Функції прикладної політології

Особливості предмета і завдань прикладної політології зумовлюють і специфіку її функцій, які загалом спрямова­ні на політичну реальність і передбачають певний вплив на неї. Найважливішими є такі функції:

1. Дослідження і переведення у практичну площину актуальних політологічних проблем. Відповідно до цієї функції здобутки теоретичного і прикладного рівнів полі­тичної науки мають органічно поєднуватися з метою виро­блення політичних рекомендацій зацікавленим держав­ним і недержавним структурам, політичним інститутам. Завдання політолога полягає не у виробленні комплексу дій для влади щодо досягнення цілей модернізації суспіль­ства, а в застереженні щодо небезпек, які очікують на по­літиків, котрі приймають соціально значущі рішення.

2. Експертно-аналітичне і прогностичне обґрунтування політичних рішень. Досвід функціонування розвинених демократій засвідчує, що на кожному етапі прийняття по­літичних рішень потрібна участь фахівця в галузі при­кладної політології, що дає змогу виявити реальні інтере­си суб'єктів політики, рівень прагнення учасників полі­тичного процесу до змін, здійснити добір необхідної для забезпечення конкретного рішення інформації. Професіо-нали-політологи, як правило, відстежують небажані дії учасників політичних подій щодо прийнятих рішень, роз­робляють відповідні програми протидії їм, здійснюють по­літичний аналіз позицій прибічників і противників полі­тичного рішення. У процесі прийняття перспективних, значущих для майбутнього рішень політологи виявляють нові форми людського співіснуввання, пропонують нові знання, сценарії політичного розвитку, здійснюють полі­тичну експертизу.

3. Розроблення технологій політичних процесів, кампа­ній, акцій (виборів, мітингів, політичних переговорів тощо). Ця функція передбачає формування іміджу певних організа­цій, політичних лідерів, розв'язання політичних конфлік­тів, оцінювання політичної обстановки. Все це потребує врахування специфіки політичної дійсності конкретної країни, суспільства, недопущення механічного перенесен­ня технологій, які виявили свою ефективність в інших умовах. Завдання політолога, який пропонує певні техно­логії, полягає в попередженні можливих негативних нас­лідків певного рішення.

4. Соціокультурне супроводження політичного проце­су. Прикладна, як і теоретична, політологія покликана

Сутність, функції і структура прикладної політології 17

сприяти формуванню в суспільстві політичної культури з урахуванням національних традицій, політичних норм і цінностей, політичних ідеалів. Важливість політологічно­го супроводу політичного процесу особливо зростає в умо­вах демократизації суспільства, оскільки політична куль­тура населення вирішально впливає на відповідальні дії політичної еліти, становлення громадянської відповідаль­ності в суспільстві.

5. Кадрове та змістове забезпечення основних взаємо­пов'язаних напрямів прикладної політології — «політоло­гії радників» і «політології консультантів». Специфіка «політології радників» полягає у наближеності політоло­гів до влади. У зв'язку з цим основним завданням політо-лога-радника є розуміння своєї ролі як спаринг-партнера представника влади. Цей напрям прикладної політології не слід плутати з «політологією порадників» (політологіч­ною публіцистикою) — тих, хто публічно обговорює полі­тичні проблеми, дає поради представникам влади без від­повідного на це замовлення та відповідальності за свої про­позиції. Роль «політологів-консультантів» полягає в забезпеченні незалежних емпіричних досліджень. Як пра­вило, вони володіють методами глибинного інтерв'юван­ня, вторинної обробки соціологічних опитувань; викори­стовують з урахуванням запитів політичної практики над­бання академічної політичної науки.