2015-08-13
3604
1. Термін «екологія людини» запропоновано:
американським ученим Харланом Берроузом;
американськими дослідниками Робертом Парком і Ернестом Берджесом;
російським екологом Влаілем Казначеєвим;
українським природознавцем Володимиром Вернадським.
2. У центрі уваги досліджень екології людини як науки, перебуває:
навколишнє середовище;
людина;
побут людини;
здоров'я населення.
3. Об’єктом дослідження екології людини є:
антропоекосистема;
людина;
навколишнє середовище;
атмосфера.
4. Метою екології людини є:
інформування суспільства про процеси і явища в природі;
збереження довкілля;
гармонізація взаємодії людей між собою і навколишнім середовищем;
дослідження екологічних аспектів харчування.
5. Екологія людини як наука виконує такі функції:
виховну та просвітницьку;
теоретико-пізнавальну та інформаційну;
соціально-економічного контролю та практично-перетворювальну;
всі вищезазначені відповіді правильні.
6. Етологія – це наука про:
поведінку живих істот, у тому числі людини;
|
|
|
вплив чинників довкілля на етнос;
вплив чинників довкілля на функціонування людського організму;
отруйні, токсичні й шкідливі речовини.
7. Екологія людини як наука пов’язана з такими галузями знань, як:
демографія та економіка;
соціологія та філософія;
біологія та медицина;
всі вищезазначені відповіді правильні.
8. Антропоекосистема – це:
сукупність організмів і умов їх існування, що утворюють систему взаємозалежних явищ і процесів;
екосистема, в якій здійснюється життєдіяльність людини, соціальної групи;
ділянка поширення життя на Землі;
сукупність усіх чинників середовища в ареалі, за яких можливе існування певного виду.
9. Елемент, який не входить до антропоекосистеми:
демографічна поведінка;
забруднення довкілля;
політична ситуація;
міграційний тиск.
10. Рівні дослідження антропоекосистем – це:
локальний, регіональний, глобальний;
місцевий, державний, міжнародний;
локальний, державний;
планетарний, материковий, національний.
11. Період зміни території антропоекосистеми – це:
кілька років;
кілька десятиліть;
тривалий історичний проміжок часу;
всі вищезазначені відповіді не правильні.
12. Правильне формулювання однієї з аксіом екології людини:
основним біологічним чинником фізичного виживання людини у змінюваних умовах є адаптація;
основним біологічним чинником фізичного виживання людини у змінюваних умовах є спадковість;
основним біологічним чинником фізичного виживання людини у змінюваних умовах є стан здоров'я.
всі вищезазначені відповіді не правильні.
13. Оберіть показник, який не характеризує спільноту людей:
|
|
|
популяційне здоров'я;
рівень забруднення довкілля;
середня очікувана тривалість життя;
смертність.
14. До основних методів досліджень екології людини належать:
інженерний, модельний, експертний, соціологічний;
анкетування, екстраполяції, інтраполяції, верифікації;
оцінювання, моделювання, антропологічного таксонування, прогнозування;
теплофізичні, сенсорні, органолептичні;
15. Прогностика – це:
наука про наукове прогнозування;
наука про антропоекологічне прогнозування;
наука про наукове передбачення стану навколишнього середовища;
наука про створення прогнозів.
16. Універсальним показником, який агрегує параметри якості населення є:
передчасна смертність;
популяційне здоров‟я;
життєвий потенціал;
соціально-трудовий потенціал.
17. Середня очікувана тривалість життя – це:
кількість майбутніх років життя групи людей певного віку;
період, упродовж якого спільнота людей ефективно виконує свої функції;
кількість років, що у середньому має прожити певна популяція людей;
кількість років, що у середньому має прожити певне покоління.
18. Людина розумна (Homо sapiens) з'явилася на арені життя:
140–280 тис. років тому;
100–150 тис. років тому;
50–35 тис. років тому;
30–10 тис. років тому.
19. Відповідно до молекулярно-генетичних досліджень прабатьківщиною людини є:
Північний Китай;
Південно-Східна Європа;
Африка;
Південна Азія.
20. Перша екологічна криза в історії людства відбулася:
в епоху раннього палеоліту;
в епоху пізнього палеоліту;
у мезоліті;
в епоху неоліту.
21. Сумарне енергоспоживання людством за сучасних умов становить близько:
1000 х 1014 кДж/рік;
2000 х 1014 кДж/рік;
3000 х 1014 кДж/рік;
5000 х 1014 кДж/рік.
22. На початку середнього палеоліту кількість жителів планети досягала:
100–200 тис. осіб;
200–300 тис. осіб;
300–400 тис. осіб;
400–500 тис. осіб.
23. Неолітична революція – це етап розвитку людського суспільства, який характеризує:
перехід від полювання і збирання до землеробства;
перехід від збирання до риболовлі;
перехід від землеробства до господарської діяльності;
перехід від землеробства до скотарства.
24. Основними тенденціями гомінізації були:
прямоходіння;
збільшення об‟єму мозку;
адаптація до трудової діяльності;
усі зазначені вище фактори.
25. В епоху феодалізму кількість енергії, споживаної однією людиною, становила:
1,1х102 кДж/добу;
1,1х103 кДж-добу;
1,1х104 кДж/добу;
1,1х105 кДж/добу.
26. Генофонд – це:
закодована в молекулах ДНК генетична пам'ять популяції, що передається із покоління в покоління у процесі природного відтворення населення;
точна кількість генів у людини;
властивий усім живим організмам спосіб кодування амінокислотної послідовності білків за допомогою послідовності нуклеотидів;
природний ресурс, на якому ґрунтується потенціал суспільства.
27. Середній розмір гена у людини:
0,5–1 тис. пар нуклеотидів;
1–3 тис. пар нуклеотидів;
5–10 тис. пар нуклеотидів;
100 тис. пар нуклеотидів.
28. Приблизна частота спонтанних мутацій у статевих клітинах людини становить:
1 х 10-2–1 х 10-3;
1 х 10-3–1 х 10-4;
1 х 10-5–1 х 10-6;
1 х 10-7–1 х 10-8.
29. Захищеність генофонду від несприятливої дії комплексу соціальних та екологічних чинників – це:
генетичний моніторинг;
екологічна безпека;
генетична безпека;
популяційна безпека.
30. Чинники, що підвищують частоту виникнення мутацій порівняно зі спонтанним рівнем, називаються:
канцерогени;
мутагени;
алергени;
тератогени.
31. Постійне спостереження за динамікою параметрів генетичного вантажу, онкологічною захворюваністю, іншими адаптивними ознаками – це:
екологічний моніторинг;
медичний моніторинг;
генетичний моніторинг;
санітарний моніторинг.
