Принципи виховання

Принципи – це вхідні положення, які визначають вимоги до змісту, організації і методів виховного впливу.

Виховання грунтується на таких принципах:

1. Принцип народності: передбачає національну спрямованість виховання, оволодіння і володіння рідною мовою, формування національної свідомості, любові до рідної землі і до свого народу.

О. Духнович: рішуче вимагав, щоб кожний учитель «в детях народолюбне возбудил и в сердце их закрепил любов к своїй народности…»

К. Ушинський (стаття «Про народність у суспільному вихованні»): вважав народність основою виховання підростаючого покоління в дусі патріотизму, любові до батьківшини та свого народу.

«Виховання, створене самим народом і засноване на народних починаннях, має таку виховну силу, якої нема в найкращих системах, що ґрунтуються на абстрактних ідеях, чи запозичені в іншого народу».

2. Принцип культуровідповідності виховання – це органічний зв»язок з історією народу, його багатовіковими культурними традиціями, з народним мистецтвом, забезпечення духовної єдності поколінь

Власне ці два класичні принципи виводять нас на розуміння сутності національного виховання. Визначні філософи, педагоги визнавали, що виховання має яскраво виражений національний характер. Як немає людини взагалі (абстрактної, безликої, без конкретної національної приналежності, а є людина – українець., росіянин, німець ), так не має і виховання взагалі, а є, як зазначав К.Ушинський, виховання, англійське, німецьке, російське. Він твердив: „ Ставши одним із елементів державного і народного життя, громадське виховання пішло в кожного народу своїм особливим шляхом і тепер кожен європейський народ має свою характеристичну систему виховання”.

У всі віки виховання було, є і буде глибоко національним за сутністю, змістом, характером і засобами його реалізації.