2015-07-14
334
Для визначення вартості окремих об’єктів інтелектуальної власності та нематеріальних активів у цілому відповідно до міжнародних стандартів оцінки використовують 3 основні підходи:
І. Витратний підхід полягає у розрахунку витрат на відтворення нематеріальних активів (дуже поширений на практиці). Методи:
1) початкових витрат – різниця між величиною витрат, пов’язаних зі створенням, придбанням або запровадженням об’єкта і нарахованою амортизацією;
2) вартості заміщення – максимальна вартість певного нематеріального активу визначається мінімальною ціною, яку необхідно заплатити за придбання активу, аналогічної корисності (споживної вартості);
3) відновленої вартості (найбільш прийнятий для оцінки унікальних нематеріальних активів). Визначається як сума витрат, необхідних для створення нової точної копії оцінюваного активу з урахуванням сучасних цін на сировину, матеріали, комплектуючі, робочу силу.
ІІ. Прибутковий (дохідний) підхід виходить із передбачення, що економічна цінність конкретного активу обумовлена розміром доходів, які сподіваються отримати з цього активу.
|
|
|
ІІІ. Ринковий підхід. Методи:
1) порівняльного аналізу продажу – передбачає порівняння об’єкта інтелектуальної власності, що оцінюється, з вартістю аналогічних об’єктів, які були реалізовані на ринку;
2) звільнення від роялті – вартість активу визначається на підставі умовного припущення, що вся інтелектуальна власність, яка використовується підприємством, йому не належить. Тоді частину виручки підприємство мало б виплачувати у вигляді винагороди (роялті) власникам цієї інтелектуальної власності, що і вважають додатковим прибутком, який створюється даним нематеріальним активом. Вартість грошових потоків, сформованих на підставі цього прибутку, беруть за ринкову вартість оцінюваного активу.
Нематеріальні активи підприємства також підлягають амортизації. Норму амортизації установлює підприємство залежно від строку використання окремого виду нематеріальних активів. Стосовно нематеріальних активів, щодо яких неможливо встановити період використання, норма амортизації визначається в розрахунку на 10 років, тобто 10%.
а) винахід – це результат творчої діяльності людини в будь-якій галузі технології, об’єктами якої може бути продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму), а також сукупністю дій і порядок їх виконання;
б) корисна модель – це результат творчої діяльності людини, предметом якого є тільки конструктивне вирішення пристрою або його складових частин;
в) промисловий зразок – це результат творчої діяльності людини, об’єктом якого може бути форма, малюнок, кольори або їхнє поєднання, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних та ергономічних потреб (тобто це нове художньо-конструктивне вирішення виробу, в якому досягається єдність технічних і естетичних властивостей);
|
|
|
г) товарні знаки та знаки обслуговування (в українському законодавстві: знаки для товарів і послуг) – оригінальні позначення, які cлужать для ідентифікації товару та його виробника на ринку і виконують дві функції: рекламування товару та гарантування його якості;
д) зазначення походження товару як об’єкт промислової власності може бути:
- простим – дає лише загальне уявлення про місце походження товару;
- кваліфікованим – вказує на особливі якості товарів, зумовлені географічною специфікою місця його виробництва;
е) фірмове найменування – це стале позначення підприємства або окремої особи, від імені якої здійснюється виробнича або інша діяльність;
є) способи захисту від недобросовісної конкуренції.
Недобросовісною конкуренцією вважаються будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам та чесним звичаям у підприємницькій діяльності:
- неправомірне використання ділової репутації суб’єкта господарювання (чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки тощо);
- створення перешкод суб’єктам господарювання в процесі конкуренції (дискредитація суб’єкта, намовлення до бойкоту суб’єкта, намовлення постачальника до дискримінації покупця, підкуп та ін.);
- збирання, розголошення та використання комерційної таємниці.