32. Тип популяції «ізолят» характерний для:
|
|
|
мисливців;
збирачів;
примітивних землеробів;
усіх зазначених вище.
33. Випадкові флуктуації частот генів у поколіннях – це:
міграція генів;
дрейф генів;
генетичний моніторинг;
генетичний код.
34. Систему шлюбів у ізольованих популяціях, де з часом всі індивідууми стають родичами, називають:
інбридингом;
аутбридингом;
природним добором;
мутацією.
35. У сучасної людини об’єм головного мозку становить:
500 см3;
1000 см3;
1500 см3;
2000 см3.
36. Рівень енергетичних витрат організму, що зберігається за нейтральної температури навколишнього середовища у стані спокою, після закінчення травлення спожитої їжі – це:
додатковий обмін;
основний обмін;
загальний обмін;
середній обмін.
37. Ендоекологічний статус – це:
пристосування організму впродовж багатьох поколінь до певного набору харчових продуктів;
пристосування людини до умов середовища, які сформувались еволюційно;
норма біологічної реакції на комплекс умов навколишнього середовища;
визначення відповідності нормам стану навколишнього середовища.
38. Харчові продукти, частка яких найбільша в структурі харчування людей світу – це:
коренеплоди і бульбоплоди;
м'ясо, риба, молоко, яйця;
зерно;
олія, масло, цукор;
фрукти, овочі, горіхи.
39. Палеопатологи відзначають такі хвороби у первісної людини:
сальмонельоз, теніоз, ботулізм;
остеомієліт, некроз, рахіт, карієс зубів, артрит;
грип, рак, атеросклероз, трихінельоз;
ерготизм, кретинізм, гіпосидероз.
40. Найдавніша землеробська цивілізація в Європі – трипільська культура – розквітла на землях України в межиріччі:
Бугу і Дністра;
Бугу і Дніпра;
Дніпра і Дністра;
Прип‟яті і Дніпра.
41. Харчовий раціон неолітичного хлібороба складався з рослинних продуктів:
на 10–20 %;
на 30–40 %;
на 50–60 %;
на 80–90 %.
42. Найбільший розпал епідемій чуми в історії людства спостерігали:
у ХІІ ст.;
у ХІІІ ст.;
у XIV ст.;
у XV ст.
43. До поширення «хвороб цивілізації» призвело застосування у харчовому виробництві таких технологічних прийомів:
бланшування, варіння, смаження;
|
|
|
очищення, дистиляція, рафінування;
заморожування;
пастеризація. стерилізація.
44. Науку, яка навчає, як створити умови, що повністю забезпечують потреби різних верств населення в оптимальному харчуванні, адекватному національним традиціям і звичкам, віку, професії, стану здоров’я, економічному становищу та екологічній ситуації, відповідно до вимог сучасної медичної науки, називають:
нутріціологія;
дієтологія;
екотрофологія;
етнографія.
45. Стан «прихованого голоду» у людини зумовлює недостатність поживних речовин:
білків;
ліпідів;
вуглеводів;
вітамінів і мінеральних речовин.
46. У раціоні переважної частини населення України переважають:
ліпіди і вуглеводи;
білки і ліпіди;
білки і вуглеводи;
вітаміни і вуглеводи.
47. У харчуванні населення України вирізняють такі дефіцити:
поліненасичених жирних кислот;
повноцінних тваринних білків;
більшості вітамінів і мінеральних речовин;
харчових волокон;
усіх зазначених вище нутрієнтів.
48. До незасвоюваних вуглеводів належать:
целюлоза, пектини, лігніни, камеді;
глюкоза, фруктоза;
лактоза, сахароза;
крохмаль, глікоген.
49. Нормальна кислотність шлункового соку людини:
0,3–1,0 рН;
0,8–1,5 рН;
1,5–2,1 рН;
2,0–2,5 рН.
50. Показник, що характеризує стан середовища існування людини:
життєвий потенціал населення;
коефіцієнт сумарної оцінки здоров‟я населення;
індекс техногенного навантаження на урбанізовану територію;
соціально-трудовий потенціал населення.
51. Взаємопов’язаний комплекс особливостей виробничої діяльності, демографічної структури та розселення, трудової кооперації, традицій споживання і поділу благ – це:
господарська адаптація;
система традицій;
система життєзабезпечення;
система виживання.
52. Екологія харчування – це:
наука про способи виробництва екологічно чистої харчової продукції;
розділ екології людини, що вивчає особливості харчування населення різних кліматично-екологічних зон;
аналіз екосистем із погляду обміну речовин та енергії;
надходження в організм харчових продуктів і подальша їх обробка.
53. Харчова продукція, вироблена без використання пестицидів, іонізуючої радіації, ГМО, мінеральних добрив, антибіотиків, гормональних препаратів – це:
екологічна їжа;
органічна їжа;
рафінована їжа;
наноїжа.
54. Харчові продукти, одержані із різних харчових речовин, заздалегідь виокремлених із природної сировини або отриманих спрямованим синтезом із мінеральної сировини, з додавання харчових добавок, вітамінів, мікроелементів – це:
біологічно-активна їжа;
генетично-модифікована їжа;
модифікована їжа;
штучна їжа.
55. Розрізняють такі види штучної їжі:
синтетична;
комбінована;
аналоги харчових продуктів;
усі зазначені вище варіанти.
56. Найбільші площі для вирощування трансгенних культур відведено у таких країнах:
США, Китаї, Канаді;
США, Аргентині, Канаді;
Іспанії, Франції, Португалії;
США, Німеччині, Канаді.
57. Перші трансгенні продукти розробила компанія:
«Нестле»;
«Монсанто»;
«Авентіс»;
«Кока-кола».
58. Продукти, які містять у своєму складі фізіологічно/біологічно активні інгредієнти, що заповнюють дефіцит незамінних складників у харчуванні людини, називають:
повноцінними;
функціональними;
біологічно активними;
оптимальними.
59. Утрати життєвого потенціалу – це:
кількість недожитих років життя у середньому одним індивідом чи спільнотою людей на певній території;
середня кількість індивідів, які передчасно померли;
кількість років, які може прожити спільнота людей на певній території;
середня кількість нещасних випадків, які закінчились летально.
60. Смертність і народжуваність вимірюють:
у відсотках;
у проміле;
у осіб/рік;
у тис. осіб/рік.
61. Демограф А. Сундберг запропонував такі типи вікової структури населення:
прогресивний і регресивний;
прогресивний, стаціонарний, регресивний;
прогресивний, типовий, регресивний;
прогресивний, інтенсивний, регресивний.
62. Найбільше населення віком 60 років і старше проживає:
в Японії;
в Італії;
у Німеччині;
у Швеції.
