Змішані форми побудови маркетингових відділів

При вивченні цієї теми насамперед слід з’ясувати принципи організації маркетингу на підприємстві. До них належать:

цілеспрямованість — відповідність місії, цілям, стратегії та політиці підприємства, спрямованість на вирішенння проблем, пошук і задоволення потреб споживачів;

чіткість організаційної структури — розумна спеціалізація, відсутність дублювання виконуваних функцій, забезпечення єдності керівництва маркетинговою діяльністю, підконтрольність виконавців;

сформульованість напрямів діяльності — зорієнтованість на конкретну концепцію, чітке визначення завдань та функцій кожного підрозділу та виконавців, вертикальних і горизонтальних зв’язків;

гнучкість — своєчасне модифікування у відповідь на зміни у навколишньому бізнес-середовищі;

скоординованість дій — комплексність маркетингових заходів для досягнення ефекту синергії;

достатня фінансова забезпеченість — як з погляду забезпечення виконання маркетингових дій, так і мотивації праці працівників маркетингових служб;

економність — покриття витрат на маркетинг доходами від реалізації маркетингових заходів;

висока кваліфікація кадрів та їх постійна спеціальна підготовка;

активна політика — пошук ринків, споживачів незадоволених потреб, творчі підходи до вирішення поставлених маркетингових завдань.

До складу служби маркетингу підприємства можуть входити різні структурні підрозділи, у тому числі групи (бюро,сектори, відділи) досліджень ринку, замовлень і планування, асортименту, управління процесами товарного руху, ціноутворення, реклами, сервісу, збуту, контролю тощо. В системі управління підприємством ці підрозділи можуть входити до різних відділів (неінтегровані маркетингові структури) або бути об’єднані у відповідні управління чи відділи (інтегровані маркетингові структури). Останнє є раціональнішим, оскільки дає можливість скоординувати маркетингові дії, вплив на споживачів. У зв’язку з цим слід ознайомитися із типовими моделями побудови інтегрованих маркетингових структур, розібратися у перевагах та недоліках кожної з них. Приклади типових моделей побудови відділів маркетингу приведені на рисунках 3—6.

Використання моделей, їх переваги та недоліки наведені в табл. 3.

Рис. 3. Функціональна модель побудови відділу маркетингу

Рис. 4. Товарна модель побудови відділу маркетингу

Рис.5. Модель побудови відділу маркетингу, зорієнтована на групи споживачів

Рис.6. Модель побудови відділу маркетингу, зорієнтована на території

Рис. 7. Матрична модель побудови відділу маркетингу

Слід знати, що на практиці існує безліч комбінацій указаних моделей (змішаних форм). Серед них товарно-ринкові, товарно-функціональні, функціонально-територіальні, функціонально-то­варно-ринкові тощо.

Однією із прогресивних моделей побудови відділу маркетингу є матрична модель (рис. 7). Тут традиційна вертикально структуризована організація доповнюється горизонтальними зв’язками між окремими підрозділами. Така модель дає змогу зменшити вплив негативних моментів, характерних для вертикально структуризованих систем, ефективніше об’єднати окремі підрозділи відділу маркетингу, побудованого за змішаною формою. Крім названих стаціонарних форм побудови відділів маркетингу можуть існувати і тимчасові їх форми. Вони створюються для вирішення завдань тимчасового характеру (розроблення маркетингових стратегій, прийняття рішень щодо елімінування продуктів тощо), складаються з однієї чи кількох груп працівників з різних підрозділів основної організації.

