Гуцульщина

Охоплює гірську південно-західну частину Івано-Франківської, північно-західну Чернівецької і Рахівський район Закарпатської областей.

Гори, вкриті смерековими лісами, з розлогими полонинами.

В XIII – XIV століттях було розвинуте відгінне тваринництво. Основною виробничою ланкою була велика сім'я, кожна з яких селилася окремо. Садиби були розкидані по горах і долинах за кілька кілометрів одна від одної. Така ізольованість, специфіка ведення господарства, постійна загроза з боку чужинців, хижих звірів змушували обносити житло глухою загородою, що призвело до утворення своєрідного типу садиби – ґражди.

Ґражда ("хата з брамами", "хата з ґраждами") – це замкнута забудова різного призначення споруд, сконцентрованих навколо подвір'я, викладеного каменем.

У центрі ґражди – житлова споруда з приміщень у такому порядку: хата – сіни – хата або комора – хата – сіни. Архітектурна цілісність споруди підсилюється використанням однорідного матеріалу – дерева. На кутах вінці ("протеси", стругані півкругляки) з'єднують так міцно й щільно, що навіть не треба конопатити, а внутрішні стіни шліфують до блиску, потім миють капустяним квасом, щоб вони швидше пожовкли.

Вершиною розвитку гуцульського будівництва слід вважати замкнуті забудови з двома дворами: з так званим "чистим", що перед хатою, і господарським, який прилягав до протилежної стіни, безпосередньо до притул, де тримали овець.

Але не тільки в ґраждах мешкали гуцули. Вони ставили і окремі хати всюди, де була можливість, іноді досить високо в горах, на стрімких місцинах.

Для будівництва хати вони старанно добирають дерево. Добрими вважаються рівні, однакової товщини кругляки, які розрізують уздовж на дві половини і гладко обстругують (протеси).

Хату тут будують так: на підвалини ставлять спочатку одвірки, потім кладуть вінці, які в'яжуть на кутах у замки, залишаючи отвори для вікон. Отож опуклі боки деревини виходять назовні, а плоскі – в помешкання. І якщо протеси добре припасовано, то стіни виходять гладенькі й рівні, ніби виготовлені з одної дошки.

До хати спереду часто добудовували галерею, яку замикав дощаний паркан з різьбленою хвірткою. На кутах і перед дверима піддашшя над нею спирається на квадратні стовпчики, оздоблені порізкою.

Будівлі перекривали чотирисхилим дахом (під драницями) з досить стрімким ухилом над основними приміщеннями і більш м'яким над притулами. Дах ламається біля гребеня, утворюючи трикутний фронтон з вікном для виходу диму.

Між бойківськими і гуцульськими житлами є істотна відмінність не тільки у підходах до планування і використання будівельних матеріалів, а й у пропорціях і естетичних співвідношеннях окремих частин споруд. Наприклад, стрімкий дах першої відрізняється від порівняно невисокого другої. Взагалі архітектурні форми бойківських хат більш легкі і м'які, ніж у гуцульських, з їх чіткою графічною окресленістю.

Основним принципом планування гуцульського житла слід вважати розміщення в одну лінію житла, сіней, комори і опасання їх з 2 – 3 сторін притулами. З цього виростала уся різноманітна система типів, які в іншій компоновці повторюють окремі її елементи.

Класичним вважається гуцульське житло на дві половини, яке складається з трьох приміщень, розділених сіньми (хоромами). Одне з них житлове, друге – літня світлиця, яку взимку використовували як комору.

Характер житла в минулому визначався соціальними умовами. Поряд з багатими ґраждами існували курні хати – бурдеї, які складалися з сіней і кімнати. Перекривали їх двосхилим дахом з невеликим ухилом, який оббивався драницями. Зверху клали ще довгі жердини, каміння.

В інтер'єрі гуцульських хат важлива роль належить конструкціям: поперечним і поздовжнім сволокам, стелі й підлозі, стінам з вікнами і дверима, які утворюють зі зрубом цільну пластичну композицію. А природний колорит дерева створює сприятливий фон для барвистого одягу і тканин. Певну роль відіграють для кожної української оселі піч, обкладена кахлями, ліжко, стіл, лави і мисник, оздоблені багатою різьбою. Гармонійно доповнюють інтер'єр численні керамічні вироби (миски, глечики), яскраві вовняні тканини (ліжники, верети) і барвистий одяг на жердці.