Загальне вчення про цивільний процес

Виникнення державного суду

Римський народ подібно іншим до утв. держ. суду пережив епоху саморозправи (приватної розправи з порушником права). В законах 12 таблиць згадується саморозправа як спосіб захисту своїх порушених прав. Саморозправа відбувалась шляхом вбивста, тілесного покарання, продаж у рабство у законах 12 таблиць. Переід до держ. суду відбув. поступово. Встановлюється принцип таліона в законі 12 таблиць.

Наступним етапом до встановлення держ. суду передбачається система викупів та система штрафів. Кривдника могли викупити або платити штраф. Захист прав і інтересів набуває державної ваги. Проте в період розвиненого римського права всеодно була саморозправа (самозахист). Він допускався у випадках: 1) якщо боржник тікав від кредитора, то кредитору дозволялося силою змусити сплатити борг; 2) якщо неприйняття негайно необхідних мір приводило до значних витрат.

Діяльність держ. суду наявностю публічного та приватного права. Діяльність суду наз. судовим процесом.

Розрізнявся кримінальний (справи по звинуваченні здійсненні злочину) та цивільний процес (майнові спори приватних осіб). В процесі був позивач та відповідач (особа, до якого пред'являються вимоги). Вимога позивача - позив. Сенатори і вершники. Вибір судді робив претор або принцип жеребкування, проте ніхто не міг бути суддею у своїй власній справі. Суддя в Римі відповідав всим своїм майном за свідомо несправедливе рішення, яке заподіяло невиправданий збиток тій чи іншій стороні. Римська система виховання містила в собі такий компонент як повага до суду. Встановлювалась кримінальна та цивільна відповідальність за неповагу до суду (Напр. неявка до суду).

Основні характерні риси римського цивільного процесу:

- особиста явка сторін в судовий процес;

- забезпечення явки відповідача покладалась на позивача (міг навіть силою доставити);

Процес складався з 2-х стадій (республіканський період та період принципату):

- перша стадія - юс (розгляд справи у претора);

- друга стадія - юдіціум (розгляд справи у суді).

Римська перша стадія процесу могла призвести до закінчення процесу у випадку, якщо відповідач визнавав позив. Якщо не визнавав, то на першій стадії справа лише підготовлювалась до рішення, а саме рішення - у другій.