Усе життя наших далеких пращурів тісно пов΄язане з календарем.
Одним із найдавніших видів усної поезії народу є календарно-обрядові пісні, які відображали кожен цикл хліборобської праці в різні пори року. У цих піснях дуже часто відтворювався трудовий процес: зображали рухи, які символізують оранку, сівбу, жнива тощо. Усі календарно-обрядові пісні відзначаються ліризмом. Це ніби художнє відображення самого життя в піснях, хороводах, іграх, танках.
Залишки первісної обрядовості згодом були змішані з християнськими обрядами й пов΄язані з церковно-календарними датами свят. Поряд із сезонними хліборобськими святами важливе місце займають сезони весілля та поминання померлих.
До календарно-обрядових пісень належать:
§ колядки, щедрівки (зимовий різдвяний цикл);
§ веснянки, гаївки, або гагілки (весняний цикл);
§ русальні (пов΄язані зі святковим циклом колосіння збіжжя та розквіту природи наприкінці весни);
§ купальські (переджниварський цикл середини літа);
§ жниварські та стодольні (збирання врожаю в кінці літа).
(Стодола – будівля для зберігання снопів, сіна, полови тощо, а також для молотьби, віяння зерна).