Конкурентоспроможністю підприємства

Активне використання інформаційного ресурсу у формуванні конкурентних переваг є однією з головних особливостей сучасної міжнародної конкуренції. Стрімке зростання ролі інформаційного ресурсу зумовлюється тим, що він є самостійним фактором, дія якого породжує особливий «інформаційний код» конкурентоспроможності.

Тенденція до нарощування інформаційної компоненти систем управління конкурентоспроможністю в розвинених країнах знаходиться у повній відповідності із сучасними теоріями «інформаційного суспільства» й «економіки знань», де інформаційний чинник вважається домінантою сталого розвитку та ефективним засобом досягнення конкурентного успіху. Такий примат інформаційного ресурсу обумовлює виключну важливість інформаційного синтезу систем управління між народною конкурентоспроможністю підприємств. Невипадково, що у щорічних Звітах Всесвітнього економічного форуму увага акцентується на рівень застосування інформаційних технологій формування міжнародної конкурентоспроможності країн і підприємств.

Перспективи прориву українських підприємств до світового рівня конкурентоспроможності значною мірою визначаються швидкістю подолання «інформаційного бар’єру» і перетворення інформаційного ресурсу у домінанту організаційно-управлінських механізмів їх розвитку.

Передусім, треба визначити ті базові положення та особливості інформаційного ресурсу, які детермінують процедуру інформаційного синтезу механізму управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємств. Базовим серед них є поняття «інформація».

В сучасній літературі не існує єдиного тлумачення цього поняття, як і підходів до його інтерпретації. Аналіз літературних джерел дозволяє виділити семантичні, синтаксичні та за способом передачі підходи до інтерпретації інформації. Становлення та розвиток теорії інформації пов’язується з працями К. Шеннона в яких поняття «інформація» визначається у площині «ентропії», а вимірювання кількості інформації, що циркулює в системі, здійснюється за формулою [125, с. 28]

(9.7)

де Н – кількість інформації, що циркулює в системі; і – рівні станів системи; n – число станів; – ймовірність і -го стану системи.

Із формули (1) витікає, по-перше, що кількість інформації в системі збільшується зі зростанням числа станів системи (n), і по-друге, при даній кількості станів системи n, обсяг інформації в ній досягає максимуму за умови рівної ймовірності цих станів ( для усіх і). Інакше, зростання обсягу інформації розширює число станів системи, в межах яких забезпечується її адаптація до зовнішнього середовища.

Значний внесок у розвиток теорії інформації в аспекті виділення корисного сигналу із комбінації «сигнал-шум» зроблено у працях

О.Н. Колмогорова та Н. Вінера. Поглибленому осмисленню поняття «інформація» сприяв розвиток кібернетики та теорії систем, в межах яких воно розглядається не тільки в аспекті способів передачі, а й у площині цінності інформації для споживача. З точки зору сучасної теорії систем «інформацією є «такий зв’язок і відносини між системами, в результаті яких підвищується негентропія хоча б однієї з систем» [96, с. 86]. Оскільки елементи системи самі являють собою окремі підсистеми, то ті зв’язки між ними, які підвищують негентропію, є інформацією, а ті, які не підвищують негентропію, є шумом, або дезінформацією.». Тобто, сутність і цінність інформаційного ресурсу визначаються у площині регулювання ентропійно-негентропійних процесів і підтримки структурної упорядкованості економічних систем.

Будь-яка інформаційна взаємодія об’єкта і середовища включає [106, с. 14]: 1) прийом інформаційних кодів, 2) інтерпретацію інформаційних кодів; 3) реалізацію інформації, що міститься в інформаційних кодах. Прийняття інформаційного коду зумовлює зміну стану об’єкта, а його нові параметри визначаються як дані. Тобто, дані – це функціональні значення інформаційних кодів для об’єкта інтерпретації. Якщо інформаційні коди носять об’єктивний характер, то природа даних є суб’єктивною, тобто цілком залежить від властивостей об’єкта, що їх сприймає та інтерпретує.

