Глобальний еволюціонізм і проблема історичності психіки

На думку Н.Н.Моєсеєва, головна ідеологія, здатна подолати традиційний розрив культур укладених в поданні про єдиний світовий процес самоорганізації. Цей процес може бути названий універсальним, або глобальних еволюціонізмом, оскільки охоплює всі існуючі і мислимі прояви матерії і духу. Суттєва риса ідеї глобального еволюціонізму - спрямованість розвитку світового цілого на підвищення структурної організації: від вищих форм до нижчих, від простого до складного. Природа ніби запасла певний набір можливих типів більш-менш стабільних організаційних структур і в міру розвитку єдиного світового еволюційного процесу в ньому "задіюється" все більша частка цього запасу. Росте не тільки складність, але і різноманітність існуючих форм організації як природи, так і організаційних форм суспільного буття. Вся історія Всесвіту постає як єдиний процес, який характеризується генетичною та структурною наступністю чотирьох типів еволюції - космічної, хімічної, біологічної та соціальної. Ідея глобального еволюціонізму дає уявлення про світ як про цілісність, що дозволяє мислити загальні закони буття в їх єдності і одночасно дає можливість співвіднести "універсум" з людиною, зробити його "відповідально" людині.

Етапи прогресивного розвитку світового процесу постають як моменти власного розвитку людини. Він не може відокремити себе від цієї еволюції, оскільки вона призводить, в кінцевому рахунку, до появи самого вищого і самого складного продукту матерії, в якому матерія пізнає саме себе - появі самої людини. У ній людина набуває можливість ретроспективного розгляду всього світового руху з точки зору його вищого пункту - найбільш високо організованого об'єкта природи.

Ключовим принципом аналізу умов, закономірностей і механізмів розвитку психіки людини виступає принцип історизму. Історичність психіки, по Рубінштейну, її породжує основу і спосіб існування як органічної системи. Психіка на всіх своїх рівнях, включаючи і її природні передумови, являє собою продукт історії, оскільки сам носій психічного - цілісний людський індивід - реалізує себе як активний суб'єкт лише у власному багатовимірному відношенні до історично розвиваючого суспільного буття. Психіка - продукт соціально-культурного розвитку людини і суспільства. Психіка людини - продукт історично розвиваючої практики. Обумовленість історично складаються продуктами праці, формами людської діяльності, що специфічною рисою людської психіки. Історичність полягає в тому, що воно виникла з появою людини як істоти суспільної, і в тому числі, що вона розвивається в процесі історичного розвитку людства, детермінуюча суспільно-історичними умовами. Потебня А.А. виділив головний механізм формування і розвитку психіки - присвоєння практичної та теоретичної діяльності у формах мови і культури. Виготський Л. В. в концепції культурно-історичного розвитку психіки: ідею про провідну роль діяльності в психічному розвитку; вищі психічні функції є результатом інтеріоризації спочатку практичних людських форм діяльності. Проблема історичності психіки розглядалася К.Марксом і Л.Леви-Брюлем.