Мисленнєві операції

Аналіз – мислений розділ цілого на частини чи якості.

Синтез – мислене об’єднання частин в ціле

Порівняння – знаходження подібності і різниці між предметами чи явищами

Узагальнення – мислене об’єднання предметів чи явищ за їх спільними істотними ознаками.

Абстрагування – виділення одних ознак і відволікання від інших.

Аналогія – умовивід в якому на основі подібності предметів в одних ознаках робиться висновок про подібність цих предметів в інших ознаках.

Класифікація – логічне ділення. Суть класифікації полягає у розкритті об’єму поняття шляхом перерахування всіх понять, які є по відношенню до нього видовими. Ці видові поняття називаються членами ділення, а поняття, в об’ємі якого знаходяться всі члени ділення називаються поняттям, що ділиться.

Наприклад: Якщо трикутники ділять на прямокутні, гострокутні, тупокутні, то основою ділення (поняття, якому однаково підпорядковані видові відмінності членів ділення) є “величина кута”, поняттям, що ділиться є “трикутник”, членами ділення є “прямокутний трикутник”, “гострокутний трикутник”.

Всі пізнавальні процеси мають спільну структуру, яка наближається до структури мисленнєвого акту. Це виражається в процесах постановки і розв’язання сенсорних, перцептивних та інтелектуальних завдань.

Структура перебігу циклу мислення включає: породження проблеми; формування проблеми; пошук варіантів рішення; вибір оптимальних варіантів та їх обґрунтування (інтерпретація); перевірка рішення; реалізація рішення.

Програш сприяє ефективності мисленнєвого процесу при перевазі пізнавальної мотивації і є перешкодою для розвитку в випадках, коли переважає мотивація успіху.

Процес розвитку інтелекту полягає в збагаченні змісту мислення дитини, тобто оволодінні дитиною новими діями і перетворенні їх в розумові.

Віковий розвиток - “фундаментальні” зміни полягають не у володінні окремими діями та їх послідовному використанні на різних рівнях, а у формуванні самих цих рівнів.

Основні формально-логічні закони (виражають необхідні умови побудови думки):

І Закон тотожності: об‘єм і зміст думки, про які-небудь предмети, повинні бути чітко визначені і залишатись постійними в процесі міркувань про них. (Часто в один і той же термін, який використовується в розмові люди, в порушення закону тотожності, вкладають різний зміст. Такі порушення ведуть до логічної помилки, яка називається підміна поняття)

ІІ Закон протиріччя: в процесі міркувань про який-небудь певний предмет не можна одночасно стверджувати, чи заперечувати будь-що в одному і тому ж відношенні, інакше обидва судження не можуть бути разом істинними.

ІІІ Закон виключеного третього: в процесі міркувань необхідно доводити діло до певного ствердження чи заперечення, в цьому випадку істинним виявляється одне з двох, що заперечують одне одного суджень.

ІV Закон достатньої основи: в процесі міркувань вирогідним слід вважати лише ті судження, відносно істинності яких можуть бути приведені достатні основи.

Увага – спрямованість психіки на певні об‘єкти, які мають для особистості стійку чи ситуативну значимість; зосередження психіки, яке обумовлює підвищений рівень сенсорної, інтелектуальної чи рухливої активності.

Концентрація – міра зосередженості уваги на об’єкті.

Об’єм – кількість об’єктів, які можуть бути охоплені увагою одночасно.

Стійкість – тривалість зосередження уваги на об’єкті.

Розподіл – можливість утримувати в сфері одночасно кілька об’єктів, або виконувати кілька дій.

Переключення – довільний перенос уваги з одного об’єкта на інший.

Коливання – мимовільний перенос уваги.