Таблиця 3

ПРИЗНАЧЕННЯ, ПЕРЕВАГИ ТА НЕДОЛІКИ МОДЕЛЕЙ ПОБУДОВИ ВІДДІЛІВ МАРКЕТИНГУ

Модель побудови відділу маркетингу	Призначення моделі	Переваги	Недоліки
Функціональна	Характерна для великих підприємств з незначним асортиментом випуску продукції і невеликою кількістю рин­ків	Концентрація уваги на вирішенні ос­новних маркетингових завдань. Можливість глибокої функціональної спе­ціалізації, підвищення професі­йного рівня вико­навців. Простота управління в цілому	Одноманітність роботи виконавців. Слабка гнучкість структури. Проблеми координації маркетин­гових зусиль. Мо­жливість нездорової конкуренції між підрозділами. Важко порів­няти результати окремих підрозділів
Товарна	Характерна для великих підприємств із диверсифікованим виробництвом	Комплексність, ско­ординованість дій в цілому по проду­кту. Можливість невідкладного вирішення маркетин­гових проблем, по­рівняння результатів діяльності різ­них підрозділів. Універсалізм виконавців	Дублювання фун­кцій, паралелізм розробок. Значні витрати. Проблеми розроблення загальної то­варної стратегії підприємства
Зорієнтована на групи споживачів	Характерна для підприємств, які працюють із різними категоріями споживачів	Можливість вив­чення потреб і запитів конкретних груп споживачів, тісний зв’язок із ними	Велика трудомісткість робіт. Знач­ні витрати. Небез­пека превалювання інтересів окремих сегментів
Зорієнтована на території	Характерна для підприємств, які працюють у різних регіонах	Можливість враху­вання географічних (кліматичних) особливостей різних регіонів	Значні витрати. Небезпека превалювання інте­ресів окремих під­розділів

До тимчасових маркетингових структур належать:

рада з маркетингу — спеціальні структури при керівнику організації, в які входять його заступники і провідні фахівці підприємства;

цільові групи — спеціальні групи фахівців, які створюються на певний проміжок часу для вирішення конкретних маркетингових проблем.

Різновидом цільових груп є так звані венчурні групи. Вони створюються для відпрацювання цікавих, але, водночас, і ризикованих з погляду кінцевого результату їх роботи маркетингових ідей. Очолює групу, як правило, носій такої ідеї.

Для створення тимчасових маркетингових структур необхідно чітко сформувати їхнє основне завдання, визначити відповідальність кожного працівника, організувати планування їх роботи, призначити керівника.

У практиці відомі також неформальні маркетингові структури. Вони не мають чіткої структуризації, розподілення завдань та відповідальності і являють собою неформальне об’єднання найдосвідченіших працівників фірм чи підприємства, які пропонують відповідні маркетингові рішення керівникові.

У темі, що розглядається, головним є питання щодо шляхів і методів створення ефективної організації маркетингу на підприємстві.

Алгоритм створення організації маркетингу на підприємстві зображено на рис. 8.

На першому етапі проводиться дослідження ринку, на якому працює підприємство. Це означає, що визначається величина попиту і пропонування, співвідношення між ними, реальна і потенційна місткість ринку та його сегментів, визначається стан конкуренції, аналізується поведінка споживачів, тенденції та перспективи розвитку ринку тощо.

Доскональне знання ринку — головна передумова створення ефективної організації маркетингу на підприємстві.

Після цього аналізують власне підприємство, його сильні та слабкі сторони, констатують концепцію маркетингового менеджменту, відповідно, основну ідею тієї його організації, яка матиме місце.

Слід знати, що, виходячи з умов навколишнього середовища, можливостей і намірів підприємства, можливі такі концепції організації маркетингу на підприємстві:

Відділ збуту. Маркетингові функції, як правило, виконуються спеціалістами, які наймаються тимчасово (рис. 9).

Маркетинго-збутовий відділ. Збутові і окремі маркетингові функції виконуються штатними працівниками відділу (рис. 10).

Відділ маркетингу. Збутові функції виносяться за межі відділу. Працівники концентрують увагу тільки на маркетингових функціях (рис.11).

Рис. 8. Алгоритм формування маркетингової організаційної структури підприємства.

