2015-08-12
355
Билет
1. Право природопользования – это система норм, регулирующих использование природных ресурсов (объективное); совокупность обязанностей, возникающих в связи с использованием природных ресурсов (субъективное).
.Совокупность правовых норм, регулирующих отношения по использованию природных богатств для удовлетворения экономических, экологических и иных интересов общества, называется правом природопользования.
Право природопользования рассматривается в трех аспектах как институт, как правоотношение и как конкретное правомочие природопользователя.
Как институт право природопользования – это совокупность нормативных правовых актов и правовых норм о природопользовании.
Они закрепляют основные принципы права природопользования, определяют круг пользователей, их права и обязанности, устанавливают основания и порядок возникновения и прекращения, порядок и условия природопользования и т.д.
Как правоотношение право природопользования – совокупность прав и обязанностей, которые принадлежат сторонам в конкретном отношении по поводу использования земли, недр, вод и т.д. Оно служит механизмом реализации объективного и субъективного права природопользования.
|
|
|
Как правомочие право природопользования – это принадлежащее природопользователю субъективное право, содержание которого включает правомочия владения, пользования и распоряжения предоставленным в пользование природным ресурсом.
Роль права природопользования состоит в том. что посредством его peaлизуются правомочия государства и других субъектов отношений природопользования, касающихся земли и других природных ресурсов. Таким путем обеспечиваются взаимодействие между этими субъектами, лучшее использование природных ресурсов, реализуются экономическая, экологическая, оздоровительная, эстетическая и другие формы права природопользования.
2. Правовая охрана животного мира (фаунистическое право) в широком смысле – это система правовых норм, регулирующих охрану и использование животного мира и среды его обитания, общественные отношения, возникающие в процессе взаимодействия человека и общества с таким компонентом окружающей среды, как живой мир; совокупность экологически значимых правовых действий и бездействия людей (правового экологически значимого поведения) в сфере охраны и использования объектов животного мира и среды его обитания; система государственных органов, осуществляющих правотворческие, управленческие, контрольно-надзорные и иные функции, а также реализацию мер юридической ответственности за нарушение законодательства о животном мире; правовая идеология, правовые взгляды, чувства и эмоции как элементы правового сознания общества, отдельных социальных групп и граждан по отношению к животному миру.
|
|
|
В узком смысле – это совокупность правовых норм и правовых отношений, возникающих в связи с охраной и использованием животного мира.
Правовые меры по охране животного мира включают:
– разработку, принятие и применение законодательных и иных нормативно-правовых актов, регламентирующих охрану и пользование животным миром;
– установление лимитов использования животного мира, а также стандартов и нормативов охраны и использования животного мира и среды обитания;
– создание правовой базы для охраны отдельных категорий животных и среды их обитания, для регулирования охраны особых территорий;
– установление системы мер юридической ответственности за нарушение законодательства об охране животного мира и среды его обитания;
– проведение правореализационной и правоприменительной деятельности в области охраны и использования животного мира и среды его обитания;
– правовое воспитание и профилактику нарушений.
Важным моментом в Федеральном законе является экономическое регулирование охраны и использования объектов животного мира. Оно предусматривает установление и регулирование экономических отношений в области охраны и использования объектов животного мира, в том числе между органами государственной власти РФ и органами государственной власти субъектов РФ, а также между пользователями животным миром и пользователями другими видами природных ресурсов.
Экономическое регулирование охраны и использования животного мира включает в себя: учет и экономическую оценку объектов животного мира; экономически обоснованную систему платежей за пользование животным миром; бюджетное финансирование мероприятий по охране и воспроизводству объектов животного мира; экономически обоснованную систему размеров штрафов и исков в возмещении вреда за нарушение законодательства РФ о животном мире; целенаправленное использование средств, полученных от конфискации орудий незаконного добывания объектов животного мира, транспортных средств и продукции.
В целях охраны животного мира устанавливается более жесткий режим использования животных особо охраняемых территорий. Здесь запрещено пользование животным миром и установлена более строгая ответственность.
Для охраны редких и находящихся под угрозой исчезновения растений и животных учреждаются Красная книга РФ, Красные книги субъектов РФ.
3. Правопорушеннями в галузі екологічної експертизи є:
1) порушення встановленого законодавством порядку проведення екологічної експертизи;
2) надання завідомо неправдивих відомостей про екологічні наслідки діяльності, об'єкта екологічної експертизи;
3) надання дозволів на спеціальне природокористування, фінансування та реалізацію проектів і програм чи діяльності, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей, без позитивного висновку екологічної експертизи;
4) здійснення екологічної експертизи підприємствами, установами, організаціями, об'єднаннями громадян та іншими формуваннями, які не мають на це права;
5) недотримання під час реалізації об'єкта експертизи вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки відповідно до висновку державної екологічної експертизи;
6) незаконне втручання будь-кого у проведення екологічної експертизи;
7) ухилення від надання на законну вимогу державних еколого-експертних органів і формувань необхідних відомостей І матеріалів;
|
|
|
8) підготовка завідомо неправдивого висновку державної екологічної експертизи.
Особи, винні в порушенні законодавства, в галузі екологічної експертизи, притягаються відповідно до дисциплінарної, адміністративної, цивільної чи кримінальної відповідальності.
Законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші правопорушення в галузі екологічної експертизи.
Кримінальний кодекс України (05.04.2001 р., розділ VIII) передбачає такі екологічні злочини:
- порушення правил екологічної безпеки (ст. 236) – порушення порядку проведення екологічної експертизи, правил екологічної безпеки під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції, введення в експлуатацію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об'єктів, якщо це спричинило загибель людей, екологічне забруднення значних територій або інші тяжкі наслідки;
Билет
природокористування - правові ідеї, закладені в основу правового регулювання відносин по використанню, відновленню й охороні природних ресурсів. Принципи права природокористування:
- комплексність використання й охорони природних ресурсів;
- нормування видового природокористування;
- екологічна безпека природокористування;
- нормативність і лімітування природокористування;
- стабільність права природокористування;
- стимулювання ефективності природокористування;
- ефективність і економічність природокористування тощо.
Види права природокористування - поділ права користування на окремі групи згідно з класифікаційними показниками (критеріями поділу).
Критерії поділу:
• підстави виникнення права природокористування:
право загального природокористування, право спеціального природокористування;
• об'єкти природокористування: право землекористування, право надрокористування, право водокористування тощо;
• строки природокористування: безстрокове (постійне),
строкове (тимчасове);
• форми організації природокористування: право колективного природокористування, право індивідуального природокористування;
|
|
|
• способи виникнення природокористування: право первинного природокористування, право вторинного,
природокористування.
