Пошкодження рубаючими предметами

Рубаючі знаряддя характеризуються значною вагою, діють з розмаху і з силою опускаються на уражуваний об'єкт перпен­дикулярно чи похило до поверхні: теслярські або столярні сокири, сікач, сапа, заступ, лопата, шабля тощо.

Внаслідок дії рубаючих предметів утворюються рани, які відрізняються значною величиною та глибиною, їм властиві ознаки, характерні для ран від гострих предметів. Особливістю травми рубаючими предметами є ушкодження підлягаючих кісток. Якщо під ушкодженими м'якими тканинами немає близько кісток, то такі рани можна сплутати з ранами від інших гострих предметів, зокрема від ріжучих.

Серед ушкоджень рубаючими предметами в судово-медичній практиці найчастіше зустрічаються ушкодження, що наносяться різними сокирами. Для того, щоб зробити правильний експертний висновок у випадках досліджень ушкоджень, спричинених сокирою, треба мати про неї певні уявлення.

Сокира - це спеціальне знаряддя, призначене для рубання. Сокири бувають лісорубні, теслярські (або сучкорубні), столярні, сокири-колуни. Крім того, існують спеціальні сокири: м'ясорубні, пожежні, мисливські, військові. Всі вони можуть застосовуватись для нанесення людині травми. Сокира складається з двох частин:

власне сокири і сокирища (топориська). У власне сокирі розрізняють обух і клин (полотно). Рубаюча кромка полотна зветься лезом, передній кут клина - носком, задній кут - п'яткою, вище якої (біля обуха) у деяких сокир є борідка. Полотно (клин) має праву і ліву щоки. Відстань між носком і п'яткою складає довжину леза. Середня маса сокири 1400-1800 г, колуна - 2200 г. Кут заточки леза лісорубних, теслярських чи столярних сокир --23°, сокири-колуна - 35° (в зв'язку з чим лезо колуна в судово-медичному розумінні фактично являє собою тупий предмет з ребром). В основі механізму розрубу лежить удар лезом, яке розсікає об'єкт, а щоки клина розсувають краї пошкодження. Залежно від сили розрізняють кистьовий, ліктьовий і плечовий удар сокирою.

Удари сокирою найчастіше наносять у голову, рідше вони припадають на надпліччя, верхні чи нижні кінцівки.

Морфологічна характеристика поранень сокирою залежить від того, яка частина її леза стикалася з тілом. Трапляється кілька варіантів.

Перший варіант - в тіло (голову) заглибилась тільки середня частина леза. У такому випадку рана буде веретеноподібна, при зведених краях - лінійна, довжиною від 3-4 см до 8-10 см, рідко більше, з усіма властивостями дії гострого предмета. Обидва кінці її гострі, але прямовисні, стрімкі, в них не буде насічок чи надрізів. Може утворитись коротке вдавлення епідермісу в одному чи обох кінцях рани.

Другий варіант - в тіло (голову) занурився носок або п'ятка. При цьому утворюється довгаста, щілиноподібна рана з усіма властивостями дії гострого предмета. Один кінець її, що відповідає дії леза, буде гострим з прямовисними стінками, а протилежний - роздвоєний за рахунок двох коротких надривів, які формуються від дії ребер клина носка чи п'ятки. При стуленні такої рани вона має У-подібний вигляд.

Третій варіант - в тіло (голову) заглибилось усе лезо або навіть клин сокири. У такому випадку виникає велика (довжиною 10-15 см), глибока, щілиноподібна рана з характерними властивостями дії гострого предмета. Але обидва кінці її будуть тупі, при зіставлених краях у обох кінцях можна виявити по два коротких (0,3-1 см) надриви, що утворилися від ребер клина сокири. При стулених краях рана набуває Х-подібного вигляду.

Іноді при одному ударі сокирою виникає дві рани, розділені ділянкою неушкодженої шкіри. Його спостерігають тоді, коли удар припадає на виступаючі та западаючі частини тіла (на лиці в ділянці очних ямок, на грудях в ділянці ребер і міжреберних проміжків):

в місцях кісткових виступів утворюються рани, в западаючих місцях - шкіра залишається цілою.

Як правило, кожне поранення сокирою супроводжується пору­шенням цілості підлягаючих кісток. Пошкодження кісток голови рубаючими предметами мають свої особливості. Якщо лезо чи полотно заглиблюється в кістку, воно діє як клин, розсуваючи її своїми щоками в сторони. Залежно від глибини занурення сокири в кістку, розрізняють надруби, вруби, розруби та відруби.

Надруб характеризується порушенням цілості зовнішньої кіст­кової пластинки і прилягаючого до неї тонкого шару губчастої речовини. Вруб являє собою більш глибоке ушкодження, яке не захоплює усієї товщі кістки. Розруб - ушкодження усієї товщі кістки з утворенням довгастого, щілиноподібного перелому, що відображає поперечний переріз клина сокири. Відруб - це цілко­вите відокремлення частини кістки чи тіла (A.I. Муханов, 1988).

При дії лише середньої частини леза у кістці склепіння черепа виникають лінійні, веретеноподібні надруби чи вруби. Якщо в кістку заглиблюється носок або п'ятка сокири, виникають ушкодження у вигляді витягнутих трикутників, у яких один кінець гострий, а протилежний - П-подібний. Якщо клин сокири проникає глибоко, то формуються дірчасті щілиноподібні переломи з П-подібними кінцями, від яких відгалужуються численні тріщини, а по краях розруба - надломи від щік.