63. Люди віком 60 років і старше становлять найменшу частку у віковій структурі населення:
України;
Польщі;
Ірландії;
США.
64. Систему взаємозалежних дій чи вчинків, спрямованих на зміну або збереження демографічного стану спільноти людей, називають:
репродуктивною поведінкою;
демографічною поведінкою;
шлюбною поведінкою;
поведінкою самозбереження.
65. Виділяють такі типи репродуктивної поведінки:
дітна, бездітна;
багатодітна, малодітна;
багатодітна, середньодітна, малодітна;
багатодітна, середньодітна, малодітна, бездітна.
66. Міграційна поведінка – це:
цілеспрямовані дії людини, зосереджені на збережені територіальних меж проживання;
переміщення людей через межі тих чи інших територій або кордони країни з метою зміни свого місця проживання на тривалий час;
переміщення людей через межі тих чи інших територій або кордони країни з метою зміни свого місця проживання назавжди;
переміщення людей через межі тих чи інших територій або кордони країни з метою зміни свого місця проживання назавжди чи на тривалий час.
67. Безупинне поновлення поколінь людей – це:
характеристика народжуваності;
відтворення населення;
плідність;
природний рух населення.
68. Загальний коефіцієнт народжуваності – це:
відношення кількості народжених осіб впродовж календарного року до середньорічної кількості населення;
відношення кількості осіб, народжених живими, впродовж календарного року до середньорічної кількості населення;
відношення кількості народжених осіб впродовж календарного року до кількості померлих;
відношення кількості народжених осіб за добу до середньорічної кількості населення.
69. Фертильний вік жінки становить:
14–35 років;
15–49 років;
16–45 років;
18–40 років.
70. За кількістю дітей у родині, визначають такі типи відтворення населення:
просте, розширене;
розширене, звужене;
просте, розширене, звужене;
просте, розширене, складне.
71. Виділяють такі історичні типи відтворення населення:
архетип, неотип;
архаїчний, традиційний, сучасний;
застарілий, сучасний, модерновий;
класичний, новітній.
72. Природний рух буває:
стабільний і нестабільний;
позитивний і негативний;
активний і неактивний;
рівномірний і нерівномірний.
73. Спеціальний коефіцієнт народжуваності – це:
кількість народжених дітей за рік на 1000 жінок фертильного віку;
відношення кількості осіб, народжених живими, впродовж року до середньорічної кількості населення;
сума повікових коефіцієнтів народжуваності;
середня кількість народжень у однієї жінки за все її життя.
74. Правильне визначення сумарного коефіцієнта народжуваності:
відношення кількості осіб, народжених живими, впродовж року до середньорічної кількості населення;
коефіцієнт, який розраховується для гіпотетичного покоління, становить суму повікових коефіцієнтів народжуваності і характеризує середню кількість народжень у однієї жінки за все її життя;
кількість народжених дітей за рік на 1000 жінок фертильного віку;
кількість новонароджень у певній сукупності людей на 1 тис. осіб населення за 1 рік.
75. Укажіть визначення репродуктивної поведінки:
система взаємозалежних дій чи вчинків, спрямованих на зміну або збереження демографічного стану спільноти людей;
система дій і стосунків, які опосередковують народження чи відмову від народження дитини в шлюбі або поза шлюбом;
цілеспрямована дія людини на самозбереження протягом усього життя;
дії, пов‟язані з відтворенням населення.
76. Щорічний приріст населення на Землі приблизно становить:
40 млн осіб;
80 млн осіб;
100 млн осіб;
1 млрд осіб.
77. Стійка спільнота людей, що історично сформувалася на певній території, має відносно стабільні особливості культури і психіки – це:
раса;
національна меншина;
етнос;
сім‟я.
78. За Л. Гумільовим, період існування етносу триває:
100–500 років;
500–1000 років;
1200–1500 років;
2000–3000 років.
79. Український етнос типологічно охоплює:
основний етнічний масив, етнічні групи;
основний етнічний масив, етнічні групи, субетнічні групи;
основний етнічний масив, субетнічні групи;
основний етнічний масив, етнічні групи, національні групи.
80. Психологічна особливість, не притаманна українській нації:
перевага емоцій над волею та інтелектом, запальність і відхідливість;
сентиментальність, чутливість, ліризм;
переважання загального над особистим;
миролюбність, відсутність нахилу до насильницької експансивності, терпимість.
81. Соціопсихічний тип, який превалює в расовій структурі українців:
динарський;
остійський;
понтійський;
нордійський.
82. Комплекс типових якостей і психологічних особливостей етнічної групи, яка має спільні територію, мову, культуру, звичаї, символи, що вирізняють її серед сусідніх народів – це:
ментальність;
національний характер;
державність;
національність.
83. Психологічні особливості, які притаманні українському народові, окреслив:
Григорій Ващенко;
Юрій Липа;
Федір Туманський;
Яким Ярема.
84. Зазначте частку українців у національному складі населення України:
приблизно 60%;
приблизно 70%;
приблизно 80%;
приблизно 90 %.
85. Термін екофільність означає:
любов до природи;
любов до життя;
любов до традицій;
любов до землі.
86. Інтегральний показник, що характеризує споживання населенням матеріальних та духовних благ і ступінь задоволення потреб у цих благах у певний момент розвитку суспільства, називається:
рівень життя;
спосіб життя;
якість життя;
стиль життя.
87. Сукупність типових видів життєдіяльності людських спільнот називають:
рівень життя;
спосіб життя;
якість життя;
стиль життя.
88. Комплексна характеристика економічних, політичних, соціальних та ідеологічних чинників, що визначають становище людини в суспільстві, називається:
рівень життя;
спосіб життя;
якість життя;
стиль життя.
89. Первинним соціальним осередком, де розпочинається соціалізація людини, є:
школа;
трудовий колектив;
колектив друзів;
сім‟я.
90. Україна за запасами місцевих водних ресурсів належить до країн:
незабезпечених;
малозабезпечених;
середньозабезпечених;
достатньо забезпечених.
91. На середньостатистичного українця припадає така кількість житла:
12,2 м2;
22,2 м2;
32,2 м2;
42,2 м2.
92. Свідома система дій і відносин, що визначають якість індивідуального і сімейного здоров’я, називається:
здоровий спосіб життя;
активний спосіб життя;
поведінка самозбереження;
система охорони здоров‟я.
93. Сукупність матеріальних і юридичних засобів, що забезпечують реалізацію конституційних соціально-економічних і соціально-політичних прав членів суспільства – це:
економічні гарантії;
соціальні гарантії;
юридичні гарантії;
екологічні гарантії.
94. Кількість часу і розподіл його за видами діяльності називається:
розпорядком дня;
плануванням;
бюджетом часу;
навантаженням.
