Густав Малер

(7.12.1860-1911)

Австрійський композитор, диригент, оперний режисер. Автор дев’яти симфоній (десята незакінчена), симфонії-кантати “Пісня про землю”; вокальних циклів (всього більш сорока пісень, з них біля тридцяти з оркестром).

Творча діяльність охоплює три десятиріччя (з початку 80-х років до 1911 року). В своїй творчості Малер розвинув жанр великої симфонії, збагатив його гострим сучасним сприйняттям, незвичною формою. Він по-новому синтезував симфонізм з пісенними формами, створивши жанр симфонії – кантати та вокальної симфонії.

Малер – композитор-завершувач. Його творчість завершує австрійський класицизм та романтизм. Невипадково його називають Бетховеном ХХ століття. Але у пізніх симфоніях з’являються риси новітніх сучасних течій, таких як експресіонізм. Зміст творів Малера – це засудження зла та насильства, пориви до з’єднання та братерства людей, трагічні мотиви самотності художника у буржуазному суспільстві. Музиці Малера притаманні: велика сила вираження, полярність життєвих контрастів, звернення до побутових жанрів, таких як народна лірична пісня (австрійська та чеська), військовий марш, віденський вальс, хорал. Одна з нових характеристичних рис симфонічного методу композитора – це гротескове переосмислення побутових музичних жанрів, що пов’язане з викриванням міщанства.

Періодизація творчого шляху:

І період – 1860-1879 – роки дитинства та професійного вчення;

ІІ період – 1880-1897 – період мандрів по містах Австро-Угорщини та Німеччини в пошуках роботи;

ІІІ період – 1897-1907 – блискуча діяльність Малера-диригента у Віденському оперному театрі;

ІV період – 1907-1911 – пізній етап, нові стилістичні риси.

Народився Малер в чеському селищі Калишті – на кордоні Чехії та Моравії, в сім’ї торговця. Невдовзі сім’я переїхала до міста Йіглава, де Густав вчився у гімназії. В чотири роки він знав багато чеських народних пісень, потім вчився грі на фортепіано. В 10 років вже виступав на публічному концерті, багато імпровізував.

У 1875 році поступив до Віденської консерваторії, де вчився з класу фортепіано у Ю.Епштейна та у Ф.Крейна з теорії композиції. У той же час Малер відвідував лекції по філософії та історії у Віденському університеті. Велике враження композитор отримав від опер Вагнера, повагу до якого він відчував усе життя. Роки вченні були нелегкими, на життя Малер заробляв уроками музики. Усі твори цього періоду, написані у пізньоромантичному стилі, композитор знищив.

Після закінчення консерваторії у 1880 році Малер вимушений покинути Відень у пошуках роботи. Більш п’ятнадцяти років продовжуються мандри композитора по театрах Австро-Угорщини та Німеччини в ролі другого диригента. У Касселі Малер написав вокальний цикл “Пісні мандрівного підмайстра”, де відбилося перше любовне захоплення, яке закінчилося невдачею.

Потім Малер працював у Празі, Лейпцигу, Будапешті. Наприкінці восьмидесятих років він стає керівником видатних театральних колективів, справжнім майстром. Брамс, Чайковський, Бюлов високо оцінюють діяльність Малера-диригента.

Перша симфонія, прем’єра якої відбулася у 1889 р. у Будапешті, де мешкав тоді Малер, стала початком стрімкої кар’єри композитора–симфоніста.

У 1892 році Малер перший поставив “Євгена Онєгіна” у Гамбурзі. Музика Чайковського здійснила значний вплив на симфонічний стиль композитора.

Значною подією стала прем’єра Другої симфонії у 1895 році в Берлині – Малер-композитор отримав європейське визнання, хоча воно не було одностайним.

У 1897 році Малер здійснив концертне турне по містах Європи, відвідав також Москву та Петербург, був зачарований старовинною красою Москви.

Кульмінацією диригентської і композиторської діяльності стало десятиліття (1897-1907) роботи на посаді директора Віденської опери. Малер вперше отримує матеріальну незалежність. Літні місяці він проводить у своєму приміському будинку. З’являються нові твори. Четверта симфонія (1901), П’ята (1902), Шоста (1904), Сьома (1905), Восьма (1906), три вокальних цикла.

Малер одружується з талановитою музиканткою Альмою Шиндлер, яка вводить його у коло віденських художників, друзів її вітчима.

Малер-диригент провів ряд реформ оперно-театрального мистецтва, значно піднявши рівень оперного спектаклю. Він веде інтенсивну гастрольну діяльність, причому двічі відвідує Петербург. Скептично сприйняли музику Малера Римський-Корсаков, Мясковський, Каратигін. Тільки Оссовський відмітив риси “могутньої думки та гордовитої владності”.

Малер не сприймає модних течій у мистецтві, таких як експресіонізм, атональна музика, але стиль його стає більш складним та драматичним.

Тяжким став для композитора 1907 рік. Конфлікти з придворними чиновниками примусили його податися у відставку. З’являється хвороба серця.

Малер відправився на гастролі до Америки. На протязі 1908 року він диригує у Нью-Йорському театрі Метрополітен-опера, потім стає керівником Нью-Йоркського оркестру. Влітку композитор повертається до Австрії, де віддається створенню музики. Останні партитури – “Пісня про землю” (1908) та “Дев’ята симфонія” (1909) пройняті мотивами сумного розставання з життям. Концертне життя Америки, яке цілком залежало від диктату менеджерів та меценатів, кабальні контракти з тяжко хворим диригентом – все це перевищило сили Малера. 18 травня 1911 року композитора було доставлено у Відень, де він і помер.

Останній тріумфальний виступ Малера відбувся у вересні 1910 року у Мюнхені на авторській прем’єрі Восьмої симфонії. На сцені були присутні 500 хористів, 350 учасників дитячого хору, оркестр зі 170 музикантів та вісім співаків-солістів – всього біля 1100 виконавців.

Ідеї всесвітнього братерства глибоко схвилювали слухачів напередодні грізних воєнних років. “Пісня про землю” та Дев’ята симфонія були виконані вже після смерті композитора.