Профілактика

Медична реабілітація: попередження захворювань та їх загострень, поліпшення загального фізичного стану.

Психологічна й соціально-педагогічна реабілітація: створення умов для само актуалізації та самовиявлення особистості школяра через створення проблемно-насиченого середовища школи та сім’ї.

До структури діяльності практичного психолога у сфері реабілітаційного напряму введено:

1. Визначення соціально-психолого-педагогічного діагнозу школяра: вивчення особистостей його життя, його здібностей, стану здоров’я, виявлення позитивних і негативних чинників його розвитку, побутових, медичних, комунікативних, правових та інших проблем.

2. Моделювання, проектування та організація освітньо-реабілітаційного простору: створення умов для вирішення проблематики життєдіяльності учнів та адаптивно-продуктивного включення їх у соціум поряд із забезпеченням профілактики девіантної поведінки.

Важливими умовами забезпечення ефективності комплексної реабілітації хворих дітей є:

1. Вибір актуальної проблематики – це досягнення нової якості особистісно зорієнтованого реабілітаційного процесу в умовах закладу нового типу.

2. Пошук шляхів гуманізації, терапевтичної спрямованості навчально- реабілітаційного процесу, створення корекційного та розвивального педагогічного середовища, що виступає визначальним чинником перетворення учнів на суб’єктів саморозвитку, суб’єктів життєтворчості.

3. Застосування системно-структурного підходу – це розгляд об’єкта дослідження як системи виявлення її елементів, взаємозв’язків. Систематичне проведення соціологічного та психологічного моніторингу процесу розвитку навчально-реабілітаційного закладу.

4. Визначення очікуваних результатів, критеріїв ефективної комплексної реабілітації вихованців.

5. Теоретичне та практичне вирішення проблеми забезпечення єдиної педагогічної, фізичної, медичної, соціальної реабілітації; розробка змісту розвитку та саморозвитку дитини; оволодіння педагогами досконалими діагностичним, терапевтичним, корекційними методами.