95. Індекс людського розвитку характеризує:
ступінь задоволення потреб людини та рівень забезпечення її прав;
ступінь задоволення ресурсами для нормального життєвого рівня;
економічні та соціальні свободи;
ступінь самовираження.
96. Україна належить до країн з таким рівнем розвитку людського суспільства:
дуже низьким;
низьким;
середнім;
високим.
97. Соціально-економічний процес зростання ролі міст у розвитку суспільства називають:
глобалізацією;
активізацією;
урбанізацією;
екологізацією.
98. До міських популяцій тварин відносять:
голубів;
водоплавних птахів;
гризунів;
усіх зазначених вище.
99. У сучасних урбанізованих мегаполісах виокремлюють підсистеми:
природну, соціальну, технологічну;
районну, міську, квартальну, вуличну;
промислову, житлову, комунальну;
соціальну, економічну, екологічну.
100. В Україні кількість міст-мільйонерів становить:
3;
5;
7;
9.
101. Ступінь антропоекологічної комфортності визначають:
за рівнем соціального добробуту;
за рівнем екологічної безпеки;
за рівнем інформаційного забезпечення;
за всіма зазначеними показниками.
102. До соціально-психологічних проблем урбанізації належать:
шумове забруднення, утилізація відходів, забруднення повітряного середовища;
культурна неоднорідність, професійна диференціація, рольове спілкування, просторова відокремленість членів суспільства;
перетворення біосферної компоненти;
висока потужність інформаційного поля міста.
103. Середньорічна температура в місті порівняно з сільською місцевістю вища:
на 3,5–4,0°С;
на 2,5 –3,0 °С;
на 1.5–2,0 °С;
на 0,5–1,5°С.
104. До екологічних функцій сільської місцевості належать:
виробництво сільськогосподарської продукції і частково її перероблення;
заготівля лісу, лісове господарство;
складування побутових і промислових відходів міст;
розміщення будинків відпочинку, літніх таборів, дачних ділянок.
105. Спосіб життя в сільській місцевості громадян, які працюють у сільськогосподарському виробництві, у вільний час орієнтовані на домашнє господарство, мають середній рівень механізації домашньої праці, використовують особистий транспорт – це:
традиційний сільський;
традиційний сільський з елементами міського;
перехідний від традиційного сільського до міського;
сільський приміський.
106. На здоров'я сільських жителів найпомітніше впливають:
радіонукліди;
гормональні препарати;
антибіотики;
отрутохімікати.
107. Хвороби, які загрожують здоров’ю людей через контакти із сільськогосподарськими тваринами:
бруцельоз, лептоспіроз, туберкульоз;
кліщовий енцефаліт, туляремія, сказ;
холера, гепатит, сальмонельоз;
ботулізм, стафілококове отруєння, афлатоксикоз.
108. Велика частка ручної праці у тваринництві спричинює такі професійні хвороби:
ерготизм, теніоз, мітилізм;
нейроміозит, тендовагініт, періартрит;
подагра, цистит, силікоз, екзостоз;
остеохондроз, стенокардія, хвороба Альцгеймера.
109. Сукупність умов, за яких досягається обмеження чи усунення шкідливого впливу будь-якого фактора чи процесу на життєдіяльність і здоров’я населення є:
екологічною безпекою;
антропоекологічною безпекою;
медичною безпекою;
соціальною безпекою.
110. Події, внаслідок яких гине як мінімум 10 осіб чи одержує ушкодження як мінімум 100 осіб, називають:
аваріями;
катастрофами;
стихійними лихами;
нещасними випадками.
111. Катастрофами називають події, внаслідок яких гине як мінімум:
1000 осіб;
500 осіб;
100 осіб;
10 осіб.
112. Серед стихійних лих найчастіше трапляються:
тропічні циклони;
повені;
землетруси;
засухи.
113. Найбільше цунамі зароджується в океані:
Атлантичному;
Індійському;
Тихому;
Північному Льодовитому.
114. Продовольча безпека полягає:
у наявності можливостей всіх людей у будь-який час мати достатню кількість їжі для забезпечення здорового способу життя;
у відсутності в їжі шкідливих для здоров‟я речовин;
у забезпеченні держави достатньою кількістю продовольства;
у спроможності громадян незалежно від соціального статусу і місця проживання придбати харчові продукти.
115. До так званих хвороб цивілізації належать:
рак, гепатит, туберкульоз;
цукровий діабет, атеросклероз, ожиріння;
тиф, холера, віспа, чума;
карієс, трихінельоз, гіпертонія.
116. Нормі відповідає таке значення індексу маси тіла (ВМІ):
41–45 кг/м2;
30–40 кг/м2;
25–29 кг/м2;
18,5–24 кг/м2.
117. Правильне визначення терміна «антропоекологічний ризик»:
рівень імовірності виникнення несприятливих для людини і навколишнього середовища наслідків;
ризик, якому піддаються природні ресурси, спонтанні екосистеми, пам‟ятники історії і культури, комунікації, інші матеріальні цінності;
ступінь можливої небезпеки для життєдіяльності людей внаслідок стихійних лих, техногенних аварій і катастроф, діяльності екологічно шкідливих виробництв, а також розміщення житлово-комунальних, рекреаційних і сільськогосподарських об‟єктів у зонах можливого екологічного неблагополуччя;
усвідомлена небезпека виникнення подій з визначеними у просторі і часі небажаними наслідками.
118. Для управління ризиком в антропоекології використовують такі методи:
інженерний, модельний, експертний, соціологічний;
теплофізичні, сенсорні, органолептичні;
верифікації, екстраполяції, таксонування;
токсикологічні, біохімічні, цитогенетичні.
119. Стратегія управління екологічною безпекою ґрунтується на концепції:
ненульового ризику;
нульового ризику;
екологічного ризику;
антропоекологічного ризику.
120. Міжнародний стандарт для визначення маси тіла – це:
ідеальна вага;
індекс Кетлє;
індекс маси тіла;
золотий стандарт.
121. Щодня у світі від голоду вмирає близько:
5 тис. людей;
15 тис. людей;
35 тис. людей;
50 тис. людей.
122. Найбільше людей у світі помирає від хвороб:
дихальних шляхів;
нервової системи;
органів травлення;
системи кровообігу.
123. Генетично модифіковані джерела (ГМ– це:
організм чи декілька організмів, будь-яке неклітинне, одноклітинне чи багатоклітинне утворення, які здатні до відтворення чи передачі спадкового генетичного матеріалу, відрізняються від природних організмів, отримані з застосуванням методів генної інженерії й містять генно-інженерний матеріал, у тому числі гени, їх фрагменти чи комбінації генів;
тварини, рослини, мікроорганізми, віруси,генетична програма яких змінена із застосуванням методів генної інженерії;
сировина і харчові продукти (компоненти), які використовуються людиною в натуральному чи переробленому вигляді, отримані із ГМО чи містять їх в своєму складі;
створення нових форм біологічно активних ДНК та генетично нових форм клітин і цілих організмів за допомогою штучних прийомів перенесення генів.
