Оцінка вартості та амортизація нематеріальних активів

Відповідно до міжнародних стандартів оцінки використовують 3 основні підходи:

І. Витратний підхід полягає у розрахунку витрат на відтворення нематеріальних активів (дуже поширений на практиці). Методи:

1) початкових витрат – різниця між величиною витрат, пов’язаних зі створенням, придбанням або запровадженням об’єкта і нарахованою амортизацією;

2) вартості заміщення – максимальна вартість певного нематеріального активу визначається мінімальною ціною, яку необхідно заплатити за придбання активу, аналогічної корисності (споживної вартості);

3) відновленої вартості (найбільш прийнятий для оцінки унікальних нематеріальних активів). Визначається як сума витрат, необхідних для створення нової точної копії оцінюваного активу з урахуванням сучасних цін на сировину, матеріали, комплектуючі, робочу силу.

ІІ. Прибутковий (дохідний) підхід виходить із передбачення, що економічна цінність конкретного активу обумовлена розміром доходів, які сподіваються отримати із цього активу.

ІІІ. Ринковий підхід. Методи:

1) порівняльного аналізу продажу – передбачає порівняння об’єкта інтелектуальної власності, що оцінюється, з вартістю аналогічних об’єктів, які були реалізовані на ринку;

2) звільнення від роялті – вартість активу визначається на підставі умовного припущення, що вся інтелектуальна власність, яка використовується підприємством, йому не належить. Тоді частину виручки підприємство мало б виплачувати у вигляді винагороди (роялті) власникам цієї інтелектуальної власності, що і вважають додатковим прибутком, який створюється даним нематеріальним активом.

Нематеріальні активи підприємства також підлягають амортизації. Норму амортизації установлює підприємство залежно від строку використання окремого виду нематеріальних активів. Стосовно нематеріальних активів, щодо яких неможливо встановити період використання, норма амортизації визначається в розрахунку на 10 років, тобто 10%.