2. ЗАКОН
УКРАЇНСЬКОЇ РАДЯНСЬКОЇ СОЦІАЛІСТИЧНОЇ РЕСПУБЛІКИ
Про охорону і використання тваринного світу
Закон введено в дію з 1 березня 1982 року
постановою Верховної Ради Української РСР
від 27 листопада 1981 року N 2814-X)
Із змінами і доповненнями, внесеними
Указом Президії Верховної Ради Української РСР
від 27 лютого 1985 року N 8474-X
Закон втратив чинність
(згідно з Постановою Верховної Ради України
від 3 березня 1993 року N 3042-XII)
Тваринний світ є одним з основних компонентів природного середовища, важливою складовою частиною природних багатств нашої Батьківщини. Він є джерелом для одержання промислової, лікарської сировини, харчових продуктів та інших матеріальних цінностей, необхідних для задоволення потреб населення і народного господарства. Тваринний світ використовуєтеся також у наукових, культурно-освітніх та естетичних цілях.
Конституція СРСР і Конституція Української РСР передбачають, що в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь в СРСР, до складу якого на основі добровільного об'єднання і рівноправності з іншими союзними республіками входить Українська Радянська Соціалістична Республіка, здійснюються заходи для охорони і науково обгрунтованого, раціонального використання тваринного світу. Ці заходи здійснюються відповідно до державних планів економічного і соціального розвитку країни з активною участю державних і громадських організацій, а також громадян.
Радянське законодавство покликане сприяти ефективній охороні і раціональному використанню тваринного світу, вихованню радянських людей в дусі господарського і гуманного ставлення до тваринного світу.
I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Завдання законодавства Української РСР про охорону і використання тваринного світу
Завданнями законодавства Української РСР про охорону і використання тваринного світу є урегулювання суспільних відносин у галузі охорони і використання диких тварин з метою забезпечення умов їх існування в стані природної волі, збереження цілісності природних угруповань і раціонального використання, а також зміцнення законності в цій галузі.
Стаття 2. Законодавство Союзу РСР і Української РСР про охорону і використання тваринного світу
Законодавство Союзу РСР і Української РСР про охорону і використання тваринного світу складається з Закону СРСР "Про охорону і використання тваринного світу" і видаваних відповідно до нього інших актів законодавства Союзу РСР, цього Закону та інших актів законодавства Української РСР про охорону і використання тваринного світу.
Законодавством про охорону і використання тваринного світу регулюються відносини в галузі оборони і використання диких тварин (ссавців, птахів, плазунів, земноводних, риб, а також молюсків, комах та інших), які живуть у стані природної волі на суші, у воді, атмосфері та в грунті, постійно чи тимчасово населяють територію країни або належать до природних багатств континентального шельфу СРСР.
Відносини в галузі використання і охорони сільськогосподарських га інших свійських тварин, а також диких тварин, яких тримають у неволі чи напіввільних умовах для господарських, культурних, наукових, естетичних та інших цілей, регулюються відповідним законодавством Союзу РСР і Української РСР. Відповідальність за порушення правил щодо охорони, утримання і використання зазначених тварин встановлюється законодавством Союзу РСР і Української РСР.
Стаття 3. Державна (загальнонародна) власність на тваринний світ в СРСР
Відповідно до Закону СРСР "Про охорону і використання тваринного світу" тваринний світ у Союзі Радянських Соціалістичних Республік є державною власністю - спільним надбанням усього радянського народу.
Дії, які в прямій чи прихованій формі порушують право державної власності на тваринний світ в СРСР, забороняються.
Стаття 4. Компетенція Союзу РСР у галузі регулювання відносин щодо охорони і використання тваринного світу
Відповідно до Закону СРСР "Про охорону і використання тваринного світу" віданню Союзу РСР у галузі регулювання відносин щодо охорони і використання тваринного світу підлягають:
1) розпоряджання тваринним світом у межах, необхідних для здійснення повноважень Союзу РСР відповідно до Конституції СРСР;
2) визначення загальних заходів і встановлення основних положень, правил і норм у галузі охорони і використання тваринного світу;
3) розроблення і затвердження загальносоюзних планів щодо охорони і раціонального використання тваринного світу;
4) встановлення єдиних для Союзу РСР систем державного обліку тварин та їх використання і порядку ведення державного кадастру тваринного світу;
5) державний контроль за охороною і використанням тваринного світу і встановлення порядку його здійснення;
6) вирішення інших питань загальносоюзного значення в галузі охорони і використання тваринного світу відповідно до Конституції СРСР і Закону СРСР "Про охорону і використання тваринного світу".
Стаття 5. Компетенція Української РСР у галузі регулювання відносин щодо охорони і використання тваринного світу
Віданню Української РСР у галузі регулювання відносин щодо охорони і використання тваринного світу поза межами компетенції Союзу РСР підлягають: розпоряджання тваринним світом на території республіки і встановлення порядку його хорони і використання; розроблення і затвердження республіканський планів щодо охорони і раціонального використання тваринного світу; здійснення державного контролю за охороною і використанням тваринного світу, а також вирішення інших питань у галузі охорони і використання тваринного світу, якщо їх не віднесено до компетенції Союзу РСР.
Стаття 6. Державне управління в галузі охорони і використання тваринного світу
Відповідно до Закону СРСР "Про охорону і використання тваринного світу" державне управління в галузі охорони і використання тваринного світу здійснюється Радою Міністрів СРСР, Радою Міністрів Української РСР, виконавчими комітетами місцевих Рад народних депутатів, а також спеціально уповноваженими на те державними органами по охороні і регулюванню використання тваринного світу та іншими державними органами відповідно до законодавства Союзу РСР і Української РСР.
Спеціально уповноваженими державними органами управління в галузі охорони і регулювання використання тваринного світу в Українській РСР є Міністерство лісового господарства Української РСР та його органи на місцях, а також басейнові управління по охороні і відтворенню рибних запасів та регулюванню рибальства Міністерства рибного господарства СРСР.
Стаття 7. Компетенція місцевих Рад народних депутатів у галузі охорони і використання тваринного світу
Місцеві Ради народних депутатів, їх виконавчі комітети в межах і порядку, встановлених законодавством Союзу РСР, цим Законом та іншими актами законодавства Української РСР, на підвідомчій території: беруть участь у плануванні і забезпечують розроблення і проведення заходів щодо охорони, раціонального використання і відтворення тваринного світу; здійснюють державний контроль за охороною і використанням тваринного світу; контролюють додержання правил полювання і рибальства.
Місцеві Ради народних депутатів, їх виконавчі комітети вирішують й інші питання в галузі охорони і використання тваринного світу, віднесені до їх відання законодавством Союзу РСР і Української РСР.
