австрійсько-німецький політ. діяч, ідеолог соціал-демократії.
був одним з лідерів II Інтернаціоналу
висунув ряд нових ідей:
- про перенесення центру революційного руху з Зах. Європи на Схід
- про закінчення епохи мирного розвитку в європейській історії й початку епохи революції («Дорога до влади», 1909).
- висловив ідею про те, що поряд із концентрацією виробництва проходить й централізація володіння власністю, що супроводжується відносним ростом бідних класів
- одним з перших звернув увагу на виникнення картелів і трестів, як нової характерної риси розвитку капіталізму, на зростання значення фінансового капіталу
- зауважив, що марксизм набирає в кожній державі певних специфічних, національних рис
- знайомство з рад. практикою (поїздка в Грузію 1920-1921 pp.) розчарувала К.=> написав декілька праць, зокрема – «Диктатура пролетаріату», «Тероризм і комунізм», «Від демократії до державного рабства»
- у 1922 p. K. опублікував твір – «Пролетарська революція і її програма», де акцентував увагу на необхідності легального й мирного завоювання політ. влади в розвинених капіталістичних країнах.
- більшовицьку практику К. оголосив псевдомарксизмом, закликав до прямої боротьби з більшовизмом, ствердив нежиттєздатність комуністичного руху взагалі
- К. запропонував політ. платформу соціал-демократії, як таку, що більше відповідала загальним умовам повоєнного світу та соціально-політичному і науковому прогресові
Політичні ідеї лівого радикалізму. Л. Троцький, Й. Сталін, М. Цзедун.