Етапи, принципи та закономірності формування механізму управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства

Модуль 3. Організаційне проектування механізму управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства

Тема 9.

Організаційно-методологічні засади формування механізму управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства

9.1. Етапи, принципи і закономірності формування механізму

управління міжнародною конкурентоспроможністю

підприємства

9.2. Структурно-функціональний синтез механізму управління

міжнародною конкурентоспроможністю підприємства

9.3. Інформаційне забезпечення управління міжнародною

конкурентоспроможністю підприємства

9.4. Параметричний синтез механізму управління міжнародною

конкурентоспроможністю підприємства

Ключові поняття і терміни: системні закономірності; синтез структури системи управління; функціональний синтез системи управління; інформаційний синтез; параметричний синтез; закон потенційної ефективності; інформаційна база управління; внутрішня інформація; зовнішня інформація; інформаційна модель управління; методи систематизації інформації.

Етапи, принципи та закономірності формування механізму управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства

Управління міжнародною конкурентоспроможністю може здійснюватися як в межах загальної системи менеджменту підприємства, так і шляхом формування виокремленої системи управління з властивими їй елементами, структурою, функціями, організаційно-економічним, інформаційним і кадровим забезпеченням.

Інкорпорування управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства в загальну систему менеджменту підприємства на практиці призводить до створення «гібридних» систем управління із різнорідними та з надлишковим ступенем свободи елементами, які не сприяють досягненню необхідного результату управління. Використання подібних систем не тільки не забезпечує підвищення рівня міжнародної конкурентоспроможності підприємств, а навпаки, спричинює зростання трансакційних витрат і залучення додаткових ресурсів для підтримки їх функціонування.

Подоланню «дефекту» надлишкової свободи елементів системи управління і відбору тих, які працюють безпосередньо на результат її функціонування, сприяє формування спеціального механізму управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства (МУМКП).

Механізм управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства – це система доцільних форм, структур, методів і засобів впливу на об’єкт управління, за допомогою яких забезпечується рівень міжнародної конкурентоспроможності, необхідний і достатній для усталеного функціонування підприємства на зовнішніх ринках.

Організаційне проектування механізму управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства відноситься до класу слабкоструктурованих задач і вимагає використання міждисциплінарного підходу та високої кваліфікації топ-менеджера – системного організатора, здатного координувати зусилля фахівців різних професій.

Організаційне проектування МУМКП має ґрунтуватися на принципах проектного менеджменту і являє собою послідовний процес вирішення комплексу задач – від концептуально-методологічних до проектно-розрахункових, пов’язаних з розрахунками ефективності організаційного проекту МУМКП. Основні етапи процесу організаційного проектування МУМКП наведено на рис. 9.1.

Наведені на рис. 9.1 етапи організаційного проектування МУМКП мають суттєві відмінності як стосовно змісту, характеру та обсягу управлінських задач, так і методів їх вирішення.

Рис. 9.1. Етапи організаційного проектування механізму управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства

Забезпечення ефективного проектування МУМКП вимагає дотримання загальноприйнятих принципів (правил), до яких відносяться: цілісність; інтегрованість; адекватність; економічність; зворотного зв’язку; необхідного різноманіття; історичності.

Принцип цілісності вимагає проектування МУМКП як цілісної системи, яка складається із елементів, ефект взаємодії яких перевищує суму ефектів окремих її елементів.

Принцип інтегрованості вимагає формування таких елементів МУМКП, які, з одного боку, володіють властивостями неоднорідності і суперечливості, в з іншого – властивістю взаємосприяння у досягненні кінцевого результату.

Принцип адекватності означає відбір і формування адекватних для реалізації задач елементів МУМКП.

Принцип зворотного зв’язку має фундаментальне значення у забезпеченні саморегуляції та підтримки гомеостазу МУМКП.

Принцип економічності вимагає ретельного обґрунтування економічного ефекту проекту МУМКП у площині витрат і результатів і.

Принцип необхідного різноманіття відображає одну з найважливіших закономірностей здійсненності систем – відповідність параметрів керуючої підсистеми МУМКП різноманіттю об’єкту управління.

Принцип історичності вимагає розробки організаційного проекту з урахуванням життєвого циклу МУМКП і способів його розвитку.

Організаційне проектування механізму управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства вимагає чіткого уявлення мети і моделі його функціонування. Згідно з системним підходом, слід розрізняти поняття «мета системи» і «мета управління системою». Метою системи є вироблення засобів впливу на об’єкт управління, тоді як метою управління системою є оптимізація моделі досягнення бажаного стану об’єкту управління. Звідси, метою організаційного проектування є не сам рівень міжнародної конкурентоспроможності підприємства, а оптимальна модель його досягнення. Виразно кажучи, концептуальна модель МУМКП є тим «програмним забезпеченням», яке визначає спосіб досягнення рівня міжнародної конкурентоспроможності, необхідного і достатнього для ефективного функціонування підприємства.

