Тема національної інтелігенції та особливості сатири в прозі О. Маковея («казка про невдоволеного Русина», «як я продавав свої новели», «як Шевченко роботи шукав», «вуйко Дорко»)

Талант Маковея-прозаїка широко виявився в його гумористичних і сатиричних новелах з життя інтелігенції. Типаж прози письменника колоритний і розмаїтий, охоплює різні верстви і стани галицького суспільства — і справжніх інтелігентів («Вуйко Дорко»), а ще більше —► псевдоінтелігентів, лжепатріотів, заскорузлих політиків, різних «невдо-воленнх русинів», прислужників-хамелеонів («Казка про Невдоволеного Русина»).

Талант Маковея-прозаїка широко виявився в його гумористичних і сати­ричних новелах з життя інтелігенції («Вуйко Дорко», «Казка про невдоволеного Русина», «Новітній плуг», «Три політики») тощо. «Казкою про невдоволеного Русина» О.Маковей почав викривати буржуаз­ну систему виборів, брехливість депутатів — вірних прислужників цісарсь­кого уряду, які мали одну мету — наживу.

Діалог письменника драматично напружений, сповнений народними дотепами, чудово відтворює характери персонажів, розкриває їхні інтереси. Такими є, наприклад, діалогічні сцени в новелі «Як Шевченко шукав роботи». Просто, щиро, задушевно і лагідно говорить Шевченко. Інший тон мови керівників товариства його імені. «Годі, бо ви ані доктор, ані податку не платите»,— сердито гримає на поета «пан посол Л.», «Без докторату! Без іспитів! Без дисертацій!» — роздратовано вигукує «пан професор і посол К.», «Еге, еге; але ж ви, добродію, не є дійсним членом Товариства ім. Шевченка!» — цідить крізь зуби «професор Г.». Оповідання, фейлетони і нариси Осипа Маковея — здебільшого гостросюжетні твори, досконалі композиційно. Маковей— майстер комічних ситуацій, гротескових сцен, властивих сатирі прийомів гіперболізації, загострення образів і життєвих ситуацій. І ніде письменник не втрачав почуття міри. Саме тому навіть явно неможливе в житті сприймається у творах Осипа Маковея як таке, що могло бути в дійсності.