Карантин і обсервація

Для запобігання розповсюдження інфекційних захворювань в осередку ураження встановлюється режим карантину, а у прилеглих районах вводиться режим обсервації.

Карантин — система протиепідемічних та режимно-обмежувальних заходів, які спрямовані на повну ізоляцію усього осередку ураження і ліквідацію в ньому інфекційних захворювань. Він передбачає:

— повну ізоляцію осередку ураження;

— встановлення на зовнішніх кордонах охорони;

— заборону виходу людей, тварин та вивезення майна;

— дозвіл в'їзду лише спеціальним формуванням;

— заборону транзитного проїзду;

— розподіл населення на маленькі групи і доставку харчування, води у квартири, окремі будинки;

— припинення роботи всіх підприємств та установ, крім тих, які мають особливе значення для господарства;

— проведення профілактичного лікування населення, а також санітарна обробка, дезінфекція, дезінсекція і дератизація;

— використання засобів індивідуального захисту.

Об'єкти, які продовжують роботу у зонах карантину переходять на особливий режим праці:

— робітники та службовці переводяться на казарменний стан з виконанням протиепідемічних заходів;

— зміни розподіляються на окремі групи (можливо, меншої чисельності), контакт між ними та вихід з приміщень забороняється;

— харчування та відпочинок організується по групах у спеціально відведених приміщеннях.

Коли вид збудника не належить до групи особливо небезпечних, замість карантину вводиться режим обсервації.

Обсервація — це спеціальні заходи, які попереджають розповсюдження інфекції в інші райони. При обсервації проводяться менш суворі ізоляційно-обмежувальні заходи, а саме;

— максимально обмежується в'їзд та виїзд;

— вивезення з осередку майна дозволяється після знезараження;

— посилюється медичний контроль;

— обмежуються масові культурно-просвітницькі заходи та інше.

Терміни карантину та обсервації встановлюються, виходячи з максимального інкубаційного періоду захворювання. Його обчислюють з моменту госпіталізації останнього хворого та закінчення дезінфекції.