2015-08-13
900
Рослинний світ вражає своєю різноманітністю. За підрахунками учених на нашій планеті зростає понад 500 тисяч видів рослин. Однак, це приблизне число видів, оскільки вчені щороку описують нові види й не тільки в малодосліджених районах тропічних лісів Амазонки та Південно-Східної Азії, але й в освоєних районах Європи.
Різноманітність рослинних організмів проявляється в наступному: в їх відмінностях за розмірами (від мікроскопічних одноклітинних водоростей до гігантських морських водоростей і високих деревних рослин), у відмінностях за формою тіла, внутрішньою будовою, зовнішнім виглядом, тривалістю життя, особливостями фізіологічних і біохімічних процесів, особливостями життєвого циклу та відмінностями за багатьма іншими ознаками. Досить різноманітними є й екологічні умови існування рослин, яким вдалося освоїти навіть найбільш несприятливі місцезростання.
Одним із проявів різноманітності рослинного світу є існування декількох морфологічних типів рослинних організмів. Морфологічний тип визначають за складністю внутрішньої будови й зовнішнім виглядом організму. За цими ознаками виділяють такі основні морфологічні типи рослин:
|
|
|
1) одноклітинний;
2) колоніальний;
3) неклітинний;
4) багатоклітинний.
В одноклітинному типі всі функції та процеси, що характерні для живого організму, здійснюються в одній клітині, яка одночасно є цілісним організмом і виконує всі його функції. Тут клітинний рівень структурної організації співпадає з організменним. Цей тип будови характерний для нижчих рослин – прокаріотичних і окремих груп евкаріотичних водоростей, а також для деяких груп грибів (у вищих рослин одноклітинну стадію мають лише окремі фази, наприклад, статеві клітини, спори).
Колоніальний тип є проміжним між одноклітинним і багатоклітинним. Колонія представляє собою скупчення клітин. У ній досить добре виражені індивідуальні властивості клітин, тобто вони з’єднані в основному механічно (однак, у високоорганізованих колоніях уже спостерігається розподіл функцій між окремими групами клітин). Клітинні колонії різних видів відрізняються ступенем автономності їх клітин – від майже випадкових скупчень до добре організованих утворень, у яких групи клітин чітко розподілені за виконуваними функціями, мають певні відмінності в будові й, таким чином, віддалено нагадують багатоклітинні утворення. Цей тип зустрічається лише в нижчих рослин, зокрема в окремих видів водоростей (наприклад, вольвокс, пандорина, сценедесмус).
Неклітинний або сифональний тип будови утворюється в результаті значного збільшення розмірів однієї клітини або злиття окремих клітин, іноді їх значного числа. Клітинна оболонка та плазмалема між ними при цьому руйнуються, внаслідок чого виникає одна гігантська псевдоклітина, з багатьма ядрами в протопласті. Цей тип будови зустрічається рідко й характерний для окремих видів водоростей (наприклад, ботридій, каулерпа) і для нижчих грибів (наприклад, слизовиків).
|
|
|
Багатоклітинний тип будови характерний для багатьох видів нижчих рослин, вищих грибів і всіх вищих рослин (у вищих рослин клітини утворюють справжні тканини й чітко диференційовані на окремі органи). Для високоорганізованих нижчих багатоклітинних форм можна спостерігати первинну диференціацію талома на тканини та органи, що імітують органи вищих рослин. Однак, справжні тканини та органи в них не виникають.
Найбільшою різноманітністю морфологічних типів відзначаються нижчі рослини, що представлені всіма типами. В основі їх еволюції лежить одноклітинний тип, який став вихідним для інших типів. У подальшому з нього шляхом диференціації виник багатоклітинний тип, однак це відбувалося через проміжний тип, яким є колонії. Саме в результаті більш глибокої диференціації та спеціалізації клітин найбільш високоорганізованих колоній виник багатоклітинний тип. Подальше поглиблення спеціалізації в тілі багатоклітинних організмів у процесі еволюційного розвитку привело до виникнення справжніх тканин і добре виражених органів. Неклітинний тип будови вважається еволюційним тупиком, оскільки він має значні недоліки в організації. Цей тип виник шляхом звичайного збільшення розмірів однієї клітини або шляхом злиття багатьох клітин в одну структуру.