Звідси, перехід від інформаційних кодів до даних – це перехід від об’єктивного до суб’єктивного. Це означає також, що в інформаційній взаємодії не все, що сприймається об’єктом є для нього інформаційним кодом. Якщо результат інформаційної взаємодії був використаний об’єктом в управлінській діяльності для зміни свого стану, то мав місце процес прийняття (інтерпретації) інформації та її реалізації. Інакше, у цьому випадку суб’єкт прийняв інформаційний код.

В складних системах суб’єкт виділяє інформаційні коди на рівні рецепторів, встановлюючи на вході систем інформаційні фільтри, які працюють на перетворенні інформаційних кодів у дані. Ці фільтри відбирають із усього масиву зовнішньої інформації тільки ту, яка є інформаційно-значущою для об’єкта, а ступінь значущості визначається інформаційними властивостями самого об’єкта. Інформаційні фільтри діють комплексно на всіх етапах обробки інформації. Їх призначення пов’язане не тільки з виділенням значимої для об’єкта інформації, а й з блокуванням (неприйняттям) інформації, яка є для нього «шумом», або яку він не в змозі за певних причин обробити й реалізувати.

При певному рівні інформаційного розвитку об’єкт набуває властивості моделювання власних інформаційних взаємодій із середовищем, що використовується для вибору найбільш адекватної поведінки об’єкта. У цьому випадку стверджують про наявність усередині об’єкта інформаційного образу середовища його існування [106, с. 27].

У залежності від типу середовища розрізняють внутрішній і зовнішній інформаційні простори. Інформаційна взаємодія об’єкта і середовища здійснюється в межах кожного із зазначених інформаційних просторів, які, певною мірою, виступають як відносно самостійні інформаційні середовища зі своїми специфічними особливостями. Ці особливості інформаційних просторів детермінують структуру інформаційних процесів і функціональні зв’язки елементів в системах управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємств.

За інформаційною ознакою системи управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємств поділяються на два види [106, с. 28]: системи управління типу «зворотний зв’язок» (рис. 9.8,а), і системи управління із внутрішньою петлею зворотного зв’язку (рис. 9.8,б).

a) б)

Рис. 9.8. Моделі функціонування систем типу «зворотній зв’язок» (а) і «з внутрішньою петлею зворотного зв’язку» (б)

Наведений на рис. 9.8,а вихідний інформаційний потік (V вих) впливає на стан системи управління і визначає потенціал її взаємодії з середовищем. В літературі він визначається як потік зворотного зв’язку і може бути позитивним (якщо підсилює дію вхідного потоку V вх) або негативним (якщо послаблює дію вхідного потоку V вх). Підсилення вхідного потоку підвищує нестійкість функціонування системи (її залежність від зовнішнього середовища), а послаблення, навпаки, – сприяє стабілізації стану функціонування системи.

Стан системи з «внутрішньою петлею зворотного зв’язку» (рис. 9.8,б) визначається як зовнішнім так і внутрішнім (власним) інформаційними впливами. Ця система має два канали вхідних інформаційних потоків – зовнішній (V вх) і внутрішній (V зген), який згенерований самою системою і подається на її вхід паралельно V вх. Внутрішній інформаційний потік залежить від стану системи, а його зворотна роль є негативною, оскільки спрямована на стабілізацію стану системи і протилежна дії вхідного інформаційного потоку (V вх).

Інформаційний синтез механізму управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства базується на інформаційних особливостях моделей функціонування систем.

Згідно з системним підходом інформаційний процес – це цілеспрямована сукупність операцій зі збору, передачі, обробки, використання, зберігання й захисту інформації, починаючи з її находження із середовища в систему і закінчуючи виробленням керуючою системою управлінського впливу (сингалу) на об’єкт управління [16, с. 115].