При повторних ударах сокирою в голову виникають багато-осколкові переломи кісток склепіння черепа, які нагадують пошко­дження тупими предметами. Проте при уважному дослідженні нерідко в компактній кістковій речовині по краях відламків можна знайти рівні, гладенькі площадки від розрубу - так звані шліфи, які є характерною ознакою дії рубаючого предмета, що і вирішує питання про застосований предмет. Шліфи формуються лезом сокири і завжди відображають його нерівності (чергування дрібних заглибин, ум'ятин, щербин, виступів між ними тощо). Їх часто використовують для медико-криміналістичної ідентифікації знаряд­дя травми (див. нижче). Ось чому кістки зі шліфами при розтині трупа треба обов'язково вилучити і передати слідчому.

При кількох ударах сокирою по голові іноді можна встановити послідовність їх нанесення. Після утворення рани краї її дещо розходяться. Якщо рана, що виникла від другого удару, косо перетинає першу, то при зведенні країв перша рана має вигляд прямої лінії, а друга - зигзагоподібна чи східчаста. Тріщини, які виникли при другому ударі, не перетинають тріщин, що з'явились при першому ударі (ознака Шавіньї).

Удари сокирою по кінцівках нерідко супроводжуються відок­ремленням (відрубом) пальців, усієї кисті; трубчасті кістки перед­пліччя чи гомілки можуть бути цілком розрубані. На них також можна знайти шліфи від дії леза.

Від дії колуна (тобто тяжкої сокири для коління дров), кут заточки леза якого не дуже гострий (іноді навіть трохи заокруг­лений), можуть виникати рани, схожі на рани від тупих предметів з ребром, оскільки краї їх бувають дещо осаднені (здерті), з крово­виливами, в кінцях спостерігають окремі сполучнотканинні перетинки. Знайшовши таку рану на тілі людини, її треба діагнос­тувати як таку, що утворилась від дії тупого предмета з ребром. Це, однак, не буде суперечити тому, що вона була нанесена тупим лезом колуна або іншої сокири.

Пріоритет у судово-медичному дослідженні ушкоджень рубаю­чими предметами належить І.В. Скопіну, який виконав з цього приводу докторську дисертацію і видав монографію (1960). Поси­лаючись на дані І.В. Скопіна, M.I. Авдєєв (1976) стверджує, що від дії леза сокири краї рани осаднені і через кілька годин після появи рани починають підсихати. Причому при ударі знаряддям перпендикулярно до поверхні шкіри осадняються обидва краї рани. Це осаднення іноді буває нерівномірним. Краї рани від леза сокири можуть бути забруднені. Контактно-дифузійним методом в таких краях може бути виявлене залізо.

З думкою І.В. Скопіна та M.I. Авдеева можна погодитися лише частково, оскільки від леза сокири (за виключенням сокири-колуна) краї рани не можуть бути осаднені внаслідок того, що воно діє як гострий предмет, розсікаючи тканини. Осаднення країв рубленої рани може мати місце лише в певних випадках. Наприклад, при ударі сокирою під гострим кутом до тіла в шматкоподібній рані на одному її краї, зокрема на нижньому клапті, може утворитися осаднення від дії тупої частини сокири - її щоки, до якої притис­кується шкіра під час заглиблення клина в тіло. Здиратися краї рубленої рани можуть шорсткими поверхнями щік полотна при зануренні в тіло всього клина сокири, який значно розсовує проти­лежні краї рани. Але такі випадки зустрічаються рідко і складають, найімовірніше, виключення з правил.

Сокиру чи інший рубаючий предмет нерідко застосовують для вбивства та розчленування трупа вбитої людини.

Наприклад: 1. Влітку 1992 р. в озері м. Ново-Волинська Волинської області виловили тулуб чоловіка. Ця звістка стрепенула все місто. Вбивцею виявилась "рідна" жінка, яка зарубала п'яного чоловіка сокирою. Потім тією ж сокирою розрубала труп на шматки і рознесла по місту: тулуб викинула в озеро, ноги - на смітник, а голову та руки в громадські туалети. Сокиру занесла в ліс і заховала на його околиці. Під час розслідування справи вона сама показала всі місця схованок.

2. Наприкінці лютого 1997 р. селянин із села Кип'ячки Терно­пільського району виїхав у поле до скирти по солому і натрапив на труп людини без голови. Спочатку засумнівався, сприйнявши його за манекен, а потім повернувся у село і розповів про побачене односельцям... На місце незвичайної події, де був знайдений обезголовлений труп молодої жінки, виїхала оперативна група, керівництво обласного управління міліції, працівники прокуратури. Найсуттєвішим і найважчим було встановити особу жінки. Виявилося, що у ближніх селах району ніхто не пропав. Почалася наполеглива робота розшуку серед тих, хто в останній час пропав безвісти. І ось жінка, яка приїхала із Збаразького району, впізнала тіло своєї дочки. Останній раз мати бачила свою дочку 20 січня 1997 р., коли та приїжджала разом з чоловіком і півторарічною дитиною. Онуку залишили бабусі, а подружжя автомашиною повернулось в Тернопіль, де наймало квартиру. Через 2 тижні мати приїхала у місто, стривожена тим, що від дочки немає вістки. Зять сказав, що дружина кудись запропастилася - вийшла з дому і дотепер немає. Тоді мати прийшла у міліцію і заявила у розшук... З'ясувалось, що чоловік завів собі коханку, про яку дізналася дружина. Це вилилось у постійні сварки. Одна з таких суперечок переросла у вбивство. Задушивши дружину, чоловік заніс тіло у ванну кімнату, де звичайною господарською сокирою відрубав голову. Потім упакував голову й тіло у поліетиленові мішки, завантажив усе це в автомобіль і відвіз у різні місця. Голову викинув у річку Серет (біля містка по об'їзній дорозі), тіло - у безлюдне поле за десяток кілометрів від міста, сокиру викинув у сміттєвий ящик, а закривавлений одяг спалив.