2015-08-13
600
При втраті 1-1,5 л крові і більше розвивається гостра анемія (недо-крів’я). Проявляється різким порушенням кровообігу. Раптове змен-шення ОЦК (об’єм циркулюючої крові) викликає різке порушення кровообігу, різке погіршення функції серця, прогресуюче падіння АТ, прискорення пульсу, учащання дихання. Гостре недокрів’я призводить до геморагічного шоку, порушення мікроциркуляції. Це зумовлює зниження кровотоку в капілярах, підвищення агрегації тромбоцитів.
У легенях порушується газообмін. Клінічна картина геморагічного шоку спостерігається вже при крововтраті 20-30% ОЦК.
Виділяють 3 стадії геморагічного шоку:
- І стадія – компенсований оборотний шок;
- ІІ стадія – некомпенсований шок;
- ІІІ стадія – необоротний шок.
У разі компенсованого шоку крововтрата добре компенсується за рахунок пристосувальних реакцій організму.
Некомпенсований шок характеризується вираженими порушеннями кровообігу. Унаслідок накопичення метаболітів у тканинах відбуваєть-ся парез капілярного русла, розвивається децентралізація кровообігу.
|
|
|
Незворотний шок характеризується розвитком артеріальної гіпотензія й полі органної недостатності, шунтуванням крові. Трансфузійна терапія не ефективна.
СТУПЕНІ ВАЖКОСТІ ГЕМОРАГІЧНОГО ШОКУ
| Показники | ОЦК % | Пульс уд/хв | АТ мм.рт.ст. | Гемоглобін Нв | Гематокрит Нt |
| Легкий ступінь | 110/70 | 0,38 | |||
| Середній ступінь | 100/70 | 0,30 | |||
| Важкий ступінь | Більше 25 | 80/60 | 0,23 |
Ht – відношення об’єму еритроцитів до загального об’єму крові (норма 0,42 л/л)
Ступінь крововтрати можна визначити по: АТ, Р, Нв, Нt, ОЦК (ДЦК), ЦВТ, кольору шкіряних покривів, частоти дихання.
Під час операції крововтрату визначають: зважуючи перев’язочний матеріал з кров’ю, віднімаючи суху вагу перев’язочного матеріалу і в електровідсосі.
Компенсаторні механізми при крововтраті
- захисні реакції, направлені на поповнення втраченої крові.
1. Робиться перерозподіл кровотоку, виключаються з кровотоку «дру-горядні» ділянки судинного русла: підшкірна клітковина, особливо кінцівок, внутрішні органи – кишечник, тобто робиться централізація кровообігу.
2. Із депо робиться мобілізація крові (селезінка, печінка).
3. В судинне русло направляється міжтканинна рідина і білок – збіль-шується ОЦК – об’єм циркулюючої крові, робиться дилюція – роз-ведення крові (аутогемодилюція), покращується циркуляція крові.