124. В Україні до сейсмічно небезпечних районів належать:
гірський;
рівнинний;
лісний;
чагарниковий.
125. Стан організму, за якого він здатний повноцінно виконувати свої функції, фізичне та духовне благополуччя, відсутність хвороб, називають:
індивідуальне здоров‟я;
популяційне здоров‟я;
імунітет;
гомеостаз.
126. Здатність живих істот протистояти дії інфекційних агентів, зберігаючи свою діяльність і біологічну індивідуальність, називають:
гомеостаз;
біологічна адаптація;
імунітет;
життєвий потенціал.
127. Показником рівня популяційного здоров’я є:
частота серцевих скорочень;
захворюваність;
артеріальний тиск;
ваго-ростовий індекс.
128. В антропоекології здоров’я людей розглядають на таких рівнях:
індивідуальному та популяційному;
індивідуальному та глобальному;
загальному та відносному;
національному та расовому.
129. До основних показників індивідуального здоров’я належать:
частота серцевих скорочень;
артеріальний тиск;
життєва ємність легень;
ваго-ростовий індекс;
усі зазначені вище показники.
130. Частота серцевих скорочень у дорослої людини в стані спокою становить:
55 уд./хв.;
65 уд./хв.;
75 уд./хв.;
85 уд./хв.
131. Сукупність усереднених демографічних, медико-статистичних, антропометричних, генетичних, фізіологічних, імунологічних, нервово-психічних ознак окремих людей, що становлять спільноту, називають:
соціальним рівнем здоров‟я;
природним рівнем здоров‟я;
антропометричним рівнем здоров‟я;
популяційним рівнем здоров‟я.
132. До демографічних показників належать:
тривалість життя;
природний приріст населення;
народжуваність;
усі вище зазначені показники.
133. Показник захворюваності характеризує:
ступінь пристосування популяції до умов середовища;
питому вагу кожного захворювання в їх загальній кількості;
спосіб життя спільноти людей;
рівень медичної допомоги.
134. Квазімодерний тип здоров’я людських популяцій – це:
просте виживання популяції під постійною загрозою насильницької смерті;
тип здоров‟я населення економічно розвинутих країн, близький до сучасного;
сучасний тип здоров‟я населення економічно розвинутих країн;
тип здоров‟я, який передбачає повноцінне тривале життя всієї популяції.
135. Середня тривалість життя людини за модерного типу здоров’я людських популяцій становить:
55–60 років;
60–65 років;
65–70 років;
75–80 років.
136. Найвищий рівень дитячої смертності спостерігають у такій країні:
Гватемала;
Єгипет;
Сьєрра-Леоне;
Бразилія.
137. Середня тривалість життя людей кам’яного віку була:
12–20 років;
20–22 роки;
25–30 років;
31–35 років.
138. Об’єктом дослідження популяційної екології є:
популяція;
етнічна група;
нація;
усі зазначені вище об‟єкти.
139. Основним аспектом проблеми здоров’я людей на популяційному рівні є:
залежність здоров‟я від шкідливих звичок;
залежність здоров‟я від соціально-економічних умов;
залежність здоров‟я від спадковості та чинників зовнішнього середовища;
залежність здоров‟я від рівня медичного обслуговування.
140. За визначенням ВООЗ захворюваність на 50 % зумовлена:
спадковістю;
екологічними умовами;
рівнем медичної допомоги;
способом життя кожної окремої людини.
141. Оберіть неіснуючий тип здоров’я популяції:
архаїчний;
примітивний;
постпримітивний;
квазімодерний;
модерний.
142. До абіотичних чинників впливу на здоров’я людини належать:
шумове забруднення, вібрація, електромагнітне випромінювання, радіація;
космічні, кліматичні, геологічні, гідрологічні, едафічні, кліматичні, метеорологічні;
хвороботворні організми, природні токсини немікробної природи, інтродукція нових видів;
пестициди, токсичні метали, мінеральні добрива, побутова хімія.
143. До антропогенних чинників впливу на здоров’я людини належать:
хвороботворні організми, природні токсини немікробної природи, інтродукція нових видів;
космічні, кліматичні, геологічні, гідрологічні, едафічні, кліматичні, метеорологічні;
хімічні, фізичні, біологічні, біохімічні, географічні;
пестициди, мінеральні добрива, побутова хімія, шумове забруднення, вібрація, електромагнітне випромінювання, радіація.
144. До надзвичайно небезпечних за токсичністю для теплокровних належать пестициди з ЛД50:
> 5000 мг/кг;
151–5000 мг/кг;
50–150 мг/кг;
<15 мг/кг.
145. Найдовший період напіврозпаду мають такі пестициди:
фосфорорганічні;
хлорорганічні;
карбамати;
купрумовмісні фунгіциди.
146. Рівень засвоєння мінеральних добрив рослинами становить:
60–70%;
40–50 %;
до 40%;
до 10%.
147. Хворобу, спричинену отруєнням свинцем, називають:
сатурнізм;
гіпосидероз;
хвороба Прасада;
кретинізм.
148. За даними ВООЗ, від наслідків тютюнопаління в Україні щороку помирає близько:
10 тис. осіб;
50 тис. осіб;
70 тис. осіб;
100 тис. осіб.
149. До сильнодіючих отруйних промислових речовин належать:
цинк, сірка, миш‟як, залізо;
хлор, аміак, сірководень, меркаптани, азотна кислота;
ерготоксини, афлатоксини, фузаріотоксини;
гормональні препарати, антибіотики.
150. Захворювання крові та порушення функцій центральної нервової системи виникають за дози радіаційного ураження ( одиниця вимірювання – Грей ):
0,005 Гр;
0,25 Гр;
0,25–0,5 Гр;
0,5– 1 Гр.
151. Речовини, які стимулюють розвиток ракових клітин, називають:
токсинами;
мутагенами;
канцерогенами;
тератогенами.
152. Речовини, які спричиняють порушення розвитку плоду, появу каліцтв і дефектів систем органів, тканин, називають:
тератогенами;
мутагенами;
алергенами;
канцерогенами.
153. Науку, що вивчає питання екології, пов’язані з морфологічними і генетичними формами адаптації людини до природно-антропологічного середовища, називають:
антропоекологія;
медична екологія;
антропологія;
екотоксикологія.