Стаття 8. Компетенція спеціально уповноважених державних органів управління в галузі охорони і регулювання використання тваринного світу
Компетенція спеціально уповноважених державних органів управління в галузі охорони і регулювання використання тваринного світу визначається законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також положеннями про ці органи, затверджуваними у встановленому порядку.
Стаття 9. Планування заходів щодо охорони і раціонального використання тваринного світу
Завдання і заходи щодо охорони і раціонального використання тваринного світу передбачаються в державних планах економічного і соціального розвитку.
Проекти планів щодо охорони і раціонального використання тваринного світу, розроблювані міністерствами, державними комітетами і відомствами, підприємствами, установами і організаціями, погоджуються з спеціально уповноваженими на те державними органами по охороні і регулюванню використання тваринного світу в порядку, встановлюваному законодавством Союзу РСР і Української РСР.
Стаття 10. Основні вимоги щодо охорони і використання тваринного світу
При плануванні і здійсненні заходів, які можуть впливати на середовище перебування тварин і стан тваринного світу, повинно забезпечуватися додержання таких основних вимог:
збереження видової різноманітності тварин у стані природної волі; охорона середовища перебування, умов розмноження і шляхів міграції тварин;
збереження цілісності природних угруповань тварин;
науково обгрунтоване, раціональне використання і відтворення тваринного світу;
регулювання чисельності тварин з метою охорони здоров'я населення і відвернення шкоди народному господарству.
Стаття 11. Участь громадських організацій, трудових колективів і громадян у здійсненні заходів щодо охорони і використання тваринного світу
(назва у редакції Указу Президії Верховної
Ради Української РСР від 27.02.85 р. N 8474-X)
Професійні спілки, організації молоді, Українське товариство охорони природи, товариства мисливців і рибалок, наукові товариства та інші громадські організації, трудові колективи, а також громадяни сприяють державним органам у здійсненні заходів щодо охорони і раціонального використання тваринного світу.
(частина перша статті 11 у редакції Указу Президії
Верховної Ради Української РСР від 27.02.85 р. N 8474-X)
Громадські організації і трудові колективи беруть участь у діяльності, спрямованій на забезпечення охорони і раціонального використання тваринного світу, відповідно до законодавства Союзу РСР і Української РСР, а також до статутів (положень) громадських організацій.
(частина друга статті 11 у редакції Указу Президії
Верховної Ради Української РСР від 27.02.85 р. N 8474-X)
Громадяни сприяють державним органам у здійсненні заходів щодо охорони і раціонального використання тваринного світу шляхом участі у проведенні необхідних робіт, внесення пропозицій щодо поліпшення охорони і використання тваринного світу, повідомлення про відомі їм випадки порушення правил, встановлених законодавством про охорону і використання тваринного світу.
Стаття 12. Громадські інспекції
Для сприяння державним органам в охороні тваринного світу створюються громадські інспекції, завданням яких є роз'яснення громадянам законодавства про охорону і використання тваринного світу і здійснення контролю за його додержанням, проведення заходів, спрямованих на поліпшення середовища перебування тварин, а також інших заходів щодо охорони і використання тваринного світу.
Стаття 13. Обов'язок державних органів враховувати пропозиції громадських організацій, трудових колективів і громадян
Державні органи зобов'язані всемірно враховувати пропозиції громадських організацій, трудових колективів і громадян при здійсненні заходів щодо охорони і раціонального використання тваринного світу.
(стаття 13 у редакції Указу Президії Верховної
Ради Української РСР від 27.02.85 р. N 8474-X)
II. КОРИСТУВАННЯ ТВАРИННИМ СВІТОМ
Стаття 14. Користувачі тваринного світу
Користувачами тваринного світу можуть бути державні, кооперативні та інші громадські підприємства, установи, організації, а також громадяни СРСР.
У випадках, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, користувачами тваринного світу можуть бути й інші організації та особи.
Стаття 15. Види користування тваринним світом
При додержанні передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР вимог можуть здійснюватися такі види користування тваринним світом:
1) мисливство;
2) рибальство, включаючи добування водних безхребетних та морських ссавців;
3) добування тварин, які не належать до об'єктів мисливства і рибальства;
4) користування тваринним світом у наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях;
5) використання корисних властивостей життєдіяльності тварин - грунтоутворювачів, природних санітарів середовища, запилювачів рослин та інших;
6) використання тварин з метою одержання продуктів їх життєдіяльності.
Відповідно до Закону СРСР "Про охорону і використання тваринного світу" законодавством Союзу РСР і Української РСР може бути передбачено й інші види користування тваринним світом.
Стаття 16. Строки здійснення користування тваринним світом
Строки здійснення окремих видів користування тваринним світом встановлюються в порядку, який визначається законодавством Союзу РСР і Української РСР.
Стаття 17. Безплатність користування тваринним світом
Користування тваринним світом здійснюється безплатно. Законодавством Союзу РСР і Української РСР можуть встановлюватися випадки і порядок користування тваринним світом за плату.
Стаття 18. Мисливство
Промислове добування диких звірів і птахів, а також любительське і спортивне полювання здійснюються у встановленому порядку.
Стаття 19. Ведення мисливського господарства в мисливських угіддях
Державним, кооперативним та іншим громадським підприємствам. установам і організаціям може надаватися право ведення мисливського господарства в мисливських угіддях. Зазначені підприємства, установи і організації зобов'язані здійснювати заходи щодо охорони і відтворення диких тварин у цих угіддях. Вони також можуть у встановленому порядку споруджувати в мисливських угіддях необхідні будівлі, про-і сівбу кормових і захисних рослин, штучне обводнення, здійснювати заходи, необхідні для ведення мисливського господарства.
Стаття 20. Порядок і умови надання права ведення мисливського господарства в мисливських угіддях
Порядок і умови падання державним, кооперативним та іншим громадським підприємствам, установам і організаціям права ведення мисливського господарства в мисливських угіддях встановлюються Радою Міністрів Української РСР. Надання зазначеного права провадиться на основі біолого-економічного обслідування мисливських угідь для наступного їх впорядкуванням організації мисливського господарства з проведенням заходів щодо охорони, розведення і нормованого добування тварин.
Право ведення мисливського господарства в мисливських угіддях надається на строк не менш як 10 років.
Стаття 21. Правила полювання і ведення мисливського господарства
Правила полювання і ведення мисливського господарства встановлюються в порядку, який визначається законодавством Союзу РСР і Української РСР.
Стаття 22. Рибальство
Промисловий лов риби, добування водних безхребетних та морських ссавців, а також любительський і спортивний лов риби і добування водних безхребетних здійснюються у встановленому порядку.
