Роздуми про історичне минуле і сучасність у повісті «ярошенко» Осипа Маковея

Повість "Ярошенко" опублікована 1905р.

Письменник виходив з настанови, що основою творів, написаних про минуле, повинна бути "історична правда, чи вона гірка, чи солодка", що митець не сміє відступати від "принципу історичної правди". О. Маковей ставив за мету із всією достовірністю показати перипетії польсько-козацько-турецької війни під Хотином, розкрити мужність і самовідданість козаків, які разом з польськими військами вели завзяту боротьбу проти споконвічного ворога слов янських народів — турецьких загарбників.

Повість "Ярошенко" була написана для учнівської молоді. Цим обумовлені деякі її особливості, зокрема фабула. Автор намагався зробити її простою і захоплюючою.

У повісті нема романтичного захоплення зовнішніми прикметами козацької звитяги, немає яскравої атрибутики в гегелівському дусі. Натомість є уважність до внутрішнього благородства, глибокої порядності, козацької честі, людської гідності. Основу ж фабули, дуже напруженої, інтригуючої, складають перипетії, повʼязані з пошуком Ярошенком батьків, дружини й сина, яких забрала в полон польська чота і продала в ясир.

Чимало місця в "Ярошенкові" відведено образам козаків, описам їхньої героїчної боротьби проти опришків Бернавського, а особливо проти турків. Козацькумасу письменник змальовує активною, готовою послужити спільній справі й розгромити ворога. Це не розгульні забіяки, якими їх часто показували у своїх творах буржуазні письменники. Вони, активні учасники історичних подій, повинні виконати важливу місію, покладену на них народом,— розбити турків, не допустити їх до руйнування і поневолення краю.