Інформаційні процеси є об’єктом, а обґрунтування доцільного об’єму і форм надання інформації, методів і засобів її передачі, обробки, зберігання й захисту та алгоритму функціонування системи управління є завданням інформаційного синтезу. Інформаційний синтез доповнює завдання структурного і функціонального синтезу і спрямований на визначення необхідних якісних і кількісних характеристик інформації, яка використовується в системах управління.

Ці положення теорії систем і системного аналізу створюють підґрунтя для розробки інформаційної моделі механізму управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства, принципова схема якої наведена на рис. 9.9.

Особливості наведеної на рис. 9.9 інформаційної моделі визначаються структурою інформаційного процесу, змістом інформації, послідовністю процесів її обробки та метою механізму управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства. Згідно з нею структура інформаційного процесу включає: 1) формування і збір інформації; 2) передачу (прийому і фільтрацію) інформації; 3) семантичну (смислову) обробку інформації; 4) формування нової інформації та управлінського впливу; 5) інформаційний пошук; 6) зберігання і захист інформації.

Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства може здійснюватися у двох режимах – автономному та у режимі «діалогового спілкування». В режимі «діалогового спілкування» виконання завдання здійснюється підсистемою «Формулювання мети».

Рис. 9.9. Інформаційна модель механізму управління міжнародною

конкурентоспроможністю підприємства

В межах цієї підсистеми обробляється формалізоване завдання Т щодо бажаних характеристик об’єкта управління (рівня міжнародної конкурентоспроможності підприємства), і контрольно-діагностична інформація К щодо реального стану об’єкту управління та причин його зміни, для узгодження з інформаційним образом середовища бажаного варіанту вирішення проблеми (підвищення рівня міжнародної конкурентоспроможності підприємства G). У випадку неможливості виконання завдання G формується відповідь R з поясненнями відмови і пропозицією щодо корегування завдання.

Основна інформаційна база (ІБ), яка дозволяє вирішити проблему, містить інформаційний образ зовнішнього середовища (І_озс) і формалізоване уявлення стану об’єкта управління (І_оу). Інформаційний образ зовнішнього середовища формується підпроцесами «Обробка зовнішньої інформації» у вигляді інтегрованої зовнішньої інформації І_з та «Корегування інформації» від суб’єкта (оператора) системи управління ∆І_з. Додатковий обсяг інформації про проблемний стан об’єкта управління І_оу формується підпроцесом «Експрес-діагностика стану міжнародної конкурентоспроможністю підприємства». Таким чином, в основній інформаційній базі формується повна інформаційна модель внутрішнього і зовнішнього середовища системи управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства І_мс =І_озс + І_оу.

Обробка інформації, яка відображає мету управління G, стан середовища І_мс і проблему N, здійснюється підсистемою «Аналітичне забезпечення» та підпроцесами «Програма пошуку інформації» і «Програма захисту і зберігання інформації». В межах цієї підсистеми здійснюється інформаційне співставлення мети G і проблеми N та пошук моделі вирішення проблеми із використанням в підсистемі «Аналітичне забезпечення» власних алгоритмів пошуку та інтерпретації інформації. В процесі ітеративного пошуку моделі вирішення проблеми за критерієм адекватності G=N формується оптимальне управлінське рішення Р та його реалізація (вплив на об’єкт управління).

Формування масивів зовнішньої (І_з) і внутрішньої (І_в) інформації в системі управління забезпечується підпроцесами фільтрації (І_ф) та моніторингу стану об’єкту управління (М). Налаштування цих підпроцесів визначається проблемною орієнтацією механізму управління.

Наведена на рис. 9.9 інформаційна модель системи управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства по суті є моделлю регулювання обсягу інформації в системі на основі додаткового її залучення ззовні або зростання обсягу інформації, згенерованої у середині системи управління. Ця модель є універсальною і може бути базою в інформаційному синтезі механізму управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства.