Стаття 23. Ведення промислового лову риби і промислу водних безхребетних та морських ссавців
Державним, кооперативним та іншим громадським підприємствам, установам і організаціям може надаватися право ведення промислового лову риби і промислу водних безхребетних та морських ссавців на промислових ділянках рибогосподарських водойм. Зазначені підприємства, установи і організації зобов'язані здійснювати на цих ділянках водойм заходи щодо охорони і відтворення риби, водних безхребетних та морських ссавців. Вони також зобов'язані проводити за погодженням з органами, які здійснюють охорону рибних запасів, рибоводні та меліоративно-технічні заходи, що забезпечують поліпшення стану водойм і умов відтворення рибних запасів, а також утримувати в належному санітарному стані берегові ділянки в місцях лову риби.
Стаття 24. Любительський і спортивний лов риби
Любительський і спортивний лов риби, добування інших водних тварин для особистого споживання дозволяються всім громадянам безплатно у всіх водоймах, за винятком заповідників, риборозплідників, ставкових та інших культурних рибних господарств, з додержанням встановлених правил рибальства і водокористування.
У водоймах і на ділянках водойм, де любительське і спортивне рибальство організується товариствами мисливців і рибалок, а також в культурних рибних господарствах цих товариств любительський і спортивний лов риби здійснюється в порядку, встановлюваному законодавством Союзу РСР.
Стаття 25. Правила рибальства і добування водних безхребетних та морських ссавців
Правила рибальства і добування водних безхребетних та морських ссавців встановлюється в порядку, який визначається законодавством Союзу РСР.
Стаття 26. Добування тварин, які не належать до об'єктів мисливства і рибальства
Підприємствам, установам, організаціям, а також громадянам дозволяється добування тварин, які не належать до об'єктів мисливства і рибальства.
У порядку, який визначається законодавством Союзу РСР і Української РСР, встановлюється переліки видів тварин, які не належать до об'єктів мисливства і рибальства і добування яких здійснюється тільки за дозволами, що їх вищають спеціально уповноважені на те державні органи по охороні і регулюванню використання тваринного світу, а також переліки таких видів тварин, добування яких забороняється.
Стаття 27. Користування тваринним світом у наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях
Користування тваринним світом у наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях (шляхом різних форм спостереження, мічення, фотографування тощо) без вилучення тварин з природного середовища допускається, якщо це не завдає шкоди тваринам або середовищу їх перебування і не порушуй прав інших користувачів тваринного світу, за винятком випадків, коли таке користування заборонено.
Користування тваринним світом у наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях допускається і з вилученням тварин з природного середовища в порядку, передбаченому Законом СРСР "Про охорону і використання тваринного світу", іншими актами законодавства Союзу РСР, цим Законам та іншими актами законодавства Української РСР.
Стаття 28. Порядок вилучення тварин з природного середовища для використання в наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях
Вилучення тварин з природного середовища для використання в наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях провадиться на підставі дозволів, що їх видають спеціально уповноважені на те державні органи по охороні і регулюванню використання тваринного світу. Такі дозволи видаються підприємствам, установам і організаціям, завданням яких згідно з їх статутами, положеннями і постановами вищестоящих органів є проведення робіт у зазначених цілях.
Стаття 29. Використання корисних властивостей життєдіяльності тварин
Використання корисних властивостей життєдіяльності тварин - грунтоутворювачів, природних санітарів середовища, запилювачів рослин та інших допускається без вилучення тварин з природного середовища, за винятком випадків, які визначаються в порядку, встановлюваному законодавством Союзу РСР і Української РСР.
Стаття 30. Використання тварин з метою одержання продуктів їх життєдіяльності
Використання тварин з метою одержання продуктів їх життєдіяльності (меду та воску диких бджіл і т. ін.) допускається тільки без вилучення та знищення тварин і без порушення середовища їх перебування.
Правила використання тварин з метою одержання продуктів їх життєдіяльності встановлюються спеціально уповноваженими на те державними органами по охороні регулюванню використання тваринного світу.
Стаття 31. Регулювання чисельності тварин
З метою охорони здоров'я населення, запобігання захворюванням сільськогосподарських та інших свійських тварин, відвернення шкоди народному господарству про водяться заходи щодо регулювання чисельності окремих видів диких тварин.
Заходи щодо регулювання чисельності окремих видів тварин повинні здійснюватися гуманними способами, які б не допускали заподіяння шкоди іншим видам тварин і забезпечували схоронність середовища перебування тварин.
Види тварин, чисельність яких підлягає регулюванню, і порядок проведення заходів щодо регулювання їх чисельності визначаються спеціально уповноваженими на те державними органами по охороні і регулюванню використання тваринного світу з урахуванням висновків відповідних наукових організацій га за погодженням з заінтересованими державними і громадськими організаціями.
Стаття 32. Права користувачів тваринного світу
Підприємства, установи, організації і громадяни мають право здійснювати тільки ті види користування тваринним світом, які їм дозволено.
У випадках і в порядку, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, права користувачів тваринного світу може бути обмежено в державних інтересах, а також в інтересах інших користувачів тваринного світу.
Стаття 33. Обов'язки користувачів тваринного світу
Залежно від виду користування користувачі тваринного світу зобов'язані:
додержувати встановлених правил, норм і строків користування тваринним світом;
користуватися тваринним світом способами, які не допускають порушення цілісності природних угруповань і забезпечують збереження тварин, не наданих у користування;
не допускати порушення середовища перебування тварин;
проводити облік чисельності і стану використовуваних тварин, а також стану середовища їх перебування;
проводити необхідні комплексні заходи, спрямовані на відтворення тваринного світу;
подавати всемірну допомогу державним та іншим органам, які здійснюють контроль за охороною і використанням тваринного світу.
Користувачі тваринного світу зобов'язані виконувати й інші вимоги щодо охорони, відтворення і використання тваринного світу, передбачені законодавством Союзу РСР і Української РСР.
Стаття 34. Підстави припинення права користування тваринним світом
Право користування тваринним світом підлягає припиненню відповідно повністю або частково у випадках:
1) відпадання потреби в користуванні або відмовлення від нього;
2) закінчення встановленого строку користування;
3) виникнення необхідності у вилученні з користування об'єктів тваринного світу з метою охорони тварин;
4) ліквідації підприємства, установи, організації, яким було надано право користування.
Право користування тваринним світом може бути також припинено в разі невиконання користувачем встановлених правил, норм та інших вимог щодо охорони і використання тваринного світу.
Відповідно до Закону СРСР "Про охорону і використання тваринного світу" законодавством Союзу РСР і Української РСР може бути передбачено й інші підстави припинення права користування тваринним світом.
Стаття 35. Порядок припинення права користування тваринним світом
Право користування тваринним світом у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини першої і частиною другою статті 34 цього Закону, припиняється шляхом анулювання відповідними органами виданих ними дозволів.