154. Правильне визначення біологічної адаптації:
компенсаторні фізіологічні зміни організму під впливом навколишнього середовища;
пристосування людини до змінюваних умов середовища, яке виникло еволюційно і виражається у перебудові зовнішніх і внутрішніх особливостей організму;
глибокі морфо-фізіологічні зміни організму під впливом навколишнього середовища;
неадекватна реакція організму на інтенсивні різноманітні подразники.
155. За фенотипічної адаптації в організмі відбуваються:
компенсаторні фізіологічні зміни, які допомагають йому зберегти рівновагу з середовищем;
глибокі морфо-фізіологічні зрушення, що передаються спадково;
фізіологічні зміни, які не зникають, коли людина повертається до колишніх умов існування;
глибокі морфо-фізіологічні зрушення, які не закріплюються в генотипі.
156. Еволюція певної популяції людей, яка завершувалась створенням і формуванням рас, називається:
модифікаційною адаптацією;
модуляційною адаптацією;
мутаційною адаптацією;
фенотипічною адаптацією.
157. Виробленням адаптогенних механізмів організм людини реагує:
на адаптогенні чинники;
на зоогенні чинники;
на фітогенні чинники;
на стресогенні чинники.
157. Автором найвідомішої теорії стресу є:
французький лікар Альберт Швейцер (1875–1965);
російський фізіолог Іван Павлов (1849–1936);
український фізіолог Василь Данилевський (1852–1939);
канадський біолог Ганс Сельє (1907–1982).
158. До соціальних адаптогенних чинників належать:
гіподинамія, перебування в обмежених закритих приміщеннях;
зміна гравітації;
умови високогір‟я;
хімічний склад харчових продуктів.
159. Автором концепції про біосоціальну плату за адаптацію є:
український природознавець Володимир Вернадський (1863–1945);
російський академік Олександр Авцин (1908–1993);
канадський біолог Ганс Сельє (1907–1982);
англійський біолог Чарльз Дарвін (1809–1882).
160. Обмеження рухової активності, а іноді її припинення, називають:
гіпоксією;
гіпотермією;
гіподинамією;
гіпотонією.
161. Зниження (нестача) вмісту кисню в тканинах називають:
гіподинамією;
гіпотермією;
гіпоксією;
гіпотонією.
162. Галузь науки, основним об’єктом досліджень якої є добові циркадні ритми живих організмів, називається:
ендоекологією;
хронологією;
мікологією;
хронобіологією.
163. Неіснуючий аналізатор серед наведених – це:
больовий;
нервовий;
вестибулярний апарат;
зоровий;
нюховий.
164. Больові відчуття у людини виникають за сили звуку:
140 дБ;
120 дБ;
110 дБ;
100 дБ.
165. Найбільшу чутливість смакового аналізатора спостерігають за температури:
+37 °С;
+25 °С;
+10 °С;
0 °С.
166. Найвища тактильна чутливість у людини розвинена:
на п‟яті;
на животі;
на кінчиках пальців рук;
на кінчиках пальців ніг.
167. Складові особистості, які мають найбільше значення:
індивідуально-вольова та психофізіологічна;
емоційно-вольова та індивідуально-психологічна;
духовно-емоційна та тілесна;
емоційна та духовна.
168. Компетентність особистості формують:
цілеспрямовані зусилля з метою професійного, творчого, духовного зростання;
професійні навички;
рівень освіти;
творчий потенціал.
169. Здатність комплексно осмислювати отримувану інформацію, доходячи логічних, правильних, самостійних висновків – це:
здібності;
творчість;
інтелект;
воля.
170. Діяльність, що породжує якісно новий продукт, який вирізняється неповторністю, оригінальністю, утилітарною або естетичною корисністю – це:
творчість;
мистецтво;
література;
живопис.
171. Протистояти «зомбуванню» у різних формах людині допомагає така психологічна діяльність:
здібності;
інтелект;
почуття;
воля.
172. Особливі здібності людини в одній чи кількох галузях діяльності, що виявляються у творчому розв’язанні завдань, називають:
ерудицією;
інтелектом;
талантом;
досконалістю.
173. Елементами емоційно-вольової складової особистості є:
емоції, почуття, воля, здібності, творчість, інтелект;
темперамент, характер;
виховання, освіта, рівень інтелекту, професійні навички;
настрій, вольові якості, темперамент.
174. Елементами індивідуально-психологічної складової особистості є:
емоції, почуття, воля;
настрій, вольові якості, талант;
темперамент, характер;
здібності, творчість, інтелект.
175. Серед зазначених стилів мислення неіснуючий – це:
синтетичний;
ідеалістичний;
прагматичний;
аналітичний;
гуманістичний.
176. Логічна, методична, ретельна, детальна і обережна манера розв’язання проблем вирізняє такий стиль мислення:
синтетичний;
прагматичний;
аналітичний;
реалістичний.
177. Сильна, урівноважена, рухлива, діяльна, активна в межах розумного людина за типом темпераменту є:
сангвініком;
холериком;
флегматиком;
меланхоліком.
178. Сильна, неврівноважена, емоційна людина за типом темпераменту є:
сангвініком;
холериком;
флегматиком;
меланхоліком.
179. Сильна, урівноважена, інертна, спокійна, часом малоактивна людина за типом темпераменту є:
сангвініком;
холериком;
флегматиком;
меланхоліком.
180. Меланхолійний характер має:
сильна, урівноважена, рухлива, діяльна, активна в межах розумного людина;
схильна до роздумів, іноді байдужа, інфантильна людина;
сильна, неврівноважена, емоційна людина;
сильна, урівноважена, інертна, спокійна, часом малоактивна людина.
181. Носії конвергентного мислення прагнуть:
знайти єдино правильне рішення, навіть у тому разі, коли є інші, не менш ефективні, варіанти;
розглянути якомога більше варіантів, шукаючи оптимальний;
заперечити варіанти, запропоновані іншими особами;
будь-що відстояти власний варіант рішення проблеми.
182. Носії дивергентного мислення прагнуть:
знайти єдино правильне рішення, навіть у тому разі, коли є інші, не менш ефективні, варіанти;
заперечити варіанти, запропоновані іншими особами;
розглянути якомога більше варіантів, шукаючи оптимальний;
будь-що відстояти власний варіант рішення проблеми.
183. Вершину піраміди потреб людини за А. Маслоу формує потреба:
у фізичній та психічній безпеці;
у любові;
у їжі, воді, повітрі, теплі;
у самореалізації.
184. Органічне поєднання в громадянах і суспільстві таких чеснот, як чесність, любов, відвертість, щирість, доброта і доброзичливість, безкорисливість, милосердя, працелюбство, любов до природи і дітей, повага до літніх людей і жінок, називається:
духовністю;
вихованістю;
інтелігентністю;
моральністю.
