італ. мислитель, держ. та суспільний діяч
«Реформа діалектики Гегеля» (1913)
Фашизм Д. визначав як антипозитивістську, антипросвітницьку реакцію XX ст., найвище досягнення суспільної думки
складовими ідеологічними частинами фашизму були:
- ідеалістична філософія
- відновлене релігійне відчуття
- синдикалізм Сореля та війна
Був автором філософської концепції актуалізму, розглядаючи фашизм і актуалізм як синоніми. обидва поняття мали такі спільні риси:
- антиматеріалістичну спрямованість;
- заперечення детермінізму;
- домінування ідеології, яка силою підтримувала свої декларовані цінності;
- віру та релігійність
Своє політ. мислення Д. кваліфікував не лише як фашизм, але і як «лібералізм». Він не припускав можливості обмеження повноважень держави.
Д. гостро критикував існуючі на той час парламентські «спотворення», він пропонував повернутися до монархії, як самостійного політ. ін-ту, а також запровадив Велике Віче.
Головним елементом нової політ. конструкції мала бути фігура вождя: