Тема 8. Психотерапія

Лекція – 2 год.

Семінарське заняття — 2 год

Ключові слова: діагноз, психологічний діагноз, невози, девіантна поведінка, адиктивна поведінка, клієнт, пацієнт, моделі психотерапії, методи впливу, індивідуальна психотерапія, групова психотерапія.

Мета заняття: Сформувати у судентів чітке уявлення про різне та подібне в роботі психотерапевта та практичного психолога; опрацювати розуміння студентами меж роботи практичного психолога в галузі психотерапії; закріпити розуміння особливостей та протипоказань щодо роботи в індивідуальній та груповій психотерапії.

Відпрацювати питання до семінарського заняття:

1. Психотерапія як професійна діяльність практичного психолога.

2. Основні методи психотерапевтичного впливу.

3. Види психотерапевтичної роботи практичногопсихолога.

4. Проблема критеріїв ефективності психотерапевтичної та консультативної роботи практичного психолога.

Завдання для самостійного опрацювання:

Чи має, на ваш погляд, право на існування термін «психологічний діагноз»? Узагальніть сенс наведених фрагментів, дайте визначення психологічному діагнозу. Чим він відрізняється від медицинского?

1. В практичній психології термін «діагноз» отримав розповсюдження в широкому та невизначеному значенні – як констатація кількісної або якісної характеристики ознаки.

2. В зарубіжній психології й психометріці поняття «діагноз» є похідним від процедур тестового вимірювання і не має, по суті, самостійного значення. Достатньо сказати, що психологічна діагностика визначається як «ідентифікація психологічних характеристик індивіда за допомогою спеціальних методів».

3. В роботах, присвячених дітячому розвитку, Л.С.Виготський поставив питання про сутність та специфіку психологічного діагноза на основі практики педологічного консультування. Перші ж кроки виявили дві характерні особливості: підміну психологічного діагноза медицинским й схильність до емпіричного опису проявлень неблагополуччя. («переказу скарг»). Питання про психологічний діагноз він пропонував розглядати в контексті вікової періодизації, специфіки розвитку на різних вікових щаблях, врахування особливостей всього психологічного онтогенезу. Особливе місце при цьому займає виявлення каузально-динамічних зв’язків з джерелами й умовами виникнення негараздів.

4. Л.С.Виготський не ставив в центр психологічного діагноза негативні або хворобливі проявлення навіть у випадках аномалій розвитку. Він писав: «Діагноз завжди повинен мати на увазі складну структуру особистості». В практичному плані це означало необхідність двостороннього аналізу: як в напрямку «розчленування складних психологічних функцій», так і в напрямку встановлення «складних структурних й функціональних зв’язків між розвитком окремих сторін особистості дитини». В більш пізніх роботах Л.С.Виготський до наведених вимог до вікового діагнозу додав тезу про необхідність аналізу зони найближчого розвитку.

5. Поняття психологічного діагноза наближається до поняття прогнозу розвитку. В межах консультативної практики говорять про умовно-варіативний прогноз, маючи на увазі можливі шляхи подальшого розвитку дитини у випадку реалізації різних умов.