185. Екологічна свідомість передбачає обов’язкову наявність:
екологічних знань, мислення, світогляду, етики і культури;
високого інтелектуального потенціалу;
вищої освіти;
почуття власної гідності.
186. Серед функцій екологічної свідомості у життєдіяльності суспільства неіснуючі – це:
регулятивна;
пізнавальна;
організаційно-управлінська;
нормативна;
прогностична.
187. Тип екологічної свідомості, який домінує нині у суспільстві:
екобіоцентричний;
антропоцентричний;
біоцентричний;
екоцентричний.
188. Характер взаємодії людини з природою за антропоцентричного світогляду визначається:
категоричним імперативом;
прагматичним імперативом;
екологічним імперативом;
гіпотетичним імперативом.
189. Характер взаємодії людини з природою за екобіоцентричного світогляду визначається:
гіпотетичним імперативом;
прагматичним імперативом;
екологічним імперативом;
категоричним імперативом.
190. Антропоцентрична етика розглядає природу як:
живий організм;
суб‟єкт;
предмет;
об‟єкт.
191. Екологічна етика розглядає природу як:
об‟єкт;
суб‟єкт;
предмет;
живий організм.
193. Засновниками екологічної етики є:
Ольдо Леопольд та Альберт Швейцер;
Емануіл Кант та Фрідріх Ніцше;
Карл Маркс та Фрідріх Енгельс;
Том Ріган та Пітер Сінгер.
194. Засвоєння людиною екологічних знань та екологічної етики для становлення її життєвої позиції називається:
екологічною культурою;
екологічною свідомістю;
екологічним вихованням;
екологічною освітою.
195. Система знань про глобальні умови існування живого, комплекс просвітницьких і педагогічних заходів для формування природоохоронної свідомості називається:
екологічною культурою; екологічною свідомістю;
екологічним вихованням;
екологічною освітою.
196. «Стратегію Європейської економічної комісії ООН з освіти в інтересах сталого розвитку» було ухвалено:
у 1972 р.;
у 1992 р.;
у 2005 р.;
у 2010 р.
197. Найбільш поширеним антропологічним типом українців є:
дунайський;
поліський;
центральноукраїнський;
верхньодніпровський;
карпатський.
198. У жодному ареалі Європи, крім України, не зафіксовано такого антропологічного типу:
поліський;
центральноукраїнський;
нижньодніпровсько-прутський;
динарський.
199. В етногенезі українців брали участь такі неслов’янські племена:
білі хорвати;
дако-фракійці;
словаки;
серби.
200. Національний тип світовідчуття, який ґрунтується на етнічних образах і символах, що зумовлюють стереотипи поведінки, психічні реакції, ставлення до навколишньої дійсності, називають:
національним характером;
національною психологією;
ментальністю;
національною культурою.
201. Люди з красивою зовнішністю, високим зростом, світлим волоссям, блакитними очима, довгим обличчям з тонким носом, розвиненим підборіддям належать до такого соціопсихічного типу:
динарський;
понтійський;
остійський;
нордійський.
202. На формування і розвиток екологічної культури українців впливають такі особливості їх етнічного характеру:
індивідуалізм;
екзекутивність та інтровертивність;
толерантність;
емоційно-естетична домінанта;
усе вище зазначене.
203. Фізіологічна потреба людини у воді за відсутності фізичних навантажень у регіонах з помірним кліматом становить:
1–2 л/добу;
1,5–2,5 л/добу;
2,5–3 л/добу;
3,5 л/добу.
204. Кількість людей у світі, які позбавлені належних санітарно-гігієнічних послуг, становить:
10 млн;
100 млн;
1 млрд;
2,4 млрд.
205. Процес становлення особистості, навчання і засвоєння індивідом цінностей, норм, настанов, зразків поведінки, властивих певному суспільству, називають:
соціалізацією;
соціальною адаптацією;
вихованням;
освітою.
206. Антропоекологічний процес – це:
процес формування антропоекосистеми;
взаємодія людських спільнот із довкіллям і послідовна зміна результатів цієї взаємодії для людей і для довкілля;
процес зміни антропологічних характеристик людини у процесі еволюції;
процес розвитку людських спільнот у часі і просторі.
207. Наука про профілактику захворювань, збереження, відновлення та поліпшення здоров’я називається:
медична екологія;
екотрофологія;
санологія;
валеологія.
208. Наука, яка вивчає механізми підтримання стану здоров’я, способи збільшення тривалості життя, збереження працездатності, називається:
геронтологія;
валеологія;
санологія;
демекологія.
209. Передумовами гіпоксійного стану в людини можуть бути:
понижений уміст кисню в атмосферному повітрі;
нестача гемоглобіну в крові і порушення кровообігу;
дихальне отруєння;
усе вище зазначене.
210. Відселення чи переїзд людей із забруднених регіонів називають:
депортацією;
екологічною міграцією;
переселенням;
виселенням.
Тести з навчальної дисципліни "Загальна екологія"
1. Переселення особин окремих видів рослин і тварин за межі їх ареалів або місцевості вважають одним із етапів акліматизації:
так;
ні.
2. Просторове розміщення рослин за ярусами, у вертикальній структурі біоценозів, спостерігається як у наземній, так і в підземній частині:
так;
ні.
3. За значенням щільності (атомної маси) марганець, хром, ванадій відносять до типових "важких металів":
так;
ні.
4. Тварини, рослини, мікроорганізми і віруси, які піддавались генетичній трансформації, називаються трансгенними організмами:
так;
ні.
5. Водяний пар відносять до парникових газів:
так;
ні.
6. Сонячне випромінювання є довгохвильовим, тоді як випромінювання земної кулі – короткохвильовим, тому сонячне випромінювання проникає крізь атмосферу і нагріває земну поверхню:
так;
ні.
7. Шляхи біогенних елементів у біогеоценозі паралельні потокам енергії:
так;
ні.
8. За наявності в атмосфері декількох шкідливих речовин, що спрямовують сумарну дію, їх сумарна концентрація, для збереження екологічної безпеки території, має перевищувати одиницю:
так;
ні.
9. В "озонових дірах" (у стратосфері) відбувається локальне падіння концентрації озону на 0,01 – 0,04%:
так;
ні.
10. Значення ГДК розроблені не лише для атмосфери, природних вод, ґрунтів, продуктів харчування, а також для донних відкладів:
так;
ні.
11. Антропогенна діяльність впливає не лише на екзогенні, але і на деякі ендогенні геологічні процеси:
так;
ні.
12. У біогеохімічних циклах беруть участь всі хімічні елементи періодичної системи Д. І. Менделєєва:
так;
ні.
13. Чадний газ (СО) відносять до надзвичайно небезпечних шкідливих речовин у повітряному басейні урбанізованих територій:
так;
ні.
