Римська імперія при северах

У даному питанні студентам рекомендується побудувати свою відповідь на основі трьох блоків. Перший блок має бути вступним – означити внутрішні та зовнішні причини соціально-економічного та політичного життя Риму, що зумовили прихід до влади династії Северів. У останні десятиліття II ст. в римському середземноморському суспільстві все виразніше проступають економічні труднощі. Господарська криза сприяла загостренню наявних соціальних і класових протиріч, порушенню політичної стабільності, послабленню військової потужності Імперії. Безпосереднім проявом соціально-економічних протиріч була боротьба, що спалахнула, за імператорський трон громадянська війна 193-197 рр. Після вбивства Коммода в Римі, в різних місцях Імперії були проголошені декілька імператорів: Пертінакс, а потім Дідій Юліан в Римі; командувач дунайською армією Септимій Север; сирійські легіони висунули свого командира Песценнія Нігера; у Британії був проголошений імператором Клодій Альбін. Запекла боротьба між претендентами на верховну владу до 197 р. закінчилася перемогою Септимія Севера (193-211 рр.), досвідченого полководця і вольового політика, засновника нової династії – династії Северів. Далі студенти повинні перейти до наступного блоку – характеристики зовнішньої і внутрішньої політики Септимія Севера, яка була зумовлена наслідками громадянської війни. Адже чотирирічна громадянська війна, в якій взяли участь практично усі основні римські армії, - сирійські, дунайські і галло-британські легіони – ослабила римські кордони. Особливо загрозливе положення склалося на Сході, де парфянський цар Вологез IV скористався сприятливою ситуацією, підтримав одного з претендентів Песценнія Нігера, безперешкодно спустошував союзну римлянам Вірменію і провінцію Сирію, погрожуючи римському пануванню в усій Малій Азії. Септимію Северу треба було терміново починати парфянську кампанію. З невеликими перервами парфянська війна тривала чотири роки (195-198 рр.). Септимію Северу вдалося не лише відбити вторгнення парфян, але і захопити усю Месопотамію, обидві парфянські столиці Селевкію і Ктесифон. На захоплених землях була організована нова римська провінція Месопотамія. Завершивши термінові зовнішньо-політичні справи, Септимій Север приступив до стабілізації внутрішнього положення в Імперії. Найважливішими завданнями він вважав зміцнення інституту імператорської влади, чітку організацію бюрократичного апарату і реформування армії. Саме у цьому Север бачив рішення головних проблем, що стояли перед Римською державою початку III ст. Його діяльність охоплювала декілька напрямів. При Септимії Севері був розроблений основний принцип повної монархії: імператор – єдине джерело влади, воля цезаря – вищий закон. У зв’язку з цим змінювалося юридичне положення сенату і магістратів – традиційних носіїв влади, що вручається їм народом. Сенат тепер не міг видавати закони і обирати магістратів, це право перейшло до принцепсу. Спираючись на ці принципи, Север реформував державний апарат – зникають всякі відмінності між традиційними, висхідними ще до Республіки магістратами (консули, претори та ін.) і бюрократичними посадами. В той же час Септимій Север, що зустрів певну опозицію в сенаті на початку свого правління, не залишив без уваги і цей державний орган: частина сенаторів за підозрою в опозиційності була страчена або заслана, склад сенату був поповнений прибічниками Севера. Була завершена організація провінційної адміністрації, штати і компетенція якої також були розширені. Для контролю за управлінням в окремих містах були призначені особливі імператорські спостерігачі – куратори. Важливі заходи були вжиті Севером для підвищення боєздатності і оздоровлення обстановки в римській армії. Було збільшено платню рядовим воїнам (до 500 денаріїв) і командирам. Воїни отримали офіційний дозвіл купувати землю, вступати в законний шлюб. Була поліпшена система підвищень, зокрема посада першого центуріона (примипіла), до якої міг дослужитися легіонер, була оголошена вершницькою, – тим самим відкривалася подальша кар’єра аж до командира легіону і командувача армією. Була реформована і преторіанська гвардія. Тепер вона комплектувалася не з вузької групи привілейованих жителів Італії, а з кращих воїнів усіх легіонів. Давши характеристику реформам Септимія Севера студенти повинні визначити їх вплив на розвиток Імперії. Система принципата, встановлена ще Августом і яка досягла свого завершення при Антонінах, після реформ Септимія Севера перетворюється на нову форму, яку можна визначити як бюрократизований принципат, як важливий етап перетворення принципата і структури ранньої Римської імперії надомінат, абсолютну монархію IV – V ст. Реформи СептиміяСевера упорядкували систему управління, призвели до підвищення боєздатності римської армії, зміцнили в цілому зовнішню безпеку і внутрішнє положення Імперії. Третій блок відповіді має стати підсумковим, і у ньому студенти маютьзакцентувати свою увагу на характеристиці періоду Імперії за наступників Септимія Севера, який помер від хвороби у Британії в 211 р., а також мають вказати на причини зміни цієї династії. По заповіту засновника династії, затвердженому сенатом і визнаному преторіанською гвардією і легіонами, Августом були оголошені обидва сини Септимія Севера – старший син Каракалла і молодший Гета. Таке двовладдя мало багато тяжких наслідків і було певним прорахунком досвідченого Септимія Севера. Незабаром Гета був убитий