Сучасна схема управління маркетингом. Виконання маркетингових і збутових функцій об’єднують в єдиний комплекс завдяки єдиному керівництву на рівні заступника директора зі збуту і маркетингу. До виконання маркетингових функцій можуть і повинні залучатися всі інші працівники управління підприємством (рис. 12).

Таке визначення концепції організації маркетингу на підприємстві дає змогу перейти до визначення його цілей та основних завдань і, відповідно, до формування його організаційної структури. При цьому можуть бути використані ті чи інші моделі побудови відділу маркетингу, мова про які йшла вище.

Необхідно пам’ятати, що цілі маркетингу та інших підрозділів підприємства мають бути взаємозв’язані, оскільки тут можуть існувати деякі розбіжності (табл. 4).

Рис. 9. Структура відділу збуту	Рис.10. Структура маркетинго-збутового відділу
Рис.11. Структура відділів збуту і самостійного відділу маркетингу	Рис.12. Сучасна схема управління маркетингом підприємства

Формуючи організаційну структуру, підприємство мусить розраховувати на наявні ресурси (у тому числі кадрові), бути готовим до змін і нововведень, запроваджувати маркетингову психологію у всі підрозділи управління.

Таблиця 4

ЦІЛІ МАРКЕТИНГУ ТА ІНШИХ ПІДРОЗДІЛІВ ПІДПРИЄМСТВА

Сфери діяльності	Цілі маркетингу	Цілі інших підрозділів
Виробництво	Випуск «адресованої проду­кції». Різноманітність асортименту, інновацій	Випуск масової стандартизованої продукції. Обмеженість асортименту, стабільність технологічного процесу
Фінанси	Гнучкість бюджету, достатність витрат на маркетинг	Незмінність бюджетних асигнувань, пріоритетність забезпечення внутрішніх потреб
Конкурентна позиція	Активна наступальна діяльність проти конкурентів	Пасивна, захисна конкурентна позиція
Матеріально-тех­нічне забезпечення	Пошук нових товарів виробничо-технічного призначення	Стабільність господарських зв’язків

Слід також знати, що стосовно побудови організаційних струк­тур управління до кінці 90-х років превалювали ідеї Ф. Тейлора (пошук найкращого варіанта виконання робіт). Як альтернатива їм, виник інший підхід — «організація управління на основі гуманних відносин». Але для організації маркетингу на підприємстві найприйнятливішою, на наш погляд, є ідея Бернса і Сталкера, які в 1961 р. запропонували підхід до організації управління «з погляду дії факторів навколишнього середовища». Згідно з цим підходом кожне підприємство повинно визначатися зі своїм місцем на відрізку між двома діаметрально протилежними моделями побудови організаційних структур відділу маркетингу (рис. 13).

Рис. 13. Організація відділу маркетингу «з погляду чинників навколишнього середовища»

Одним з найбільш складних і відповідальних є наступний етап організації маркетингу на підприємстві — розподілення функцій між виконавцями.

Для цього можуть бути використані такі підходи:

затратний — робота займає повний робочий день, між виконуваними функціями існує логічний зв’язок;

управлінський — створюються умови для того, щоб процес виконання маркетингових функцій здійснювався послідовно і в одному напрямі;

соціальний — виконувані функції відповідають статусу працівників;

гнучкий — залишається простір для швидкого реагування на зміну умов навколишнього середовища.

Для чіткого розподілу функцій між окремими працівниками може бути використаний матричний метод, тобто побудова відповідних лінійних карт, в яких відображається інформація щодо того, хто і в якій мірі бере участь у вирішенні тих чи інших питань. Приклад такої карти наведено в табл. 5. При цьому літерами позначено:

Р — прийняття рішення;

П — підготовка рішення;

У — участь у підготовці рішення;

С — участь в узгодженні рішення;

К — контроль за виконанням рішення;

И — виконання рішення.

