Правовідносини подружжя

Правовідносини залежали від форми шлюбу.

Правовідносини поділялися на:

- особисті (дружина була у повній юр. залежності від чоловіка та була перед ним як донькою; влада чоловіка була безмежною; він міг продати її в рабство; повне безправ'я дружини пом'якшувалося, коли вона набувала статусу свого чоловіка; все майно жінки, яке вона отримала до шлюбу, ставало власністю чоловіка; вона не мала змоги укладати цивільно-правові правочини; дружина тільки мала право спадкування після свого чоловіка та його агнатів. Без чоловічої влади - жінка мала статус свого батька або той, що мала до подружжя; все майно дружини було її приватною власність (діяв принцип "роздільності майна подружжя"); вона могла передати своє майно в управління чоловіка; подружжя може укладати цивільно-правові правочини, крім правочинів з дарування між подружжям;)

- публічні.

Придання (в шлюбі з чоловічою владою такий звичай не існував, а в шлюбі без чоловічої влади на стадії заручення домовладики самі вирішували питання про придане, проте це була якась частина майна; мета приданого полягала в тому, якби полегшити майновий тягар чоловіка на утримання сім'ї; спочатку придане передавалося чоловіка у улвасність, проте близько 2 ст. до н.е. укладається угода щодо приданого, згідно з нею чоловік зобов'язаний повернути придане у випадку розірвання шлюбу; в разі відсутності такої угоди майно залишалося. Пізніше (класичний період)це правило закріплюється права, що чоловік є власником та розпорядником приданого, проте він володіє та користується приданим проте не продає його. В той період існували 2 різновиди позовів: "Про повернення приданого". При Юстиніані ці правила були спрощені: якщо шлюб розірвався з ініціативи дружини, то придане залишалося у чоловіка. Пізніше сутність дарування полягало в тому, що чоловік, отримавши придане, робив відповідний внесок (дарування) у сім'ю дружини. У період шлюбу це подароване майно знах. у власності чоловіка, а після розірванні шлюбу у дружині.