і Каракалла нещадно розправився з його прибічниками при дворі, включаючи сенаторів. В цілому Каракалла продовжив політику свого батька як усередині країни, так і на її кордонах: гарячкові спроби стабілізувати скрутне фінансове становище, заступництво армійським кругам, подальша мілітаризація суспільства. При Каракаллі знову була підвищена плата усім категоріям військових. Наявних надходжень в казну вже бракувало для оплати усіх бюджетних витрат, і Каракалла пішов по шляху, вже наміченому при Антонінах і прийнятому його батьком Септимієм Севером: він наказав додавати до срібла мідь у великих кількостях (до 80% ваги). Тим самим з однієї кількості срібла стали чеканити більшу кількість монет, але вони практично знецінювалися. Дуже важливий захід був проведений урядом Каракалли в 212 р. Цього року був обнародуваний імператорський едикт – конституція Антонініана (від офіційного імені Каракалли – Марк Аврелій Север Антонін), згідно з яким права римського громадянства отримували практично усі вільні жителі Імперії (за рідкісними винятками). Цей рішучий крок дозволив вирішити цілий ряд важких проблем, що постали перед центральною владою, – комплектування величезної армії, що поповнювалася з римських громадян, подолання фінансових труднощів, оскільки нові громадяни повинні були платити численні податки. Нарешті, дарування римського громадянства дозволяло уніфікувати усю систему управління, судочинства, застосування законів в усіх ланках величезної Імперії. В той самий час надання римського громадянства майже усім жителям зміщувало акцент з привілеїв громадянських прав у бік зростаючих обов’язків. У сфері зовнішньої політики тривожне положення склалося на східних кордонах, і Каракалла готувався до великої війни з Парфією, але в розпал підготовки до військових дій він був убитий змовниками (217 р.). Східні легіони, зібрані Каракаллою, проголосили імператором префекта преторія Марка Опеллія Макрина. Проте новий імператор не мав підтримки ні у військах, ні в сенаті, ні в суспільстві і незабаром був убитий, протримавшись у влади близько року. Імператором був проголошений один з далеких родичів Каракалли, його троюрідний племінник Геліогабал, який розглядався як представник династії Северів. Проте, опинившись в Римі, Геліогабал незабаром абсолютно дискредитував себе своєю повною нездатністю і жахливою розпустою і був убитий змовниками (у 222 р.). Імператором був проголошений його двоюрідний брат 13-річний Олександр Север, від імені якого управляла його мати Юлія Мамея, двоюрідна сестра Каракалли. Мамея виявилася енергійною і досвідченою правителькою, вона зуміла створити при дворі впливове угрупування, яке спробувало продовжувати політику стабілізації Імперії. Для зміцнення загального політичного стану в Імперії Мамея і її прибічники прагнули спертися на сенат. Але для цього треба було реанімувати значення сенату як політичного органу, практично відтісненого від влади вже засновником династії. Мамея, по суті, виступила за перегляд політичної лінії перших Северів по відношенню до сенату: 16 представників сенату було включено в державну раду Імперії, основні закони, що видаються імператором, ставляться на ділове обговорення в сенаті. Ключові пости в центральному апараті і в провінціях довіряються представникам сенату. Проте Мамея і молодий імператор переоцінили значення сенату як одного з керівних органів. Їх спроба спертися на авторитет сенату і скоротити витрати на армію (дещо понизити платню воїнам, скоротити подарунки, зменшити кількість командних посад), щоб поправити скрутне фінансове становище Імперії, не увінчалася успіхом. Навпаки, це викликало невдоволення армії, яка показала, що саме вона є вирішальною не лише військовою, але і політичною силою. Внутрішнє положення ускладнювалося обстановкою на східному і рейнському кордонах. Особливо загрозливим ставало положення на Євфраті. У 230 р. персидські війська вторглися в східні провінції, погрожуючи усій системі римської влади на Сході. Всього на Сході до 231 р. були зосереджені величезні сили в 12 легіонів. Сам імператор і його мати Мамея з частиною двору очолили керівництво військовою кампанією проти персів. Трьома окремими колонами римляни почали наступ проти персів, і їм вдалося захопити Північну і частково Центральну Месопотамію. Проте ці придбання виявилися хиткими. Невизначеність результатів війни дозволила кожній з воюючих сторін тлумачити їх на свою користь. В усякому разі, Мамея і Олександр Север відсвяткували розкішний тріумф в Римі з приводу перемоги у війні 231-232 рр. Не встигла стабілізуватися обстановка на Сході, як незабаром різко загострилося військово-політичне положення на Рейні. Довелося терміново перекидати частину східних легіонів на германській кордон. Будучи невпевненою у боєздатності рейнських військ, Мамея зробила спробу купити мир у германців щедрими подарунками і великою сумою грошей. Проте ця спроба купити ганебний мир стала відомою у військах і викликала обурення воїнів. Спалахнуло гостре невдоволення імператором, який був убитий у своєму наметі разом зі своєю матір’ю Мамеєю легіонерами (235 р.). Із вбивством Олександра Севера припинилася династія Северів, що правила в Імперії близько сорока років. Римським імператором був проголошений командувач корпусом новобранців Гай Юлій Вер Максимін (235 р.). З цього часу римське суспільство і держава вступило в смугу жорстокої загальної кризи усієї соціально-економічної і політичної системи Римської імперії.