Таблиця 5

ЛІНІЙНА КАРТА РОЗПОДІЛУ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ ОБОВ’ЯЗКІВ

Функції	Виконавці
	А	Б	В
Дослідження	Р	П	У
Управління асортиментом продукції	С	И	К
Реклама	У	Р	С
Розробка цін	С	У	Р

Відповідно до визначеної структури, задач та функцій відділу маркетингу здійснюється підбір його працівників. Слід знати, що ті, хто буде працювати, повинні відповідати цілому комплексу вимог. Ось деякі з найголовніших:

відповідність загальним вимогам до управлінських кадрів (компетентність, високі моральні якості, пунктуальність, дисциплінованість тощо);

системність знань, ерудиція;

комунікабельність;

спрямованість до нового, динамізм;

дипломатичність, уміння запобігти виникненню конфліктів;

знання іноземних мов.

Для фахівців з маркетингу дедалі необхіднішими стають такі якості:

стратегічне мислення;

комунікативні здібності;

орієнтованість на споживача;

здатність керувати людьми;

підприємницькі здібності;

орієнтація на обслуговування;

творче, новаторське ставлення до справи;

уміння вести переговори;

аналітичні здібності;

орієнтація на глобальний підхід;

підготовка в області загального менеджменту;

уміння опрацювання інформації за допомогою комп’ютера;

глибокі спеціальні маркетингові знання.

У сучасних умовах розвитку економіки України досить актуальним є питання про переведення підприємств на маркетингові засади діяльності, тобто переорієнтацію підприємств із вирішення власних проблем на інтереси і потреби споживачів.

Серед причин невдалої переорієнтації головними є:

недостатня глибина та інтенсивність навчання і підготовки керівників вищої ланки;

неправильне розуміння сутності маркетингу (максимальна орієнтація не на маркетинг, як філософію підприємницької діяльності, а на вдосконалення збуту);

небажання зв’язувати себе зобов’язаннями щодо здійснення тривалих процесів реорганізації;

несприйняття змін;

відсутність часу і коштів.

Одна з причин невдач — незнання алгоритму такої переорієнтації. Він, на наш погляд, може бути таким.

Вихідний етап — визначення місії підприємства, націленої на задоволення потреб споживачів, роз’яснення її сутності всім працівникам організації.

Результат цього етапу — сформована команда керівників, яка здатна і готова сформулювати завдання перебудови, оголосити її, здійснити докорінні зміни в стосунках підприємства і споживачів.

Другий етап — маркетинговий аудит, тобто збір інформації для детального аналізу поточної ситуації та розроблення рекомендацій з підвищення ефективності діяльності підприємства.

У цьому контексті трьома напрямами аудиту є:

— споживчий аудит	— з’ясування реального рівня задоволення потреб споживачів;
— конкурентний аудит	— дослідження можливостей збереження підприємством конкурентних позицій;
— внутрішній аудит	— вивчення стосунків між працівниками, їх ставлення до підприємства, можливостей підвищення ефективності праці.

Після цього, на третьому етапі, розробляється стратегія позиціювання. Її мета — завоювання визнання споживачів. Аналізуються і обираються цільові ринки підприємства, його конкурентні переваги.

Четвертий етап — навчання і перепідготовка персоналу.

П’ятий — реалізація стратегії позиціювання підприємства.

Потім розробляють систему морального і матеріального стимулювання праці менеджерів та виконавців, задіяних у відділі маркетингу, їх навчання та контролю як за їх діяльністю, так і в цілому за рівнем ефективності роботи відділу маркетингу.

Щоб з’ясувати, наскільки раціональною є створена організація маркетингу на підприємстві, необхідно відповісти на такі запитання:

чи працює структура цілеспрямовано (які цілі і чи вони вимірюються, реалізуються та контролюються)?

чи достатньо гнучка структура (як швидко реагує на зміни, як швидко приймаються рішення)?

чи достатньо інформації?

що є опорою організації?

як працює організація з економічного погляду?

чи є в керівництва достатньо часу для прийняття стратегічних рішень?

чи існує в організації дух співробітництва?