Звичай - це правило поведінки, що склалося внаслідок фактичного застосування протягом тривалого часу Він був основною формою регулювання поведінки в додержавному суспільстві за умов родового ладу. Дотримання звичаїв забезпечувалось засобами громадського впливу на порушни ка. Звичай стає джерелом права за виникнення держави і поділом суспільства на певні стани. Закони XII таблиць, прийняті в 450 р. до н.е., - найперше писане право і перший запис звичаїв (mores majorum - звичаї предків), що існували ще за царів.
Аналіз тексту Законів XII таблиць підтверджує, що це санкціоновані Римською державою звичаї. В них зафіксовані пережитки первісного ладу, найпізніші традиції царських часів, а також результати боротьби плебеїв з патриціями Свою назву закони дістали внаслідок того, що були викар-бувані на дванадцяти мідних дошках. Закони XII таблиць мали величезний вплив на подальший розвиток римського суспільства і права.
Давній, пов'язаний з родовим ладом звичай замінюється писаним правом, що закріплює приватну власність, рабовласництво та нерівноправність. Закони зафіксували правову відмінність патриціїв і плебеїв, патронів і клієнтів, вільних і рабів, закріпили повноту батьківської влади, регулювання відносин між подружжям, порядок опіки і спадкування Важ-ливим завоюванням плебеїв були обмеження позичкового процента та деякі інші привілеї.
|
|
Пізніше римські юристи високо оцінили звичаї як джерело права. Юліан писав, що колишній укорінений звичай заслужено застосовується як закон, і це право нази вається правом, що встановлено звичаями Самі закони зв'язують нас лише в силу того, що вони прийняті за рішенням народу.
Звичаї довго зберігалися в Стародавньому Римі. Проте їх характер починає змінюватися. З'явилися судові звичаї, судова практика. Нові соціально-економічні відносини в період імперії надали звичаям відповідних завдань. Вони стали засобом відміни застарілих норм цивільного і квіритського права, розчистивши місце для нових норм права. В цьому полягає прогресивне значення звичаїв. Норми права звичаїв позначали термінами: звичаєва практика (usus); звичаї, що склалися в практиці жерців (commentarii pontificum); звичаї, що склалися в практиці магістратів (commentarii ma-gistratuum). В імператорський період з'явився термін со-nsuetudo (звичай)
Проте, не зважаючи на зміну характеру звичаїв, юридичну силу вони набували лише за санкцією держави, таким чином перетворившись в державну волю.