Ключовим елементом інформаційної моделі механізму управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємств є інформаційна база, що використовується для формування та реалізації аналітичних і управлінських процедур. Найбільша складність у формуванні інформаційної бази управління пов'язана зі структуруванням (обробкою) інформації – її систематизацією за певними ознаками і принципами. Саме навколо аспектів систематизації інформації значною мірою групується вся проблематика інформаційного синтезу МУМКП. Правильний вибір методу систематизації у вирішальній мірі визначає цінність інформаційної бази у проектуванні МУМКП.

Світова практика свідчить, що у різних країнах ця проблема вирішується по різному, однак, домінує тенденція, яка полягає в тому, що питання формування інформаційної бази підприємства (фірми та компанії) вирішують самостійно, орієнтуючись на рекомендації органів, що регулюють облікову звітність, та з урахуванням завдань, що вирішуються системами управління конкурентоспроможністю підприємств.

Основними принципами формування інформаційної бази управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства є:

1. актуальність – реальний режим відображення станів середовища та об’єкта управління;

2. достовірність і повнота відображення – максимально точне і повне відтворення об’єктивних процесів, факторів і тенденцій розвитку станів середовища і об’єкта управління;

3. оперативність – своєчасне відображення в певний момент часу станів середовища та об’єкта управління;

4. релевантність – відповідність інформації вимогам її користувачів – суб’єктів управлінського процесу;

5. безперервність – забезпечення часових порівнянь і динаміки змін станів об’єктів спостереження;

6. інформаційна єдність –чітка і однозначна інтерпретація характеру змін (тенденцій) в станах об’єктів спостереження.

В інформаційному синтезі механізму управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства систематизація інформації здійснюється за такими класифікаційними ознаками: а) сфера продукування; б) функціональне спрямування; в) метод обробки.

За сферою продукування інформація, що використовується в системах управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємств, поділяється на внутрішню і зовнішню.

Внутрішня інформація визначає умови поточного (безпосереднього) управління і з огляду на це її роль в системі управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства може бути визначена як тактична. Джерелами формування внутрішньої інформації є затверджені форми фінансової і статистичної звітності підприємства, які доповнюються матеріалами оперативного та управлінського обліку.

Зовнішня інформація, на відміну від внутрішньої, має найчастіше різні й заплутані джерела генерування, які спрямовані як на інформаційну підтримку, так і на інформаційну дестабілізацію (дезорієнтацію) підприємства та на інформаційну розвідку. За цих умов роль зовнішньої інформації є стратегічною і саме з нею пов’язані найбільші труднощі та витрати в інформаційному синтезі систем управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємств.

За функціональним призначенням виокремлюються два масиви інформації, що забезпечують відповідно експрес- та фундаментальну діагностику стану міжнародної конкурентоспроможності підприємства. Інформаційна база для експрес-діагностики формується на підставі публічної звітності підприємства (затверджених форм фінансової звітності) та даних міжнародних економічних організацій, що публікуються в офіційних виданнях. Формування інформаційної бази для фундаментальної діагностики є більш складним процесом, який вимагає відповідної кваліфікації фахівців.

Систематизація за методом обробки значною мірою визначає аналітичну цінність інформації. З позицій аналітичності внутрішня інформація є найбільш надійним підґрунтям розробки та прийняття управлінських рішень. Її структура є майже стандартною і включає: 1) базову фінансово-економічну інформацію; 2) інформацію щодо ефективності (продуктивності) бізнес-процесів усередині системи; 3) інформацію щодо структури факторіальних джерел ефективності (продуктивності); 4) інформацію про розподіл ресурсів підприємства (рис.9.10).

Рис. 9.10. Структура підсистеми внутрішньої інформації системи управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства

Головні труднощі інформаційного синтезу механізму управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства пов’язані з систематизацією зовнішньої інформації. Аналіз літературних джерел свідчить про те, що підходи до вирішення цього питання спрямовані переважно на формування «достатнього» обсягу інформації про конкурентів. Головна проблема їх використання пов’язана не тільки з технологічною складністю злому систем захисту інформації підприємств-конкурентів та з великою вартістю процесу формування «достатнього обсягу» зовнішньої інформації. Вона полягає, насамперед, у вузькості інформаційного поля системи управління, коли прийняття управлінських рішень ставиться у велику залежність від обсягу інформації про те, як діють конкуренти. Звуження завдання до такого рівня суттєво обмежує інформаційний потенціал механізму управління, а за умови дефіциту або недостатньої якості інформації про конкурентів його інформаційна база взагалі стає недієздатною і неефективною.