III. ОХОРОНА ТВАРИННОГО СВІТУ
Стаття 36. Заходи охорони тваринного світу
Охорона тваринного світу забезпечується шляхом:
1) встановлення правил і норм щодо охорони, раціонального використання і відтворення тваринного світу;
2) встановлення заборон та обмежень у користуванні тваринним світом;
3) охорони від самовільного користування та інших порушень встановленого порядку користування тваринним світом;
4) охорони середовища перебування, умов розмноження і шляхів міграції тварин;
5) запобігання загибелі тварин при здійсненні виробничих процесів;
6) створення заповідників, заказників і виділення інших особливо охоронюваних територій;
7) розведення в неволі рідкісних і таких, що є під загрозою зникнення, видів тварин;
8) обмеження вилучення тварин для зоологічних колекцій;
9) подання допомоги тваринам у разі захворювань, загрози їх загибелі при стихійних лихах і внаслідок інших причин;
10) організації наукових досліджень, спрямованих на обгрунтування заходів щодо охорони тваринного світу;
11) виховання громадян у дусі гуманного ставлення до тваринного світу;
12) пропаганди охорони тваринного світу засобами масової інформації;
13) проведення інших заходів і встановлення інших вимог щодо охорони тваринного світу.
Стаття 37. Матеріальне і моральне стимулювання виконання заходів щодо охорони тваринного світу
Відповідно до Закону СРСР "Про охорону і використання тваринного світу" законодавством Союзу РСР і Української РСР може бути встановлено заходи матеріального і морального заохочення підприємств, установ, організацій, а також громадян, які б стимулювали здійснення заходів щодо охорони тваринного світу.
Стаття 38. Встановлення обмежень і заборон у користуванні тваринним світом
З метою збереження і відтворення тварин здійснення окремих видів користування тваринним світом, а також використання окремих видів тварин може бути обмежено аби повністю заборонено на певній території чи на певні строки в порядну, встановлюваному законодавством Союзу РСР і Української РСР.
Стаття 39. Охорона середовища перебування, умов розмноження і шляхів міграції тварин
Всяка діяльність, яка впливає на етан тваринного світу внаслідок порушення середовища перебування, умов розмноження і шляхів міграції тварин, повинна здійснюватися з додержанням вимог, що забезпечують охорону тваринного світу.
При розміщенні, проектуванні та будівництві населених пунктів, підприємств, споруд та інших об'єктів, удосконаленні існуючих і впровадженні нових технологічних процесів, введенні в господарський оборот цілинних земель, заболочених територій, прибережних і зайнятих чагарниками територій, меліорації земель, здійсненні лісових користувань, проведенні геологорозвідувальних робіт, видобуванні корисних копалин, визначенні місць випасання і прогону сільськогосподарських тварин, розробленні туристичних маршрутів та організації місць масового відпочинку населення повинні передбачатися і здійснюватися заходи щодо збереження середовища перебування і умов розмноження тварин, а також забезпечуватися недоторканність ділянок, що становлять особливу цінність як середовище перебування тварин.
При розміщенні, проектуванні і будівництві залізничних, шосейних, трубопровідних та інших транспортних магістралей, ліній електропередачі і зв'язку, а також каналів, гребель та інших гідротехнічних споруд повинні розроблятися і здійснюватися заходи, які б забезпечували збереження шляхів міграції тварин.
Стаття 40. Погодження місць будівництва об'єктів, які впливають на стан тваринного світу
Місця будівництва підприємств, споруд та інших об'єктів, які впливають на стан тваринного світу внаслідок порушення середовища перебування, умов розмноження і шляхів міграції тварин, погоджуються з спеціально уповноваженими на те державними органами по охороні і регулюванню використання тваринного світу та іншими органами відповідно до законодавства Союзу РСР і Української РСР.
Стаття 41. Запобігання загибелі тварин при здійсненні виробничих процесів і експлуатації транспортних засобів
Підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані вживати заходів для запобігання загибелі тварин при проведенні сільськогосподарських, лісозаготівельних та інших робіт, а також при експлуатації транспортних засобів.
Випалювання сухої рослинності, зберігання матеріалів, сировини та відходів виробництва без здійснення встановлених заходів для запобігання загибелі тварин забороняються.
Стаття 42. Охорона тварин у заповідниках, заказниках та на інших особливо охоронюваних територіях
Мисливство, рибальство, добування водних безхребетних та морських ссавців, а також інші види користування тваринним світом та інша діяльність, не сум іоні з цілями заповідування, на території заповідників забороняються.
На території заповідників з метою охорони тваринного світу у встановленому порядку проводяться необхідні відновні і ветеринарні заходи.
У заказниках та на інших особливо охоронюваних територіях може бути повністю заборонено або обмежено здійснення окремих видів користування тваринним світом та іншої діяльності, не сумісних з цілями охорони тваринного світу.
Порядок охорони і здійснення користування тваринним світом у заповідниках, заказниках та на інших особливо охоронюваних територіях встановлюється законодавством Союзу РСР і Української РСР.
Стаття 43. Охорона рідкісних і таких, що є під загрозою зникнення, видів тварин
Відповідно до Закону СРСР "Про охорону і використання тваринного світу" рідкісні і такі, що є під загрозою зникнення, види тварин заносяться до книг рідкісних і таких, що є під загрозою зникнення, видів тварин і рослин - Червоної книги СРСР і Червоної книги Української РСР. Положення про Червону книгу СРСР затверджується в порядку, який визначається Радого Міністрів СРСР, Положення про Червону книгу Української РСР затверджується Радою Міністрів Української РСР.
Дії, які можуть призвести до загибелі, скорочення чисельності або порушення середовища перебування рідкісних і таких, що є під загрозою зникнення, видів тварин, не допускаються.
З метою збереження рідкісних і таких, що є під загрозою зникнення, видів тварин, відтворення яких у природних умовах неможливе, спеціально уповноважені на те державні органи по охороні і регулюванню використання тваринного світу зобов'язані вживати заходів до створення необхідних умов для розведення цих видів тварин.
Стаття 44. Порядок добування рідкісних і таких, що є під загрозою зникнення, видів тварин
Добування рідкісних і таких, що є під загрозою зникнення, видів тварин для розведення в спеціально створених умовах і наступного випускання на волю, а також у науково-дослідних та інших цілях допускається за окремим дозволом, що його видають спеціально уповноважені на те державні органи по охороні і регулюванню використання тваринного світу.
Стаття 45. Зоологічні колекції
Створення і поповнення зоологічних колекцій (живих колекцій зоопарків, зоосадів, океанаріумів та інших, а також у вигляді зібрання чучел, препаратів і частин тварин) підприємствами, установами і організаціями шляхом вилучення тварин з природного середовища спеціально для цього допускаються за дозволами, що їх видають спеціально уповноважені на те державні органи по охороні і регулюванню використання тваринного світу.