Методологічна складність організаційного проектування МУМКП зумовлюється: по-перше, системними властивостями конкурентоспроможності як об’єкту управління, по-друге – наявністю складної мети системи управління, яка має відображати суспільний і мікроекономічний інтереси суб’єктів управління; по-третє – великим ступенем відкритості та стохастичності поведінки системи управління, що вимагає дотримання системних закономірностей, які обумовлені дією законів «необхідного різноманіття» та «потенційної ефективності систем».

Технологічно організаційне проектування МУМКП є ітеративним процесом (рис. 9.2), який починається з моніторингу середовища і діагностики стану міжнародної конкурентоспроможності підприємства, виявлення проблемної ситуації та переходу до ціле визначення, вироблення програмно-цільового комплексу реалізації задач щодо структури, функцій, ресурсного та інформаційного забезпечення із завершальною процедурою оцінки ефективності впровадження МУМКП.

Процес організаційного проектування механізму управління має починатися з вибору та обґрунтування об’єктивно необхідних функцій, задач управління та їх чіткого визначення. Склад задач системи управління (Z_z) вважається об’єктивно необхідним в умовах конкретного підприємства, якщо їх складність (R_z – «різноманіття») відповідає «різноманіттю» керованого об’єкту, тобто «різноманіттю» R_p контрольованих показників (параметрів) конкурентоспроможності підприємства. Зі зміною показників стану об’єкту управління необхідно змінювати і склад «різноманіття» задач системи управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства.

Рис. 9.2. Організаційне проектування механізму управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства як ітеративний процес

Необхідне «різноманіття» задач управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства визначається, таким чином, різноманіттям R_p показників стану конкурентоспроможності (p) на множину K_z контурів (циклів) управлінського процесу, тобто:

R_z = R_p x K_z, (9.1)

де - сукупність етапів управлінського циклу; - показники конкурентоспроможності підприємства.

Принциповою умовою ефективного проектування МУМКП є дотримання вимоги R_z→R_s, тобто, «різноманіття» задач управління R_z має бути адекватним «різноманіттю» R_s структури МУМКП:

R_s = V x S x E x J (9.2)

де V – кількість контурів (рівнів) регулювання та управління в МУМКП; S – кількість елементів в контурі регулювання; E – кількість елементів в контурі управління; J – кількість елементів у модулі вибору, що пов’язує регулятивний та управлінський контури.

Якщо у синтезі МУМКП забезпечується ефективна реалізація мети управління, це означає, його «різноманіття» (складність) відповідає «різноманіттю» (складності) джерел формування міжнародної конкурентоспроможності підприємства.

Граничним випадком у процесі функціонального узгодження керуючої та керованої підсистем МУМКП є ситуація, коли потенційні можливості розвитку першої вичерпані, а вимоги до неї залишаються нереалізованими. Це свідчить про те, що складність проблеми підвищення міжнародної конкурентоспроможності підприємства перевищує складність проекту МУМКП, який досягає межі «потенційної ефективності» [119]. Для розв’язання цієї проблеми необхідно розширити межу «здійсненності» МУМКП, використовуючи потенціал (енергію) зовнішнього середовища.

У загальному виді показник «здійсненності» МУМКП, як і будь-якої системи управління, являє собою відношення:

(9.3)

де і – відповідно фактичне і цільове значення i-го показника міжнародної конкурентоспроможності підприємства.

Межа «здійсненності» МУМКП досягається, якщо:

, (9.4)

де J – кількість показників конкурентоспроможності підприємства.

Для множини станів об’єкту управління, які визначаються показниками , відповідно на вході , процесі і виході , тобто , межа потенційної ефективності («здійсненності») МУМКП визначається як:

, (9.5)

де - рівень потенційної ефективності системи управління; - величина відхилення i-го параметра конкурентоспроможності на k-му рівні управління; - індекс організаційного рівня системи управління; - індекс об’єкту управління на k-му рівня організаційної системи управління; – індекс стадії життєвого циклу системи управління.

Отже, організаційне проектування МУМКП має здійснюватися у напрямі функціоналу:

, , (9.6)

де - кількість контрольованих показників міжнародної конкурентоспроможності підприємства.

Будь-який стан МУМКП в умовах свідчить про наявність проблемної ситуації в його функціонуванні, а отже – про необхідність «включення» механізму реорганізації та розвитку.

Організаційне проектування МУМКП в своїй основі є колективним процесом і вимагає залучення фахівців різних професій – економістів-менеджерів з міжнародного бізнесу та міжнародної конкурентоспроможності підприємства, системних проектувальників, менеджерів операційних підрозділів і функціональних служб підприємства, а також фахівців у царині національно-державного та міжнародно-правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності.