Середня Наддніпрянщина

До етнографічної зони "Середня Наддніпрянщина" входять Київщина (без північних районів), Черкащина, північ Кіровоградщини та захід Полтавщини. Саме ця територія у ІХ ст. стала ядром Київської Русі.

Здавна ця територія була густо заселена, бо мала особливо сприятливі умови і спокійний, рівнинний з пагорбами рельєф, вдосталь води, а найголовніше – чорноземні ґрунти. Тому й селилися на них надовго, вкорінювалися родами, поколіннями, вишукуючи упродовж віків найоптимальнішу модель житла. Воно було каркасне чи зрубне. Обмежена кількість дерева диктувала вживання соломи, очерету, лози і каменю, які гармонійно поєднувалися. При цьому майстерно використовувались їх декоративні властивості. Типовим був каркас з дерев'яною закладкою. Подекуди до горизонтальних глиць, закладених між стовпи, прив'язували снопик очерету, потім обмазували глиною і білили, а призьбу, напільні стіни робили коричневими. У деяких районах Черкащини та на Лівобережжі білять тільки житлові приміщення, а сіни і комору залишають відкритими, в дереві.

На Уманщині широко побутував на початку XX ст. стінний розпис. Ним доповнювали архітектуру. Найчастіше прикрашували стрічками орнаменту фризи вздовж причілкової і фасадної стін. У деяких селах поодинокі композиції: вазонки, зображення птахів над вікнами. Напільні стіни тут всюди фарбували жовтою глиною, залишаючи білим ріжок причілкової стіни. Іноді його розмальовували симетрично до другого, обводили кількома рисками фарб, а посередині на блакитному фоні малювали якийсь орнамент.

Вікна були невеликі (4 – 6 шибкові), тому поверхня нагріву і охолодження теж мала, і у помешканні зберігалася прохолода влітку, а взимку – тепло.

Дахи – чотирисхилі, солом'яні, з високим гребенем, від якого по рогах донизу спускалися ступінчасті наріжники. Таким чином грані покрівлі надійно захищалися від дощу і вітру. Таку ж функцію виконував і великий винос даху в причілку (дармовис).

На Середній Наддніпрянщині не існувало багатоваріантності оселі. Панівним типом слід вважати хату з житловим приміщенням, сіньми і коморою (на Черкащині, у деяких районах Київщини – з двома житловими приміщеннями, а між ними сіни). Інтер'єр у них відзначався декоративністю завдяки використанню тканин, вишивок, кераміки, розпису печей і предметів побуту.

Праворуч від дверей – піч, оздоблена декоративним розписом, зліва – мисник у формі відкритої шафочки. Піл для спання завжди влаштовували за піччю, у найтеплішому місці. Він застелявся "матою", виплетеною з соломи, а зверху – ще й рядном. Біля нього на жердині розвішувався барвистий жіночий одяг.

Над столом у покуті і на причілковій стіні – ікони в рушниках. Ними ж обвішували вікна, дзеркало.

Гармонійно вписувалися в інтер'єр мальовані скрині.