Поповнення зоологічних колекцій, які є в особистій власності громадян, і створення громадянами нових колекцій забороняється, за винятком колекцій, які складаються з трофеїв, полювання, рибальства та інших видів користування тваринним світом, здійснюваного з додержанням встановлених вимог.
Зоологічні колекції, які становлять наукову, культурно-освітню, навчально-виховну або естетичну цінність, підлягають державному облікові. Підприємства, установи, організації і громадяни, які є власниками таких колекцій, зобов'язані додержувати правил зберігання, обліку і використання колекцій об'єктів тваринного світу.
Відповідно до Закону СРСР "Про охорону і використання тваринного світу" правила створення, поповнення, зберігання, використання та обліку зоологічних колекцій, правила торгівлі зоологічними колекціями, а також правила пересилання і вивезення за кордон об'єктів колекцій і продуктів тваринного світу затверджуються в порядку, встановлюваному Радою Міністрів СРСР.
Стаття 46. Охорона тварин при застосуванні засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, мінеральних добрив та інших препаратів
При застосуванні засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, Мінеральних добрив та інших препаратів, використовуваних у народному господарстві, повинні враховуватися вимоги охорони тваринного світу і середовища перебування тварин. Застосування хімічних засобів захисту рослин та інших препаратів з метою зменшення їх шкідливого впливу на тваринний світ повинно поєднуватися із здійсненням агротехнічних, селекційно-генетичних, біологічних та інших заходів.
З метою запобігання загибелі тварин і погіршенню середовища їх перебування колгоспи, радгоспи, лісгоспи та інші підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані додержувати правил транспортування, уберігання і застосування зазначених препаратів.
При створенні нових препаратів повинні розроблятися нормативи гранично допустимих концентрацій їх у навколишньому природному середовищі, які б забезпечували охорону тварин і середовища їх перебування.
Правила застосування засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, мінеральних добрив та інших препаратів, використовуваних у народному господарстві, а також перелік зазначених препаратів підлягають погодженню з спеціально уповноваженими на те державними органами по охороні і регулюванню використання тваринного світу.
Стаття 47. Обмеження або заборона застосування на окремих територіях засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, мінеральних добрив та інших препаратів
З метою запобігання загибелі тварин і погіршенню середовища їх перебування спеціально уповноважені на те державні органи по охороні і регулюванню використання тваринного світу можуть встановлювати окремі території, на яких обмежується або забороняється застосування хімічних засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, мінеральних добрив та інших препаратів.
Стаття 48. Переселення, акліматизація і схрещування тварин
Переселення тварин у нові місця перебування, акліматизація нових для фауни СРСР видів тварин, а також заходи по схрещуванню тварин допускаються в науково-дослідних і господарських цілях з урахуванням висновків відповідних наукових організацій за рішенням спеціально уповноважених на те державних органів по охороні і регулюванню використання тваринного світу.
Самовільне проведення переселення, акліматизації і схрещування тварин забороняється.
Стаття 49. Обмеження прав і покладення обов'язків на користувачів природними об'єктами в інтересах охорони тваринного світу
Відповідно до Закону СРСР "Про охорону і використання тваринного світу" в інтересах охорони тваринного світу права землекористувачів, лісокористувачів, водокористувачів і користувачів надрами може бути обмежено і на них може бути покладено відповідні обов'язки в порядку, встановлюваному законодавством Союзу РСР і Української РСР.
IV. ДЕРЖАВНИЙ ОБЛІК ТВАРИН І ДЕРЖАВНИЙ КАДАСТР ТВАРИННОГО СВІТУ
Стаття 50. Державний облік тварин та їх використання і державний кадастр тваринного світу
Для забезпечення охорони і організації раціонального використання тваринного світу проводиться державний облік тварин та їх використання і ведеться державний кадастр тваринного світу, який містить сукупність відомостей про географічне поширення вплів (груп видів) тварин, про їх чисельність, характеристику необхідних їм угідь, характеристику сучасного господарського використання тварин та інші необхідні дані.
Стаття 51. Порядок державного обліку тварин та їх використання і ведення державного кадастру тваринного світу
Відповідно до Закону СРСР "Про охорону і використання тваринного світу" державний облік тварин та їх використання і ведення державного кадастру тваринного світу здійснюються за рахунок держави за єдиними для Союзу РСР системами.
Підприємства, установи і організації зобов'язані подавати наявні у них відомості про поширення, чисельність і використання диких тварин органам, які ведуть державний кадастр тваринного світу.
Правила державного обліку тварин та їх використання, ведення державного кадастру тваринного світу, визначення переліку видів (груп видів) тварин, які підлягають державному облікові і включенню до державного кадастру, а також подання даних для обліку і ведення кадастру затверджуються в порядку, встановлюваному Радою Міністрів СРСР.
V. КОНТРОЛЬ ЗА ОХОРОНОЮ І ВИКОРИСТАННЯМ ТВАРИННОГО СВІТУ
Стаття 52. Завдання державного контролю за охороною і використанням тваринного світу
Державний контроль за охороною і використанням тваринного світу має своїм завданням забезпечити виконання всіма міністерствами, державними комітетами і відомствами, державними, кооперативними та іншими громадськими підприємствами, установами, організаціями, а також громадянами обов'язків щодо охорони тваринного світу, додержання встановленого порядку користування тваринним світом та інших правил, встановлених законодавством про охорону і використання тваринного світу.
Стаття 53. Органи, які здійснюють державний контроль за охороною і використанням тваринного світу
Державний контроль за охороною і використанням тваринного світу здійснюється Радами народних депутатів, їх виконавчими і розпорядчими органами, а також спеціально уповноваженими на те державними органами по охороні і регулюванню використання тваринного світу в порядку, встановлюваному законодавством Союзу РСР.
Стаття 54. Зміст державного контролю за охороною і використанням тваринного світу
Спеціально уповноважені на те державні органи по охороні і регулюванню використання тваринного світу перевіряють:
додержання правил, норм, строків та інших вимог щодо охорони і використання тваринного світу;
додержання встановленого порядку державного обліку тварин та їх використання і введення державного кадастру тваринного світу;
правильність і своєчасність розроблення і проведення заходів щодо збереження середовища перебування, умов розмноження і шляхів міграції тварин.
