінився, що було обумовлено хронічним дефіцитом платіжного балансу США. Монопольне положення американського долара привело до того, що США збільшило фінансування закордонних видатків, у т.ч. і В'єтнамської війни, за рахунок випуску національної валюти.

Таким чином, фіксований курс уже не відображав реального співвідношення національних валют. Крім того, виникла хронічна недостача міжнародної ліквідності.

Катастрофа Бреттонвудской системи виявилося в наступному, ряд країн ревальвировали свої валюти стосовно долара (Австрія, Швейцарія, ФРН, Японія й ін.); для підтримки курсу долара США змушені були продати полонину своїх запасів золота й у серпні 1971 р. припинити розмін доларів на золото; и 1¹)7І і 1973 р. була проведена девальвація долара; з березня 1973 р. відбувся перехід до плаваючих валютних курсів.

Зусилля по створенню нової валютної системи завершилися Ямайською угодою 1976 р У результаті виникла сучасна валютна система, що істотно відрізняється від попередньої й мас наступні риси:

1)відбулася офіційна демонетаризация золота, тобто воно виведено з
міжнародних платіжних коштів;

2)нова ВР ґрунтується на декількох ключових валютах (марка ФРН,
японська ієна й ін.), що одержало назву многовалютного стандарту, при
цьому долар зрівняний у правах з іншими конвертованими валютами;

3) уведена до складу міжнародних платіжних коштів спеціально
створена наднаціональна валюта - спеціальні права запозичення (СДР);

4)уведений змінний валютний курс;

5)МВФ зобов'язана здійснювати рядковий контроль за політикою країн-
членів МВФ в області валютних курсів. В 1978 р. МВФ прийняв положення
про нагляд за політикою в області валютних курсів з метою недопущення
маніпулювання якою-небудь країною валютним курсом для досягнення своїх
однобічних переваг.