Емоційно-вольові процеси

Емоції тісно зв'язані з практичною діяльністю людини, визначаючи рівень активності організму і результативність діяльності. Зв'язок емоцій з діяльністю взаємний: з одного боку, емоційний стан людини впливає на діяльність, з іншого боку, діяльність впливає на емоційний стан, викликає ті чи інші емоції.

Відмінні риси:

1) На відміну, наприклад від сприйняття, яке відображає зміст об’єкта, емоції виражають стан суб’єкта та його відношення до об’єкта.

2) Характеризуються полярністю, тобто мають позитивний чи негативній знак (радість – сум).

В емоційних процесах встановлюється зв’язок між ходом подій, які знаходяться у відповідності чи в протиріччі з потребами індивіда з одного боку, і перебігом внутрішніх органічних процесів, від яких залежить життя організму в цілому,- з іншого боку. В результаті індивід “настроюється“ для відповідної дії чи протидії.

Почуття – відображення в свідомості людини її відношень до дійсності, яке виникає при задоволенні чи незадоволенні вищих потреб.

- Моральні – переживання людини, її відношення до інших людей.

- Інтелектуальні – почуття, пов’язані з пізнавальною діяльністю.

- Естетичні – почуття краси.

- Праксичні – почуття, пов’язані з практичною діяльністю людини.

Сигнальна функція почуттів: переживання виникають і змінюються у зв’язку із змінами в навколишньому середовищі чи в організмі людини.

Регулююча функція почуттів: стійкі переживання спрямовують нашу поведінку, підтримують її, примушують долати труднощі.

Емоційні стани. Настрій – більш чи менш стійкий емоційний стан людини, який проявляється в особливостях емоційної реакції людини, при спілкуванні чи діяльності.

Аффект (від латин. affectus – душевне хвилювання, пристрасть) – сильні, відносно короткочасові хвилювання, які супроводжуються яскраво вираженими рухливими і вісцеральними проявами. Поведінка підкорена емоціям і не керується волею, свідомістю.

Стрес – стан напруги в найбільш важких, складних умовах.

Емпатія – процес співпереживання, включення в емоційний стан іншої людини (empathy – англ.- вміння поставити себе на місце іншого).

Воля – здатність людини діяти на основі свідомо поставленої мети, долаючи при цьому внутрішні перешкоди.

Вольовий акт – боротьба різноспрямованих мотивів, тенденцій, яка передбачає наявність таких психічних процесів, завдяки яким людина посилює мотиваційні тенденції, які ідуть від свідомо поставленої мети і стримує протилежні. При наявності боротьби мотивів (тобто двох бажань однакової сили), посилюється той, який відповідає свідомій меті. Таким чином, мова йде про два фактори, які обумовлюють дії волі: зусилля, свідома мета.

Розвиток волі іде за двома лініями:

І. Розвиток цілеутворюючої функції свідомості; внутрішнього плану дій.

1) здатність діяти у відповідність з метою, яка задається від дорослого, тобто приймати чужу мету, як свою;

2) здатність самому формулювати мету;

3) мета більш конкретизована, розгорнута у внутрішній план дій.

ІІ. Розвиток регулятивної функції свідомості.

1) Здатність до дії на основі наказу.

2) Здатність до дії на основі зусилля (довгий час).