За домінуванням р о з у м у , п о ч у т т і в ч и в о л і

А) Р о з с у д л и в и й (інтелектуальний) характер. Для таких людей характерна тонка спостережливість, глибокий аналіз явищ, гнучкий розум, добра пам’ять, уміння здійснювати логічні висновки і ін.Студент пише листа до близького друга, у якому зазначає: “У твоєму листі я знайшов багато цінних думок, розумних порад, але немає в ньому справжнього товаристського почуття. Такий ти завжди і всюди. При зустрічі ти не обіймеш мене, а будеш говорити про свої розумні речі”.

Б) Е м о ц і й н и й характер. Такі люди проявляють своє емоційне ставлення до всього. У свої думки і дії вносять пристрастність, нестриманість, грубість, афективність, оптимізм чи песимізм.

В) В о л ь о в и й характер.Для таких людей характерна чітка визначеність намірів, самостійність, рішучість у діях і судженнях.

Характер поділяється за ступенем самостійності.

А) К о н ф о р м н и й характер. Люди легко походжуються з думкою інших, легко підкоряються владі інших людей.

Б) С а м о с т і й н и й характер. Люди відрізняються стійкістю поглядів, переконань, самостійністю суджень, схильністю нав’язувати свою думку іншим.

Розрізняють також а к ц е т о в а н і характери. Термін “акцентуації характеру” став популярним серед психологів і педагогів у 80-ті роки ХХ століття, у результаті публікацій таких авторів, як К.Леонгард, А.Є.Личко і ін. Цим терміном прийнято позначати надмірну вираженість окремих рис характеру і їх поєднань, які характеризують крайні варіанти норми, що межують з психопатіями. Іншими словами, акцентуація характеру знаходиться ще в межах норми, і це означає перш за все їх зворотність, можливысть корекцыъ, тоды як патологыя характеру э незворотным виразом негативних властивостей, які перешкоджають адекватній адаптації людини до соціального середовища. Акцентованість характеру – явище дуже поширене серед підлітків і часто відображається поняттям “важкий вік”. Підліткам часто властива певна дисгармонійність, акцентованість характеру, в цьому одна з важливих особливостей даного віку. Але не всі акцентуйовані підлітки є “важкими”. У побудові типів акцентованих характерів використовується два основних підходи: клінічний (психіатричний) і психологічний. Перший з цих підходів представлений типологією, розробленою А.Є.Личко, другий реалізований у типології К.Леонгарда. По суті ці типології виділяють у людському соціумі одні і ті ж об’єкти, але трактують їх дещо по-різному. Це видно із самих назв.