Дефіцит бюджету – це об’єктивні економічні відносини між учасниками суспільного виробництва щодо використання бюджетних коштів згідно з наявними джерелами доходів. Дефіцит, як правило, виникає внаслідок незбалансованості бюджету: нестачі бюджетних коштів у порівнянні з потребою в них для фінансування державних витрат. Прийняття бюджетів на відповідний бюджетний період з дефіцитом дозволяється при наявності обгрунтованих джерел його фінансування.
Дефіцитом бюджету у традиційному розумінні є перевищення видатків над доходами. Його розмір є важливим показником економіки країни. Дефіцит залежить як від економічних, так і від соціальних, політичних, екологічних чинників.
Розмір дефіциту бюджету базується на таких положеннях:
- дефіцит бюджету різницею між видатками та надходженнями;
- величина надходжень та видатків залежить від низки факторів;
- видатки згруповані за ознакою напряму використання в три елементи;
- надходження бюджету визначені як функція залежності від двох агрегованих елементів;
|
|
- кожний елемент формування дохідної та видаткової частин залежить від інших чинників.
З урахуванням вищеназваного розмір дефіциту бюджету визначаться за формулою:
ДБ = В – Д = З + Т + Б – (ВП х П),
де В – видатки бюджету;
Д – доходи бюджету;
З - державні закупівлі;
Т – соціальні трансферти та платежі;
Б – розмір державного боргу, що підлягає сплаті;
ВП – розмір реального внутрішнього продукту;
П – частка податкових виплат.
Розмір бюджетного дефіциту, що перевищує 3 відсотки валового національного продукту, приводить до зниження інвестиційної активності та збільшення розміру інфляції.
Виділяють три складові частини бюджетного дефіциту:
- фактичний дефіцит – відображає реальні доходи, витрати бюджету і дефіцит за визначений період;
- структурний дефіцит – це дефіцит при умовах повного використання потенційних виробничих ресурсів;
- циклічний дефіцит – це результат недонадходження бюджетних доходів внаслідок циклічних перепадів в економіці.
Розрізняють такі види бюджетного дефіциту:
Ø за формою прояву:
- відкритий – офіційно визначаться у законі про державний бюджет на поточний рік;
- прихований - державою офіційно не визначається. Це завищення планових обсягів доходів, включення до складу доходів бюджету джерел покриття бюджетного дефіциту.
Ø за причинами виникнення:
- вимушений – обумовлений недостатністю фінансових ресурсів внаслідок низького рівня ВВП;
- свідомий – обумовлений характером фінансової політики держави (зниження рівня оподаткування для стимулювання економіки).
|
|
Ø за напрямком фінансування:
- пасивний – покриття поточних витрат;
- активний – спрямування коштів на інвестиції в економіку, що сприяє зростанню ВВП.
Причинами бюджетного дефіциту в Україні є:
- перехід від адміністративної до ринкової економіки;
- ліквідація наслідків аварії на Чорнобильській атомній станції;
- неефективність податкової системи;
- висока питома вага збиткових підприємств;
- велика частка “тіньової” економіки;
- низький рівень життя більшої частини населення України;
- необґрунтовано великі витрати коштів на фінансування деяких сфер (державного управління та виконавчої влади тощо).
Джерелами фінансування дефіциту бюджету в Україні згідно з Бюджетним кодексом України є:
- державні внутрішні позики;
- державні зовнішні позики;
- внутрішні позики органів Автономної Республіки Крим;
- внутрішні та зовнішні позики органів місцевого самоврядування.
Основними заходами щодо зниження бюджетного дефіциту є:
- організація ефективної і досконалої податкової системи;
- пошук нових шляхів збільшення доходів держави;
- жорсткий режим економії витрачання бюджетних коштів;
- ефективне використання державного кредиту;
- інвестування бюджетних ресурсів в галузі народного господарства з метою підвищення фінансової віддачі від кожної бюджетної гривні;
- використання фінансових пільг і санкцій, що дозволяє враховувати специфічні умови господарювання і стимулює зростання суспільного виробництва;
- оформлення заборгованості державними цінними паперами по виданих кредитах урядовим структурам;
- збереження фінансування тільки найважливіших соціальних програм; мораторій на прийняття нових державних програм, які потребують значного бюджетного фінансування;
- залучення в країну іноземного капіталу, за допомогою якого скорочуються бюджетні витрати, розширюється виробнича база, з’являються нові платники податків, покращується стан платіжного балансу країни;
- грошова емісія, яка використовується на фінансування капітальних вкладень і фактично не має негативних економічних наслідків;
- зниження рівня безробіття.