Стаття 55. Права спеціально уповноважених на те державних органів по охороні і регулюванню використання тваринного світу
Спеціально уповноважені на те державні органи по охороні і регулюванню використання тваринного світу мають право:
припиняти самовільне користування тваринним світом, а також користування, здійснювані з порушенням встановлених правил, норм, строків та інших вимог щодо охорони і використання тваринного світу;
давати обов'язкові для виконання вказівки про усунення порушень правил, норм, строків та інших вимог щодо охорони і використання тваринного світу;
зупиняти роботи, при проведенні яких систематично порушуються правила, норми та інші вимоги щодо охорони і використання тваринного світу, щодо охорони середовища перебування, умов розмноження і шляхів міграції тварин, до усунення порушень;
притягати у встановленому порядку порушників правил, норм, строків та інших вимог щодо охорони і використання тваринного світу до відповідальності або надсилати матеріали про правопорушення до відповідних органів.
Відповідно до Закону СРСР "Про охорону і використання тваринного світу" спеціально уповноваженим на те державним органам по охороні і регулюванню використання тваринного світу може бути надано законодавством Союзу РСР і Української РСР й інші права по запобіганню і припиненню порушень правил, норм та інших вимог щодо охорони і використання тваринного світу.
Стаття 56. Правила та інструкції спеціально уповноважених на те державних органів по охороні і регулюванню використання тваринного світу
Правила та інструкції спеціально уповноважених на те державних органів по охороні і регулюванню використання тваринного світу, затверджувані в межах прав, встановлених законодавством Союзу РСР Української РСР, є обов'язковими для виконання всіма, міністерствами, державними комітетами і відомствами, підприємствами, установами, організаціями, а також громадянами.
Стаття 57. Відомчий контроль за охороною і використанням тваринного світу
Відомчий контроль за охороною і використанням тваринного світу здійснюється органами, у віданні яких є підприємства, установи і організації, що користуються об'єктами тваринного світу.
При здійсненні відомчого контролю міністерства, державні комітети і відомства зобов'язані керувалися законодавством Союзу РСР і Української РСР, правилами та інструкціями, затверджуваними спеціально уповноваженими на те державними органами по охороні і регулюванню використання тваринного світу.
VI. ВИРІШЕННЯ СПОРІВ У ПИТАННЯХ КОРИСТУВАННЯ ТВАРИННИМ СВІТОМ
Стаття 58. Порядок вирішення спорів у питаннях користування тваринним світом
Спори між підприємствами, установами, організаціями і громадянами у питаннях користування тваринним світом вирішуються в порядку, встановлюваному законодавством Союзу РСР і Української РСР.
VII. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ОХОРОНУ І ВИКОРИСТАННЯ ТВАРИННОГО СВІТУ
Стаття 59. Недійсність угод, які порушують право державної власності на тваринний світ
Самовільна переуступка права користування об'єктами тваринного світу, а також інші угоди, які в прямій чи прихованій формі порушують право державної власності на тваринний світ,- недійсні.
Стаття 60. Відповідальність за порушення законодавства про охорону і використання тваринного світу
Особи, винні у вчиненні угод, зазначених у статті 69 цього Закону, а також:
самовільному користуванні об'єктами тваринного світу;
порушенні правил полювання, рибальства та інших шляхів користування тваринним світом;
порушенні правил охорони середовища перебування і шляхів міграції тварин;
самовільному переселенні, акліматизації і схрещуванні тварин;
порушенні правил застосування засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, мінеральних добрив та інших препаратів, яке завдало шкоди тваринному світові;
порушенні правил пересилання і вивезення за кордон об'єктів тваринного світу і зоологічних колекцій;
вчиненні дій, які призвели до загибелі чи скорочення чисельності тварин;
несуть кримінальну, адміністративну або іншу відповідальність згідно з законодавством Союзу РСР і Української РСР.
Відповідно до Закону СРСР "Про охорону і використання тваринного світу" законодавством Союзу РСР і Української РСР може бути встановлено відповідальність і за інші порушення законодавства про охорону і використання тваринного світу.
Стаття 61. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону і використання тваринного світу
Підприємства, установи, організації, а також громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону і використання тваринного світу, в розмірах і порядку, встановлюваних законодавством Союзу РСР і Української РСР. Службові особи та інші працівники з вини яких підприємства, установи і організації мали витрати, зв'язані з відшкодуванням шкоди, несуть матеріальну відповідальність у встановленому порядку.
Незаконно здобуті тварини і вироблена з них продукція підлягають вилученню в порядку, встановлюваному законодавством Союзу РСР і Української РСР.
При неможливості вилучення незаконно здобутих тварин і виробленої з них продукції стягується їх вартість за цінами, встановлюваними законодавством Союзу РСР і Українську РСР.
VIII. МІЖНАРОДНІ ДОГОВОРИ
Стаття 62. Міжнародні договори
Відповідно до Закону СРСР "Про охорону і використання тваринного світу", якщо міжнародним договором СРСР встановлено інші правила, ніж ті, що їх містить радянське законодавство про охорону і використання тваринного світу, то застосовуються правила міжнародного договору.
Такий же порядок застосовується щодо законодавства Української РСР про охорону і використання тваринного світу, якщо в міжнародному договорі Української РСР встановлено інші правила, ніж передбачені законодавством Української РСР про охорону і використання тваринного світу.
3. Міжнародне екологічне право - це галузь сучасного міжнародного права, що складається з норм та інститутів, які регулюють відносини між суб'єктами міжнародного права у сфері їх взаємодії з навколишнім природним середовищем.
Для радянської науки міжнародного права, як і для пострадянської, характерне широке використання терміна "міжнародно-правова охорона навколишнього середовища" (МПОНС). Основний акцент робиться на тому, що юридичні норми МПОНС мають на меті боротьбу із забрудненням природного і неприродного матеріального середовища існування людини. Проте за такого підходу за межами МПОНС залишається широке коло правових норм, спрямованих на регулювання відносин між людиною і навколишнім середовищем щодо запобігання екологічним катастрофам. Ці норми стосуються насамперед раціональної експлуатації людиною певних компонентів природного середовища: рослинного і тваринного світу, материкових екосистем, Світового океану, атмосфери Землі, космосу.
У сучасній доктрині міжнародного права дедалі більше визнання отримує термін "екологічне право" в найширшому розумінні. Останнє означає, що поняття "екологія" має розглядатись не як розділ біологічної науки, що вивчає відносини живих організмів і утворюваних ними співтовариств між собою і навколишнім середовищем, тобто у вузькому значенні, а як соціальна категорія, що означає постійну взаємодію людства з матеріальним світом природи, що оточує його.
Міжнародне екологічне право - одна з найновіших галузей міжнародного права. Його поява була обумовлена науково-технічною революцією та її шкідливою побічною дією на середовище, яке оточує людину.
Нині можна виокремити три основні напрями міжнародно-правового регулювання в цій сфері міжнародних відносин: 1) обмеження шкідливої антропогенної дії на навколишнє середовище; 2) забезпечення сталого розвитку людства шляхом установлення раціонального режиму природокористування; 3) міжнародна екологічна співпраця.
