Правовідносини батьків і дітей

Діти в будь-якому шлюбі завжди знаходились під повною владою батька.

Підстави встановлення батьківської влади:

- народження в законному римському шлюбі;

- усиновлення (встановлення батьківуської влади над чужими дітьми, не пов'язаними з батьками кровними узами.

Існувало 2 форми усиновлення (залежить від статусу дитини):

- арогація (всиновлення повнолітніх та повністю сформованих юр. самостійних осіб, що здійснювалось імператорським рескриптом;

- адопція (усиновлення осіб чужого права (особи, що знах. під владою домовладики); угода між домовладиками).

Необхідними умовами усиновлення:

- повинен бути лише чоловік, жінка не могла всиновлювати, проте окрім того випадку, коли вона втратила дитину;

- усиновителем мог бути тільки домовладика (непідвладна особа);

- різниця у віці повинна бути не менше ніж 18 років.

Узаконення - встановлення батьківської влади над дітьми, що були народжені поза шлюбом. Ця стадія з'явилась в період імперії. В цей спосіб узаконувалась діти, що були нар. в комкубінаті, або коханки, або наложниці. Ці діти набували статус дітей, що були нар. в законному римському шлюбі. Влада цих дітей були безмежними. Батько мав право "на життя і смерть своєї дитини", продати її у рабство і т.д. Проте пізніше це право обмежується: продаж у рабство обмежується трьома разама; забороняється викидати; продавати можна лише немовлят у разі крайньої безвиходності. Діти згодом можуть скаржитися в магістрат на своїх батьків або вимагати аліменти. Встановлюється контроль і за дисциплінарною владою батька. Майнові відносини батьків і дітей: підвладні діти могли укладати договори, проте майно, укладене за цим договором, було власністю батько, проте відповідальність за ці договори батько не містить; якщо діти завдають шкоди, то батько на власний розсуд розпоряжався (або платив за дітей, або віддавав у рабство). Для ведення господарства батьков став наділяти своїх синів певним майном і передавав у власне управління своїм синам - пікулій. Однак власником цього майна завжди залишався батько. У період імперії сини, що знах. на воєнній службі, вони могли зберігати майно, вийгране на війні або пожаловане імператором. Пізніше було закріплено право заповіту (підвладні діти не тільки могли управляти майном, а й після смерті могли успадковувати пікулій). Відносини між матір'ю і дітьми, то це знову ж таки залежало від шлюбу. Вона могла бути сестрою своїх дітей. Після смерті домовладики. сини здійснювали опіку над матір'ю. Мати не мала юридичного зв'язку з дітьми, адже була агнаткою своїх родичей. Це положення й обумовило порядок спадкування. Пізніше матір отримує право на спільне проживання з дітьми після розлучення і аліментів від чсловіка; розширюється взаємне спадкування.