Правовий режим земельних ділянок у межах який наявні природні об’єкти, що мають особливу наукову цінність

Відповідно до ч. 1 ст. 46 ЗК до земель іншого природо­охоронного призначення належать земельні ділянки, у межах яких є природні об'єкти, що мають особливу наукову цінність (далі - науково цінні землі). їх охорона здійснюється відповід­но до ст. 6 Закону "Про природно-заповідний фонд України", яка передбачає, що території й об'єкти, які мають особливу наукову цінність, підлягають комплексній охороні, порядок здійснення якої визначається положенням щодо кожної з таких територій чи про об'єкт, яке відповідно до цього Закону та законодавства України про охорону пам'яток історії та культури затверджується центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища та централь­ним органом виконавчої влади в галузі культури. На перший погляд здається, що йдеться про особливо цінні об'єкти природно-заповідного фонду. Але ситуацію прояснює ст. 7 Закону, відповідно до якої землі природно-заповідного фонду, а також природних територій і об'єктів, що мають особливу наукову цінність і є об'єктами комплексної охорони, належать до земель природоохоронного призначення. Отже, Закон передбачає різницю між землями природно-заповідного фонду і науково цінними землями. Формулювання ст. 46 ЗК необхідно тлумачити таким чином, що до закріплених у ньому земель можуть бути віднесені не тільки ті ділянки, на яких розташовані об'єкти, що становлять наукову цінність, а й ті, які самі становлять таку цінність. Науково цінними землі можуть бути оголошені також у по­рядку, передбаченому ч. 2 ст. 6 Закону України від 29 червня 1995 р. "Про музеї та музейну справу". На основі ансамблів, комплексів пам'яток і окремих пам'яток природи, історії та культури і територій, що мають особливу наукову цінність, можуть створюватися історико-культурні заповідники, музеї-заповідники, музеї просто неба тощо. Створення історико-культурних заповідників є підставою для переведення конкретних земельних ділянок у категорію земель історико-культурного призначення. Щодо створення музеїв-заповідників і музеїв просто неба, то треба зазначити, що землі, зайняті такими на­уково цінними об'єктами, цілком можуть бути віднесені до категорії земель природно-заповідного та іншого природоохо­ронного призначення. Підставою для їх переведення у цю кате­горію земель буде створення музею у порядку, передбаченому зазначеним вище Законом. Землі, на яких розташовані музеї, мають певну специфіку правового режиму, встановлювану музейним законодавством.

Правовий режим науково цінних земель не обов'язково пе­редбачає здійснення на них наукової діяльності. На цих землях може бути встановлений режим використання й охорони природи, який відповідає їх науковій специфіці і забезпечує збереження зазначених земель для проведення наукових дослід­жень. Науково цінні землі можуть знаходитись як у держав­ній, так і в комунальній та приватній власності, передаватися у постійне користування, на умовах оренди та інших правових підставах.