14. Величина водневого показника (рН) для типових кислотних опадів знаходяться у межах від 5,6-5,5 до 1,5:
так;
ні.
15. Сукупність взаємопов’язаних природних об’єктів, переважно тих, що підлягають особливій охороні, в межах фізико-географічного чи адміністративно-територіального простору доповнюють один одного, забезпечують екологічну стабільність, називається природно заповідним фондом:
так;
ні.
16. Одиницею вимірювання радіоактивності у системі СІ є бекерель:
так;
ні.
17. Зазвичай біохімічне споживання кисню визначається протягом 5 діб (БСК5), а значення повного БСК протягом 30 діб:
так;
ні.
18. У суперництві з іншими системами виживає (зберігається) та із них, яка найкраще сприяє надходженню енергії й використовує максимальну її кількість найефективніше:
так;
ні.
19. Для формування родючості ґрунтового шару потужністю у 20-30 см достатньо 5-10 років:
так;
ні.
20. У Світовому океані біомаса продуцентів менша, ніж біомаса консументів:
так;
ні.
21. Показники якості питних підземних вод визначають іншими державними стандартами, ніж показники вод суші господарсько-питного водопостачання:
так;
ні.
22. Використання відходів як вторинних матеріальних або енергетичних ресурсів називають знешкодженням відходів:
так;
ні.
23. Принцип емерджентності полягає в тому, що за мірою об’єднання компонентів чи підмножини в більш великі функціональні одиниці у них виникають нові властивості, що були відсутні на попередньому рівні:
так;
ні.
24. Відносна дія фактора тим більша, чим ближчий цей фактор до мінімуму порівняно з іншими:
так;
ні.
25. Експлеренти – це види, що швидко розмножуються і швидко поширюються:
так;
ні.
26. Асоціація характеризуються однорідним видовим складом, однаковою структурою та одноманітними абіотичними умовами:
так;
ні.
27. Редуценти – це організми, що здійснюють поступову мінералізацію екскрементів і рослинного опаду:
так;
ні.
28. Здатність організму витримувати певну амплітуду коливання фактора називається екологічною валентністю:
так;
ні.
29. Повітря як екологічний фактор є не лише середовищем, де відбуваються життєві процеси, але одним із джерел споживання:
так;
ні.
30. Демпінг – це масовий вилов риби:
так;
ні.
31. До не відновлювальних джерел енергії відносять кам’яне вугілля, нафту, газ тощо:
так;
ні.
32. Склерофіти – рослини, що повністю занурені у воду:
так;
ні.
33. Сезонний поліморфізм – це відмінність осіб різних поколінь, що розвиваються в різні пори року:
так;
ні.
34. Флора – історично сформована сукупність всіх видів рослин на даній території (акваторії):
так;
ні.
35. Продуценти – це організми, які в процесі фотосинтезу трансформують світлову енергію в потенційну енергію хімічних зв’язків, що зосереджується в органічних сполуках:
так;
ні.
36. Косна речовина – сукупність рослин, тварин і мікроорганізмів:
так;
ні.
37. Оліготрофи – рослини, що ростуть тільки на родючих грунтах і містять всі необхідні елементи мінерального живлення та достатню кількість гумусу:
так;
ні.
38. Фітомеліорація – це комплекс заходів, що передбачає покращання природного середовища шляхом культивації або підтримки природних тваринних угруповань:
так;
ні.
39. Водоохоронні зони – це природоохоронна територія регульованої господарської діяльності, що створюється для підтримання сприятливого режиму водних об'єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм:
так;
ні.
40. "Екологічні" захворювання є результатом негативного впливу забрудненого середовища:
так;
ні.
41. Екологія – це наука, яка вивчає умови існування живих організмів у середовищі, в якому вони проживають:
так;
ні.
42. Повністю компенсувати один екологічний фактор іншим неможливо:
так;
ні.
43. Популяція – це сукупність рослинності, тваринного світу, мікроорганізмів і певної ділянки земної поверхні, які пов’язані між собою обміном речовин та енергією:
так;
ні.
44. Біотоп – історично сформований взаємозумовлений комплекс живих і неживих компонентів певної ділянки земної поверхні, пов’язаних між собою обміном речовин та енергією:
так;
ні.
45. Екосистема – основна одиниця біосфери:
так;
ні.
46. Поняття біосфера ввів В.І.Вернадський:
так;
ні.
47. Мезотрофи – рослини, що ростуть на грунтах помірно збагачених мінеральними речовинами:
так;
ні.
48. Родючість – це штучна зміна природно-територіальних компонентів із метою оптимального використання потенціалу земель:
так;
ні.
49. Ценопопуляція – сукупність особин виду чи підвидового таксону в певному фітоценозі:
так;
ні.
50. Холоднокровні тварини – це організми, які незалежно від температури навколишнього середовища підтримують температуру тіла на одному рівні:
так;
ні.
51. Величину популяції у біомасі чи кількість особин, що віднесені до деякої одиниці простору називають щільністю популяції:
так;
ні.
52. Спроможність популяції до збільшення кількості називають фізіологічним пристосуванням:
так;
ні.
53. Загибель особин у популяції називається ємністю середовища:
так;
ні.
54. Співвідношення різних вікових груп у популяції називається репродуктивним потенціалом:
так;
ні.
55. Види народжуваності, котрі використовують під час характеристики популяції: потенціальна (фізіологічна), реалізована (екологічна), репродуктивна, істинна (генетична), натуральна:
так;
ні.
56. Розподіл особин популяції у просторі може бути: загальним, усередненим:
так;
ні.
57. Внесення в якесь середовище нових, не характерних для нього несприятливих фізичних, хімічних та біологічних агентів, або перевищення природного середньобагаторічного рівня цих агентів, називається – забрудненням середовища:
так;
ні.
58. Основна особливість життя – здатність еволюціонувати і безперервно адаптуватися до зовнішніх умов, що змінюються:
так;
ні.
59. Парниковий ефект – зростання температури атмосфери внаслідок збільшення в ній вмісту парникових газів:
так;
ні.
60. Евтрофи – рослини, які живуть на дуже збіднілих грунтах:
так;
ні.
61. Екологічна ніша – це певний фізичний простір з характерними для нього екологічними умовами, які визначають існування будь-якого організму, місце виду в природі, що включає ставлення до абіотичних факторів середовища існування та функціональну роль у біоценозі:
так;
ні.
62. Біосфера – це сукупність екосистем планети Земля:
так;
ні.
63. Біохімічний цикл здійснюється за рахунок сумісної дії біотичної та абіотичної трансформації:
так;
ні.
64. Екологічний фактор – це будь-який фактор середовища, котрий прямо або опосередк
