Загальна характеристика легисакційного, формулярного і екстраординарного процесів

В період розвитку Древнього Риму існувало 3 види судового процесу, що історично змінювали один одного (порядок як в темі).

Легісакційний процес (з рим. "діяти без насильства") - існувала в період республіки - визначався обтяжливим ремналізмом. Римляни повинні приходити на форум, де позивач міг звертатися до претора. В період воєнних дій або свята заборонявся. Саме на форумі відбв. перша стадія процесу, яка повинна була складатись з ритуальних обрядів. Позивач повинен був вимовляти встановлені законом фрази (якщо говорим неправильно, то процес не розглядався). Позивач, тримаючи в руці палицю (вендикту - палиця, символ спису), накладав її на спірну річ та вимовляв слова "Я стверджую, що ця річ за квирітським правом належить мені") Якщо відповідач мовчав, то тим самим він визнавав, що це річ позивача, і останній забирав її. Якщо перший сперечався, то він брав контрвендикту і клав палицю на річ. На першій стадії претор призначав суддю для вирішення цього спору, коли ритуал був закінчений, то він переходив у другу стадію. Вона була дуже простою. Були докази. Суддя виносив рішення. Рішення не оскаржувалося.

Формулярний процес - існував в епоху принципату - складався з 2-х стадій: ін'юре (перед претором) та інюдіція (перед суддею). Претензія позивача і заперечення відповідача заявлялись без обрядів. Позивач усно викладав суть вимог претору, а претор сам облачав цю вимогу в предану форму і передавав її відповідачу. Відповідач міг преставити свої заперечення. Позивач і відповідач мали право обмінятись запереченням. наступний етап - претор обирає суддю і сам викладає йому суть справи (в записці - формулі). Претору дозволялось викласти суть справи і надає своє рішення судді. В цьому процесі претор зобов'язує суддю саме те рішення, яке претор вважає справедливим. Претор перестав фіксувати ритуал і одержав можливість визначати нові відносини. Зовнішньої відміною стала заміна ритуальних дій формулою. В формулі викладалась юр. суть майнового спору. Формула скаладалась з 2-х частин: основних (інтенція (з рим. "обвинувачення, нагляд"), кондемнація ("присудити"), демонстрація) і додаткових (прескрипція ("надпис"), ексцепція ("вилучення чи виключення")). Формула починалась: "Нехай Октавій буде суддею (Напр.)". Судове рішення не підлягало оскарженню. Воно відразу набувало законної сили і визнавалось за істину.

Екстраординарний процес - в епоху абсолютної монархії - спірні справи стали розбиратись магістратом і імператорами. Такий особливий порядок став застосовуватись в таких справах, де застосов. формула. До переходу до абсолютної монархії цей процес повністю притісняє формулярний (кінець 3 ст. до н.е.). Імператори не довіряють преторам та суддя. Судові функції виконують адміністративні органи. В Константинополі - начальник поліції (імперської гвардії). В провінціях - правителі провінцій, а по менш важливим справам - муніціпальні магістрати. Інколи за них брались і імператори. Тепер процеси були не публічні, він відбувався лише в присутності сторін та особливо почесних сторін. Якщо позивач не приходив на слухання, то справа припинялась. Якщо відповідач - справа розглядалась без його участі. В цьому процесі було допущено апеляційне оскарження в наступну вище інстанцію. Судове рішення приводилось у виконання органами держ. влади, але це здійснювалось на прохання позивача.