Структуризація зовнішньої інформації здійснюється за функціональним змістом та виокремленням у блоки: 1) регулятивно-правова інформація; 2) нормативно-довідкова інформація; 3) науково-аналітична інформація; 4) методико-практична інформація (рис.9.11).

Рис. 9.11. Структура підсистеми зовнішньої інформації системи

управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства

Перший блок зовнішньої інформації (рис. 9.11) у певному сенсі формує інформаційну модель «Підприємство –Зовнішній ринок» і містить інформацію, щодо основних правил, принципів та угод, технічних норм і стандартів, класифікаторів, які регулюють міжнародний обмін товарами, послугами в конкретних сегментах світового ринку, наслідки порушення правил і угод для країни та їх підприємств.

У другому блоці (рис. 9.11) накопичується інформація, що відображає модель «Підприємство – Зовнішньоторговельний режим України» і містить інформацію з правових, валютно-фінансових, економічних, організаційних питань регулювання експорту та імпорту України, включаючи повне відображення Митного кодексу України;

Третій блок (рис. 9.11) відображає модель «Підприємство – Наука» і містить довідкову та науково-аналітичну інформацію щодо стану та тенденцій розвитку релевантних зовнішніх ринків, об’єктом інтересів яких є підприємства-експортери України. Інформація цього блоку має науково-аналітичний характер і адресується вищому управлінському персоналу підприємств при прийнятті стратегічних рішень

У четвертому блоці (рис. 9.11) накопичується інформація зі світового та вітчизняного досвіду управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємств і містить алгоритми і моделі вирішення конкретних управлінських ситуацій. Інформація цього блоку багато в чому формує модель «Організації, що самонавчається». Її користувачами можуть бути як вищий управлінський персонал, так і лінійні менеджери підприємств.

Стратегічна роль зовнішньої інформації в системах управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємств вимагає ідентифікації джерел її формування. Першочерговим завданням у цьому напрямі стає подолання дефіциту зовнішньоекономічної інформації, який існує сьогодні не тільки на рівні підприємств, а й управлінь і відділів міністерств, функції яких прямо пов’язані із зовнішньоекономічними зв’язками України. Аналіз світового досвіду свідчить про важливу роль, яку відіграє ринок інформаційних послуг в зарубіжних країнах. Так на Заході існує велика кількість рейтингових агентств, які здійснюють порівняльний аналіз фінансово-економічних звітів підприємств та надають комплексні послуги зі збирання, аналізу, оброблення інформації про кон’юнктуру ринку та стан його продуцентів.

Висока питома вага зовнішньоекономічних операцій у ВВП України ставить на порядок денний питання створення в країні спеціалізованого науково-дослідницького центру – Інституту кон’юнктурних досліджень – аналогічного парадержавним структурам, які в зарубіжних країнах здійснюють інформаційно-аналітичну підтримку міжнародної економічної діяльності фірм і корпорацій.

Світовий досвід свідчить про виключну роль зовнішньоекономічної інформації в механізмі управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства. Цей досвід також вчить, що найкращі звіти управлінських служб і підрозділів не здатні замінити безпосереднє особисте спостереження за зовнішнім середовищем з боку керівників та вищого управлінського персоналу підприємств. Інакше кажучи, принцип «ніщо так позитивно не впливає на роботу лікаря, як перетворення його на пару тижнів у пацієнта» має «виштовхувати» керівників і топ-менеджмент підприємств у зовнішнє середовище, де вони можуть отримати унікальну інформацію щодо товарів їх власного підприємства і зовнішнього його оточення.