Відносна швидкість випаровування п-бутіл-1,0 (за Ральфом Ф. Боком)

зволожувального розчину на формі, що полегшує регулюван­ня зволожувального апарата. При цьому не відбувається збільшення вмісту зволожувального розчину в фарбі. Швид­ше встановлюється баланс «зволожувальний розчин — дру­карська фарба».

Одна з головних причин, що обмежує можливості ви­користання розчинів, що містять ІПС, — забруднення навколишнього середовища. Через високу швидкість ви­паровування у приміщеннях, в яких відсутня вентиляція, утворюються токсичні, вибухонебезпечні концентрації парів ІПС. Але навіть при наявності вентиляційних при­строїв для запобігання забрудненню навколишнього середовища необхідне очищення. Дані про гранично до­пустимі концентрації парів ІПС у повітрі досить різно­манітні для різних країн, так для: Японії — 980 мг/м³, Італії — 500 мг/м³, ФРН — від 200 до 600 мг/м³. Але при цьому потрібно пам'ятати, що доза шкідлива для здо­ров'я людини складає 250 мг/м³.

4.4.3. Підготовка води

для зволожувального розчину

Водопровідна вода, в більшості випадків, не відпові­дає вимогам технології плоского офсетного друку че­рез великий вміст солей (нітрати, сульфати, хлориди, бікарбонати) кальцію, магнію, натрію, заліза, а також кис­ню, водню, окису вуглецю та бактерій. Ці компоненти викликають певні проблеми в процесі друкування. Так, розчинений у водопровідній воді кальцій, при емульгу­ванні води у фарбу, реагує з жирними кислотами фарби і утворює вапняне мило. Результатом цього процесу, що протікає у фарбовому апараті, стають відкладення на гу­мових валиках, наслідком чого є погане передавання

254 Розділ 4

фарби. Одночасно з цим відбувається механічне сти­рання поверхні валиків (вапняні відкладення мають гострі грані), що погіршує фарбопередавання, валики також передчасно твердіють, а це призводить до їх перед­часної заміни. У свою чергу нітрати, сульфати, хлориди викликають корозію, що зменшує термін служби машини. Якщо концентрація бікарбонатів перевищує 250 мг/дм³, показник рН стає лужним та нестабільним; силікати, якщо їх концентрація перевищує 5 мг/дм³, можуть при­звести до оскляніння поверхні гумових валиків; хлор, навіть у незначних кількостях, роз'їдає робочу поверхню декеля офсетного циліндра та валики. Тому німецька федеральна спілка друку рекомендує наступні концентрації солей: хлориди — 25 мг/дм³; сульфати — 50 мг/дм³; нітра­ти — 20 мг/дм³.

Усі вищенаведені дані говорять про необхідність підготовки води для використання її в процесі друку­вання. До основних способів підготовлення води мож­на віднести пом'якшення, деіонізацію та зворотний ос­мос. Пом'якшення води відбувається за допомогою ка-тіонообмінників. Вони змінюють іони кальцію на іони натрію. Загальний вміст солей таким чином не міняєть­ся, але зменшується відкладення вапна, тому що бікар­бонат натрію добре розчинний. Недоліком цього спо­собу є те, що солі бікарбонату натрію, які залишаються в зволожувальному розчині, надають йому лужних вла­стивостей (зростає показник рН). При деіонізації вода послідовно проходить через два іонообмінники. Каті­онний обмінник заміняє усі катіони кальцію, магнію, натрію водневими іонами, а в аінонообміннику аніони бікарбонату, сульфату та хлориду заміняються іонами гідроокису. Іони водню та гідроокису, що лишаються в розчині, утворюють воду, так що в результаті усі солі виводяться з розчину. Зворотним осмосом воду очищають фільтрами з активованим вугіллям для ви­далення хлору і пропускають під певним тиском че­рез мембрану. Після такої обробки у воді лишається дуже мало солей, усуваються мікроорганізми та гриб­ки. З практики відомо, що оптимальний результат при друкуванні досягається при використанні води, певної жорсткості, тому до очищеної води додаються солі. Зво­ротний осмос дозволяє отримати воду, яка буде мати стабільні характеристики. Цей спосіб очищення не ви­магає техобслуговування, регенерації та повністю ав­томатизується.

МАТЕРІАЛИ ПЛОСКОГО ОФСЕТНОГО ДРУКУ

Таблиця 4.10