Шкідливий вплив життєдіяльності людини на навколишнє середовище розрізняється як за фізичною природою (хімічне забруднення, радіаційне забруднення, електромагнітні порушення і т. ін.), так і за об'єктом дії (ґрунт і водоймища, морське середовище, атмосферне повітря, рослинний і тваринний світ, космос).
Дія норм, що регулюють раціональне використання природних ресурсів, має спрямуватися на запобігання шкідливим наслідкам їх експлуатації і, по можливості, на збереження самого ресурсу. Це, врешті-решт має забезпечити сталий розвиток ("sustainable development") людської цивілізації.
Науково-технічна революція зробила наш світ справді єдиним і взаємопов'язаним. Тому екологічні проблем и однієї держави або регіону мають прямий вплив і на інші держави та регіони, тобто є глобальними. А це передбачає об'єднані зусилля світової спільноти для їх вирішення на універсальному і регіональному рівні.
Багато політиків, учених, міжнародних організацій підкреслюють, що одним із компонентів системи загальної безпеки наприкінці XX ст. є екологічна безпека. Ця думка червоною ниткою проходить у Доповіді "Наше спільне майбутнє" (1987 р.) Всесвітньої комісії з навколишнього середовища і розвитку (Комісії Брундтланд).
Нинішній рівень природокористування й економічного розвитку вимагає їх гармонійного, збалансованого поєднання з метою збереження і відтворювання природних ресурсів, підвищення якості навколишнього середовища та якості життя людей у цілому. Перед міжнародним співтовариством постала нагальна потреба зробити принцип екологічної безпеки одним із основних принципів міжнародного права.
У 1992 р. у Ріо-де-Жанейро (Бразилія) відбулася Конференція ООН з навколишнього середовища та розвитку. Це був грандіозний міжнародний захід. 178 держав взяли участь у Конференції, більше 100 делегацій очолювали вищі державні особи. Конференція прийняла Декларацію Ріо, програмний документ "Порядок XXI століття" і спеціальну резолюцію про принципи збереження лісових екосистем світу. В рамках Конференції було укладено дві універсальні угоди - Конвенцію про охорону біологічного різноманіття і Рамкову конвенцію ООН про зміну клімату.
Також Конференція Організації Об'єднаних Націй з навколишнього середовища та розвитку 1992 р. висловила клопотання перед Міжнародною морською організацією про розгляд питання стосовно ухвалення належних правил скидання баластних вод, внаслідок чого була прийнята міжнародна Конвенція "Про контроль суднових баластних вод й осадів та управління ними" 2004 р.
Декларація Ріо на розвиток концепції Стокгольмської декларації 1972 р. зафіксувала низку нових важливих моментів міжнародного екологічного права. Зокрема, право на розвиток, який має відбуватися так, щоб адекватно задовольнялися потреби нинішнього і майбутніх поколінь. Надії міжнародного співтовариства, пов'язані із закріпленням у документах Конференції в Ріо принципу екологічної безпеки як імперативної правової бази для плідної співпраці між трьома основними сегментами людської цивілізації - державною владою, бізнесом і громадськістю, не виправдалися. Проте порядок денний XXI ст. наполегливо вимагає ухвалення світовою спільнотою цього принципу. Оскільки зволікання в договірному закріпленні принципу екологічної безпеки може спричинити фатальні наслідки для всього людства. Міжнародні судові органи намагаються заповнити це упущення. Так, суддя Міжнародного Суду ООН Вірамантрі в особливій думці у справі, що стосується проекту Габчиково - Надьмарош (Угорщина проти Словаччини) від 25 вересня 1997 р. заявив, що як право на розвиток, так і право на охорону навколишнього середовища є принципами, що входять сьогодні до загального змісту міжнародного права. Ці принципи, можливо, і суперечили б один одному, якби в міжнародному праві не містилось якогось принципу, який допомагає примирити їх між собою. Таким є принцип сталого розвитку. У прагненні розвивати цей принцип Суд ООН повинен враховувати весь попередній досвід, накопичений людством, оскільки протягом тисячоліть воно потребувало того, щоб примирити принципи розвитку і турботи про навколишнє середовище. Звідси можна зробити висновок, що ідея сталого розвитку не нова, і сьогодні для її подальшого розроблення є багатий матеріал, накопичений на основі загальносвітового досвіду. На підтримку цієї тези суддя Вірамантрі посилається на приклади стародавніх цивілізацій. На його думку, суду, в якому представлені основні форми цивілізації, слід виходити з багатовікового досвіду всіх культур, особливо коли йдеться про сфери міжнародного права, які сьогодні перебувають у стані розвитку. До принципів, які можна вивести з досвіду названих культур, належать принципи дбайливого ставлення до ресурсів Землі, прав усіх поколінь, охорони флори і фауни, поважного ставлення до землі, максимального використання природних ресурсів за одночасного збереження можливості їх відновлення, а також принцип, згідно з яким процеси суспільного розвитку і охорони природи повинні відбуватися у нерозривному взаємозв'язку.
Билет
1. Класифікація об’єктів права природокористування
Класифікація об’єктів права природокористування - поділ природних ресурсів на відповідні групи в залежності від характеру їх походження, місцезнаходження, складу, використання, відтворення, охорони, екологічної, економічної, соціальної значимості й особливостей правового режиму.
Загальні об’єкти - земля.
Спеціальні об’єкти - сільськогосподарські землі, землі населених пунктів, землі промисловості, транспорту, зв’язку, оборони, землі природоохоронного призначення, землі оздоровчого призначення, землі історико-культурного призначення, землі лісового фонду, землі водного фонду, землі запасу.
Об’єкти права загального природокористування - майдани, шляхи, парки, сінокоси тощо.
Об’єкти спеціального природокористування - землі сільськогосподарських підприємств, землі особистого підсобного господарства, садові земельні ділянки тощо.
Особливості конкретного виду природокористування залежать також від суб’єкта, що наділений певними правомочностями й обов’язками.
Право природокористування виникає з приводу використання екологічних об’єктів. Ними можуть бути конкретні природні об’єкти і їх складові частини, які піддаються або не піддаються індивідуалізації, а також окремі властивості і якості цих об’єктів природи. Кожен об’єкт природокористування (земельна ділянка, водоймище, лісова ділянка та ін) визначає і його вид (землекористування, водокористування та ін). При цьому слід розрізняти і безпосередній об’єкт користування. Наприклад, загальним об’єктом водокористування є водоймище, надане в користування. Однак безпосередній об’єкт, який визначає основний зміст даного водокористування, може бути різним: якщо він наданий для питних цілей або вирощування рибних ресурсів, то це чистота води, сама можливість відповідного її використання; якщо мається на увазі використання водоймища для плавз
