Приготування розчину

Передусім потрібно чітко дотримуватися рекомендацій виробника, що стосуються використання та дозування кон­центрату при виготовленні зволожувального розчину. Тільки оптимальне співвідношення усіх компонентів роз­чину діє таким чином, як гарантує виробник.

Стабільна якість зволожувального розчину в дру­карській машині підтримується, як правило, спеціальною системою зволоження машини, що охолоджує та точно дозує подавання концентрату та ІПС. Якщо користувач хоче чи змушений перевірити точність свого дозувально­го пристрою, рекомендується виготовити розчин «вручну».

Наведеної в табл. 4.11 послідовності змішування компо­нентів розчину бажано дотримуватися при «ручному» приго­туванні розчину для того, щоб запобігти реакції осадження при змішуванні концентрату зволожувального розчину та ІПС.

Таблиця 4.11

Приклад приготування ї літра зволожувального розчину з необхідних компонентів

* Тут не враховано зменшення об'єму води внаслідок додавання складових компонентів розчину

Розділ 4

Після приготування зволожувального розчину необхід­но провести виміри вмісту ІПС, кислотності та електропро­відності готового розчину. Вміст ІПС у розчині визначається за допомогою ареометра для визначення густини кислоти чи її питомої маси, у цьому випадку кількість добавок до зволожувального розчину визначають порівнянням отри­маних даних з табличними (табл. 4.12).

Таблиця 4.12

Корегування зволожувального розчину шляхом узгод­ження концентрацій ІПС і самого розчину

Потім отриманий розчин охолоджується в холодиль­нику друкарської машини до робочої температури. Після цього виміри повторюються. Далі порівнюють результати замірів температури отримані при кімнатній темпера­турі та шляхом охолодження. Таким чином ми бачимо як впливає температура на властивості розчину. Резуль­тати вимірювань параметрів готового зволожувального розчину отримані при кімнатній температурі та після охо­лодження повинні бути одні й ті ж самі. Хоча величина рН та концентрація ІПС незмінні, провідність охолодже­ного розчину в друкарській машині може бути дещо вища ніж провідність розчину при кімнатній темпера­турі. Пояснити це можна тим, що в процесі роботи до

МАТЕРІАЛИ ПЛОСКОГО ОФСЕТНОГО ДРУКУ

розчину потрапляють складові фарби та елементи поверх­невого шару паперу. Але навіть з врахуванням цього, провідність розчину при кімнатній температурі неповин­на відхилятися від значення провідності розчину після охолодження більше ніж на 15 %.

Спеціальні добавки, що пропонуються зараз на ринку, дозволяють знизити вміст ІПС у розчині до 5—8 %. Роз­глянемо послідовність підбирання концентрації добавок до зволожувального розчину.

Спочатку потрібно визначити отриману кількість кон­центрації буферної домішки до розчину. Для цього вво­дять до води домішки послідовно 1; 1,5; 2; 2,5; 3 % та далі (в залежності від рекомендацій виробника), кожний раз роблячи заміри рН та електропровідності розчину. Отри­маний розчин з вибраним отриманим відсотком домішки ділять на декілька рівних за об'ємом частин та додають до них різну кількість ІПС (від 5 до 10 %). Роблять заміри рН та електропровідності, отримані результати заносять у таблицю чи будують графік для визначення отриманого значення кислотності та електропровідності розчину. За отриманими даними вибирають концентрацію ІПС у зво­ложувальному розчині.

У табл. 4.13 наведено приклад результатів вимірю­вань при підбиранні концентрації добавки і ІПС у зволо­жувальному розчині аркушевої друкарської машини.

Таблиця 4.13